Голодуючі Поволжя-4: повний список українців, які виступають у чемпіонаті Росії прямо зараз – дехто міняє паспорти
"Футбол 24" знову пройшовся трьома професіональними дивізіонами Росії, щоб відстежити популяцію "годувальників сім’ї".
Ситуацію можна описати дуже просто – і вже даруйте за кліше. Отож, поки нова українська влада стає у неапетитну позу, щоб побачити "мир в очах Путіна", а значна частина населення "втомилася від війни" і готова пристати на "примирення будь-якою ціною", кількість українських заробітчан у російському футболі почала… зменшуватися.
За логікою мало би бути навпаки, чи не так? Ракицький, Тимощук і компанія, схоже, близькі до того, щоб отримати реабілітацію на офіційно-політичному рівні. Натомість, якщо у вересні минулого року, під час попередніх замірів, Футбол 24 виявив 21 українця в РПЛ, ФНЛ та ПФЛ, то зараз їх трохи більше півтора десятка.
Причини? Закінчення контрактів, профнепридатність і… зміна громадянства.
Прем’єр-ліга
Після 21 туру турнірну таблицю очолює Зеніт, який із суттєвим відривом випереджає групу переслідувачів – Краснодар, Локомотив, Ростов і ЦСКА. При цьому команда Ракицького і Тимощука провалила євросезон, посівши останнє місце у не найскладнішій групі Ліги чемпіонів, де довелося опонувати РБ Лейпциг, Ліону та Бенфіці.
Ракицький має тверде місце в основному складі – провів 20 матчів у чемпіонаті, не відзначився жодним голом. Єдиний свій м’яч екс-"гірник" забив у Лізі чемпіонів. Наприкінці минулого року він оголосив про завершення кар’єри у збірній України, куди не викликався з 2018-го. І якщо Зінченко, Коноплянка, Кривцов та деякі інші його екс-партнери висловили жаль з приводу такого рішення, то ультрас Шахтаря і соцмережі зайняли протилежну позицію.
Зеніт – понад усе і для Анатолія Тимощука, який продовжує працювати у тренерському штабі Сергія Сємака (уродженця Луганської області, до речі). Сидить тихенько, ніде особливо не світиться і не дає відвертих інтерв’ю. Наприкінці лютого, щоправда, перетнувся на турецьких зборах із Юрієм Віртом. "Спілкувались на рідній мові", – чи то виправдовує, чи то тролить екс-одноклубника (і кума) Юрій Миколайович.
В Уралі, дев'ятій команді чемпіонату, вже традиційно бачимо ветеранів заробітчанського цеху. Основний голкіпер – Ярослав Годзюр, івано-франківський легінь із паспортом РФ. Його російський стаж налічує близько 13 років.
Безальтернативний правий захисник Урала – Денис Кулаков, екс-гравець Іллічівця, Ворскли, Металіста, Дніпра. У Єкатеринбурзі він виступає з 2015-го. Але, звісно, поза будь-якою конкуренцією – головний тренер команди Дмитро Парфьонов. Екс-оборонець збірної України провів у Росії 12 років у якості гравця і ще майже 8 років – як тренер. У нього вже давно російське громадянство.
А тепер на черзі дуже цікавий персонаж – Ігор Калінін. Екс-захисник Маріуполя, Зорі та Зірки переїхав у Росію три роки тому. Трохи пограв за Волгарь і транзитом через Краснодар опинився у Рубіні. Незважаючи на те, що в останніх двох клубах українець практично не грав, минулого літа його запросили у московське Динамо. Але й там щось не склалося. Зараз Калінін – новачок Урала, а на офіційному сайті клубу у нього вже не українське, а російське громадянство. Уродженець Керчі ще нічого не досягнув у тамтешньому футболі, але всіма силами намагається інтегруватися, стати "своїм". Навіть ціною паспорта…
У тульському Арсеналі (шоста сходинка) феєрить хавбек Данило Лісовий – 19 матчів / 2 голи. Донедавна він був "нашим" – мав українське громадянство, виховувався у київському Динамо, провів майже три десятки матчів за юнацькі збірні України. Але з 2016 року ми його втратили – уродженець Москви, етнічний росіянин закономірно повернувся на батьківщину. Що ж, у цій компанії "голодуючих" претензій до Лісового – найменше, тож і згадуємо його в цьому контексті востаннє.
Значно покращилося становище московського Динамо, а заодно – і Ордеця. На початку сезону команда пленталася серед аутсайдерів, а екс-захисник Шахтаря майже не отримував ігрової практики. Усе змінилося після відставки Дмітрія Хохлова і приходу нового тренера – Кіріла Новікова. Динамо закріпилося на екваторі турнірної таблиці, а в активі Ордеця – 9 матчів, 1 гол.
Олег Данченко, екс-захисник Шахтаря та Чорноморця, – хронічний невдаха. Минулий сезон він провів у складі Єнісея, який із тріском вилетів у пердив. Зараз українець виступає за Рубін і – уявіть собі! – гроза Барселони, чемпіон Росії-2008 та 2009 також стоїть "на виліт". Не допомагає команді навіть присутність Леоніда Слуцького. Слуцький жорсткувато тролить нашого заробітчанина на тренуваннях.
Що ж, серед елітних "годувальників" – вже давно знайомі обличчя. За винятком одного – у лютому контракт із Тамбовом (ще одним борцем за виживання) підмахнув Олександр Каплієнко, колишній захисник Металіста, запорізького Металурга і Чорноморця. Минулий сезон він провів у Динамо Тбілісі, з яким став чемпіоном Грузії. Проте романтику Ліги чемпіонів затьмарили грубі російські нафтодолари… До речі, у вересні минулого року Каплієнко через Instagram просив допомоги у пошуках свого батька, який зник в анексованому Криму.
ФНЛ
Заходимо в аналог української Першої ліги і одразу ж бачимо старих знайомих. Після 26 турів перше місце утримує Ротор, очолюваний Олександром Хацкевичем, якому асистує Максим Шацьких і не тільки… За фізпідготовку волгоградців віднедавна відповідає Віталій Шпанюк, який свого часу працював у тренерському штабі збірної України епохи Михайла Фоменка.
Порівнялися за очками із Ротором підмосковні Хімки, очолювані уродженцем Луганська та екс-форвардом київського Динамо Сергієм Юраном. Один із лідерів команди – екс-хавбек Олександрії Артем Полярус. У його активі 25 матчів, 5 голів і чимало асистів.
А ось наступному заробітчанину похвалитися нічим. Станіслав Причиненко, екс-хавбек старої доброї Таврії, – лише резервіст у складі Балтики. У минулому сезоні його команда боролася за виживання, зараз – підтягнулася у середину турнірної таблиці.
Повернувся у Росію уродженець Сніжного, що на Донеччині, Роман Пилипчук. Його пам’ятаємо за виступами в атаці донецького Металурга початку "нульових". Згодом він розпочав тренерську кар’єру, упродовж 2012-13 років очолював донецький Олімпік, а у 2016-му вигулькнув у московському Спартаку, де асистував і Алєнічєву, і Каррері. Минулого року Пилипчук трохи потренував мінське Динамо, але зовсім скоро пішов у відставку. Ну а зараз повернувся у Спартак. Щоправда, працюватиме із "дублем" москвичів, який перебуває у нижній частині таблиці ФНЛ.
ПФЛ
Друга російська ліга поділена на п’ять зон за географічним принципом. У зоні "Центр" виявляємо трьох українців, один із них – новачок. Мова йде про Владислава Гевлича, колишнього півзахисника Севастополя і вже окупантського утворення – СКЧФ. Цікаво, що попри такий бекграунд і російське громадянство, він якось примудрився зіграти кілька матчів за ФК Тернопіль у 2016-му. Зараз Гевлич поповнив склад клубу Калуга – скромного середняка ПФЛ.
Зате саратовський Сокіл – один із лідерів "Центру". Команду вже не перший рік очолює Ігор Захаряк, екс-наставник Сум і Явора (Краснопілля). Неподалік Сокола розташувався Хімік-Арсенал, головний тренер – Сергій Подпалий із Києва.
Пам’ятаючи про опального Олексія Бабиря (а як же його забудеш!), заходимо у зону "Урал-Поволжя". На сьомому місці із дванадцяти притулилася Зірка із Пермі. Бабир – у складі. Щоправда, зіграв у цьому сезоні лише 9 матчів. Навпроти його прізвища – російський триколор.
Уродженця обласного Миколаєва, 35-річного Миколу Цигана, суворі вітри завіяли із московського Торпедо у найлютішу зону ПФЛ – "Схід". Тут стосунки з'ясовують лише 6 клубів, серед яких – Новосибірськ, де тепер опинився українець із російським паспортом. Сезон на Сході відновиться аж у середині квітня.
*******
Одразу шестеро героїв "Голодуючих Поволжя-3" вибули за межі російського чемпіонату. Насамперед, Сергій Кузнєцов, який розпочинав сезон у штабі Олега Кононова. Після провального старту московського Спартака тренерам вказали на двері. Тепер Кузнєцов – безробітний.
Без команди залишився і Віталій Федорів, який у грудні 2019-го за обопільною згодою завершив співпрацю із Нижнім Новгородом. За два сезони виступів у ФНЛ уродженець Львівщини встиг відзначитися гучним скандалом – проігнорував прапор РФ.
Наприкінці лютого Луч із Владивостока покинув Павло Степанець. Уродженець Чернігівської області практично всю кар’єру проводить у російських клубах і вже має відповідне громадянство. Винятків було тільки два: у 2007-08 роках Степанець виступав за київське Динамо-2, а зараз підписав контракт із єреванським Араратом (не плутати із Араратом-Вірменія, куди перейшов Сергій Вакуленко!).
Непотрібним для СКА Хабаровськ виявився Андрій Міщенко, який лише півроку тому наважився покинути теплу Одесу. Тепер спантеличений захисник спробує закріпитися у казахському клубі Окжетпес.
Недовго тривав роман Руслана Кисіля із Балтикою. Свого часу цей вихованець Шахтаря виступав за Маріуполь, Олімпік, Десну і Колос, але після відходу із Ковалівки значний час перебував без клубу. Тут на нього й вийшли росіяни, проте, мабуть, швидко пошкодували про це. Зараз Кисіль вже поза складом Балтики. Він знову безробітний.
Сконфузився по повній програмі і Данило Сагуткін. Поїхати в Росію вихованцеві Шахтаря начебто порадили батьки. Він опинився у Єнісеї, який тільки-но вилетів з РПЛ і одразу ж почав тонути в другому дивізіоні. Попри те, що орендна угода була розрахована до червня 2020-го, Шахтар поспіхом повернув Сагуткіна до України і перекинув його в Маріуполь. Повчальний урок для всіх.
Топ-25 трансферів українців, які у новому році гратимуть в Європі – де шукати наших легіонерів
показать скрыть