"Яремчука бачив тільки здалеку": хавбек Олімпіакоса з нашим паспортом рветься у збірну України, клуб має інші плани
Сергій Тищенко вийшов на зв'язок із 17-річним Костянтином Плішем та його матір'ю. Етнічний українець подає величезні надії у юнацьких командах грецького гранда.
Костянтин Пліш (ліворуч) / Фото зі сімейного архіву
Дуже скоро в Греції може зійти українська зірочка. Сімнадцятирічний Костянтинос Пліш вже виступає за юнацьку команду Олімпіакоса. Це дуже серйозний рівень, минулого року пірейці виграли Юнацьку Лігу УЄФА.
Хоча Пліш народився у Греції, він не тільки за кров'ю, але і за паспортом є українцем. Син емігрантів з України легко спілкується грецькою та англійською мовами, а також досконало знає рідну українську. У родині не забули, звідки вони приїхали.
Футбол 24 поспілкувався із мамою Костянтиноса – пані Ольгою, а також із ним самим.
– Пані Ольго, розкажіть про себе.
– Народилася на Тернопільщині, у містечку Бучач. Мій чоловік також звідти. Ми ще зі школи разом. Він на рік старший за мене. Я була у 9-му класі, він у 10-му, коли почали зустрічатися. Після школи вступив у київське медучилище, а я пішла вчитися у рівненський технологічний технікум. Нас роз'єднала доля, а потім знову знайшли один одного і з того часу разом.
Коли одружилися, то переїхали у Львівську область, у місто Кам'янка-Бузька. Там мешкала сестра мого чоловіка. Жили, працювали. Чоловік вступив у Івано-Франківську духовну семінарію. Провчився там три роки. Коли розпався Союз, почали відчинятися церкви. У ті часи все мінялося дуже швидко. Відкрилися кордони і ми виїхали, побачивши оголошення про візи у Грецію. Ми поїхали в Елладу на 2-3 місяці – подивитися, як люди живуть. Нам сподобалося – все було яскраво, сонячно.
Але не знали ні грецької, ні англійської мови. Тож зайшли в один польський офіс із працевлаштування у Греції. Польську мову знаємо обоє. Про все домовилися та переїхали у містечко Каламата, де провели багато наступних років. Було складно, не мали документів, поліція ганяла, важко доводилося з роботою. Якби покинули Грецію, то більше не могли б повернутися назад. Донька Вікторія перших два роки була із бабусею у Бучачі. Потім приїхала у Грецію та пішла у школу.
Не могли народжувати більше дітей, бо не знали, де ми будемо далі. Зволікали і з купівлею житла. Нас тягнуло назад. Минуло багато років. Вікторія закінчила школу, вступила навчатися на журналіста в університет. Зрозуміли, що донька вже асимілювалася. Ми народили Костянтиноса, а потім Александроса. Поки діти були маленькі, не могли поїхати в Україну. А зараз вже немає до кого їхати. Хоча душа рветься додому.
– Чим ви займаєтеся у Греції?
– Коли приїхали, були різноробочими, прибирали. Мій чоловік пішов працювати на фірму, яка займається автоматичними дверями. Я до народження Костянтиноса мала свій магазин із аксесуарами для жінок. Коли завагітніла Костянтиносом, у Греції розпочалася криза. Стало невигідно мати бізнес. Тож закрила магазин і виховувала дітей. Присвятила цьому 15 років. Завжди поруч – школа, тренування, побут. Два роки тому почала працювати у готелі. Потім влаштувалася до місцевої зірки Thug Slime x Light . Він живе разом зі своєю дівчиною. Мають кілька собачок. Молоді приємні люди.
– Що можете розповісти про дітей?
– Старша донька народилася в Росії. Мене, як молодого спеціаліста, скерували туди працювати на три роки. Але я там прожила лише два. Іван вийшов з армії, забрав мене і ми повернулися в Україну.
Хто прищепив Костянтиносу та Александросу любов до футболу? Коли Віці було 24, вона познайомилася із футболістом, який у той час грав в Італії за Верону. Потім він захищав кольори Роми, Торіно. Грав також за Олімпіакос, а зараз виступає в Румунії. Панайотіс Тахцидіс його звуть. Коли він виступав у Італії, то приїжджав до Греції раз на тиждень. Приходив до Віки, приносив м'ячі, футбольну амуніцію.
Коли Костянтиносу було 4 роки, він сказав, що хоче займатися футболом. Ми із донькою завели його у місцевий клуб Аполлон. Так почалася його футбольна кар'єра.
Александрос на два роки молодший за Костянтиноса. Ми його постійно брали зі собою на тренування. В академії Аполлона був хороший наставник Янніс Теохаріздіс. Він Костянтиноса дуже любить. Син у 8-річному віці грав за три вікові категорії – 2005, 2006, 2007 років народження. Янніс бачив, що він відрізняється від інших. В академії було 500 дітей, але син виглядав краще.
Александрос із часом теж пішов слідом за Костянтиносом в Аполлон. Потім на домашній телефон почали надходити дзвінки із невідомих номерів. Ми не підіймали, бо не знали, хто це. А це був скаут Олімпіакоса – Аманатідіс. Він шукав Костянтиноса. Врешті, віднайшов мобільний телефон чоловіка. Домовилися, що син пройде перегляд в Олімпіакосі.
Після перегляду ми чекали разом із чоловіком та Александросом на старшого сина. Прийшов тренер і відразу звернув увагу на Александроса. Сказав: якщо молодший син має хоча б половину талантів Костянтиноса, то його відразу заберуть в Олімпіакос. За три дні Александрос вже був у системі клубу. Довелося важко, бо в Аполлоні в обох вже були друзі, їх знали тренери. Але все-таки ми зважилися на перехід обох синів. Старший грав за 10-річних, а молодший за 8-річних.
Александрос займався в Олімпіакосі до 13 років. Потім пів складу змінили. Зараз він грає за ОФІ. Цей клуб базується на Кріті, але має свій філіал в Афінах. Александрос – форвард. Зріст – 181 сантиметр. Ліва нога. Дуже гарно бачить поле. Костянтинос – серйозний, Алекс більше любить посміятися, щоправда, зараз посерйознішав. Він би залишився в Олімпіакосі, якби був таким, як зараз.
Костянтинос із 10 років завжди в основному складі. Після 15 років він грав зі старшими. Цьогоріч підписав перший професійний контракт. Олімпіакос серйозно розраховує на нього. Для клубу це – проєктивний гравець.
– Як побудована система роботи академії Олімпіакоса?
– Хто живе в Афінах, той повинен кожного дня возити на тренування. Я боюся їздити автомобілем, тут дуже вузенькі вулиці, багато мотоциклів. Хоча в Україні водила. Тож я брала двох дітей і ми добиралися електричкою, потім автобусом. Коли сини підросли, почали самі давати собі раду. А от хто живе за містом, тому Олімпіакос надає житло, навчання, харчування, весь побут забезпечує. Дуже хороші умови для виховання гравців. Беруть дітей під повну опіку.
– Як часто Костянтинос їздив по міжнародних турнірах?
– Дуже часто. З останнього – поїздка до Швейцарії з командою 17-річних. Але суперники були на два роки старшими. Багато пізнав для себе. Цього літа побував у Бразилії. Їхали 19-річні, було троє гравців 2007 року. Ця поїздка на все життя запам'ятається.
– Ви відразу бачили у сина таланти?
– Так. Усі говорили, що цей хлопчик може грати у футбол на високому рівні. Навіть сторонні чоловіки казали: "Цей восьмий номер буде грати, побачите його по телевізору". Він виділявся на рівні школи змалечку. Коли мій чоловік грав із ним м'ячем у парку, це зацікавлювало інших.
– Як ваш син навчається у школі?
– Відмінник. Ідеально знає англійську. В Олімпіакосі багато часу потрібно приділяти тренуванням, але він тягнув ще й школу. Приватну школу, після тренувань йшов на додаткові заняття. У нього були дуже насичені останні 2-3 роки. Наступного року потрібно буде вступати до вишу.
– Завжди грав у середині поля?
– Ні. Може грати на різних позиціях. Він грав лівого або правого форварда. Грав під десятим номером, ставили нижче, навіть опорним півзахисником. Без проблем може зіграти правого захисника.
– Чи почуваються ваші діти українцями?
– Так. Діти відчувають себе українцями. Коли почалася війна, Костянтинос грав за 15-річних. Не побоявся у чужій країні під футболку одягнути майку із написом "Хочу миру". Після гри зняв футболку та продемонстрував цей меседж. Дитині наболіло.
– Чи пропонували виступати за Грецію?
– Так. З 14 років перебував "на олівці". Але він не міг грати за збірну Греції, бо не має грецького громадянства. Костянтинос зареєстрований, як громадянин України. У нього є український паспорт.
– Чому ви обрали грецькі імена для дітей?
– Костянтинос мав народитися у День святого Костянтиноса – 21 травня. А він народився на три тижні раніше. Та все ж я хотіла назвати на честь святого Костянтиноса. Тут немає імен Костянтин, Олександр. Коли вони ходять у школу, то їм простіше.
– Як ви почуваєтеся у Греції?
– Звикли, маємо своїх друзів. Маємо своє коло. Але більшість подруг – з України. Діаспора є невелика, але я з ними не особливо контактую.
– Хто з гравців подобався Костянтиносу?
– Завжди рівнявся на Мессі. По позиції – Тьяго Алькантара.
– Питання збірної України для вас актуальне?
– Хочеться більше, щоб він грав за Україну, а не Грецію.
Весною 2024-го проводився еліт-раунд у місті Патри. Ми були на матчі України проти Швейцарії. Поїхали з нашими прапорами, вболівали за Україну. Сяйнула ідея, щоб на сина звернули увагу в українській збірній. Повідомити, що є такий Костянтинос. Підійшла до Олексія Ларіна. Олімпіакос відправив відео. Телефонував Дмитро Михайленко стосовно сина. Надіємося, що Костянтиносу дадуть шанс і подивляться його потенціал.
До розмови долучається Костянтинос.
– Як у тебе справи?
– Граю за команду Олімпіакоса U-19. Я поки не основний футболіст. Деякі гравці із першої команди спускаються для отримання ігрової практики. Коли вони не грають, то виходжу. Ми йдемо на першому місці. Загалом у команді 40 футболістів, а на поле виходить 16. Тому конкуренція величезна. Хто не грав за U-19, той потім має двосторонку.
– Яка твоя позиція?
– Я можу зіграти атакувального півзахисника, інсайда. Граємо 3-4-3. Я дію в центрі поля.
– Які твої сильні якості?
– Дисциплінований, маю хорошу техніку. Непогано працюю із м'ячем. Довгі та короткі паси. Коли граю на оборону, то відпрацьовую на команду. Я непогано розумію та читаю гру. Добре граю на перехопленні.
– Минулого сезону Олімпіакос виграв Юнацьку Лігу УЄФА. Рівень команди зараз високий?
– У нас була сильна команда. Стали чемпіонами Європи серед юнаків. Склад зберігся майже весь. Захисник та воротар пішли в португальський клуб Ріу Аве. Всі інші залишилися. Я того сезону був заявлений, але на поле так і не виходив. Цього сезону також у заявці (клуб шляхом чемпіонів ще не розпочинав свої виступи у турнірі, – прим. авт.).
– Хто очолює юнацьку команду Олімпіакоса?
– Роман Піто. Він із Франції. Працював у Монпельє – як із першою, так і з юнацькою командою. Хороший спеціаліст та людина. Все спокійно пояснює. Немає напруги в команді.
– Чи готовий ти грати за збірну України?
– У мене є таке бажання. Але поки не складається. Хотілося б побачити свій рівень на фоні українських гравців. Якщо дадуть шанс, то я готовий за нього вхопитися. Клуб хоче, щоб я отримав грецьке громадянство.
– З кимось із представників збірної України спілкувалися?
– З Дмитром Михайленком. Ми розмовляли українською мовою. Тренер справив дуже хороше враження. Більше із ним говорила мама. Я знав, що Дмитро Станіславович працював раніше на Кіпрі із Пафосом. Домовилися, що я надішлю тренеру свої матчі, щоб він міг оцінити мій потенціал. Але це тренер 2006 року, а не 2007-го.
– Які маєш плани на кар'єру?
– Хочу потрапити у першу команду Олімпіакоса. Я поки не думаю про закордонні чемпіонати. Ставлю собі поступові цілі.
– Чи бував на матчах першої команди?
– Я буваю часто. Якщо не на стадіоні, то дивлюся по ТВ.
– Наскільки слідкуєш за українським футболом?
– Сьогодні грає збірна України (інтерв'ю записувалося напередодні матчу проти Грузії, – прим. авт.). Буду дивитися та вболівати. Вболівав за молодіжну збірну України на Євро у 2023 році, коли команда Руслана Ротаня дійшла до півфіналу. Переглядаю Динамо і Шахтар у Європі. Перед війною цікавився справами у чемпіонаті України.
– Роман Яремчук влітку став гравцем Олімпіакоса. Чи встигли познайомитися?
– Ні. Такої можливості не було. Бачив Романа тільки здалеку, коли він тренувався.
– Чи є ще українці в Олімпіакосі?
– Юра Фербей. Це гравець 2008 року. Мама Хрістоса Капелоса родом з України. З Львівської області, а батько грек. Капелос вже грає за збірну Греції 2009 року. В інших академіях грецьких клубів не зустрічав українців. Два роки тому виступали на міжнародному турнірі, там у складі Баварії приїжджали Богдан Оліченко та Дмитро Стрільчук.
– В Афінах три великі клуби – Олімпіакос, Панатінаїкос та АЕК. Що відбувається у місті під час дербі?
– У місті кожного тижня чекають матчів. Футбол для греків – дуже важлива розвага. Якщо це дербі, то інтерес зростає у рази. Коли минулого сезону Олімпіакос виграв Лігу конференцій, місто не спало. Було дуже багато вболівальників на вулицях.
