Хто зайшов у Ла Лігу? Критик Мессі, клуб Луніна і 40-річного Касорли, а ще – арена, яка пам’ятає міні-шедевр Шеви
"Футбол 24" знайомить із трьома новачками, які розпочинають сезон 2025/26 у Ла Лізі.
Коли згадали, як грав Лунін / Фото ФК Ов'єдо
Леванте
Місто: Валенсія
Рік заснування: 1909
Прізвисько: "Жабенята"
Вартість складу (Transfermarkt): 50,7 млн євро
Стадіон: Сьюдад де Валенсія (26350 місць)
Левантійське дербі повертається! Валенсія – куди відоміший клуб, з розкішною титулатурою (зокрема – шістьма чемпіонствами) та успіхами на євроарені. Зате Леванте – найстаріший футбольний клуб міста, чим неймовірно пишається. "Жабенята" з’явилися раніше від "кажанів" на цілих 10 років. Матчі між ними – це не Ель Класіко, звісно, і навіть не Дербі Севільяно, але напруга та принциповість тут присутні завжди.
У 2022-му, після п’яти поспіль сезонів серед еліти, Леванте вилетів у Сегунду. Повернутися вдалось не одразу, хоча шанс був розкішний. Регулярний сезон 2022/23 левантійці завершили на третій позиції, що, як відомо, не дає прямої путівки в Ла Лігу. Ще належало перемогти у "турнірі чотирьох". Альбасете вони рознесли впевнено, проте Алавесу за 180 хвилин не зуміли забити жодного м’яча. Наступна кампанія стала розчаруванням – лише восьма сходинка, 5 очок відставання від зони плей-офф.
Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри
ТОВ “СЛОТС Ю.ЕЙ”. Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024).
У липні минулого року команду довірили Хуліану Калеро. Це був чималий ризик, адже досвід самостійної роботи цього тренера налічував лише п’ять років із простенькими клубами Бургос, Картахена, Райо Махадаонда. Босів Леванте, скоріше, підкупив чималий стаж Хуліана, набутий на посаді асистента. Калеро, зокрема, співпрацював із Мічелом (тим, який легенда Реала), Хуленом Лопетегі та Фернандо Єрро. У 2011-му їздив на болота, де допомагав Дмітрію Чєришєву у Волзі. Словом, персона цікава.
З перших турів Леванте попер вгору і упродовж дистанції зберігав хороші шанси для підйому у Ла Лігу. На фінальному етапі виснажливого 42-матчевого марафону "жабенята" вели напружену боротьбу за дві прямі путівки з п’ятьма клубами – Ельче, Ов’єдо, Мірандесом, Расінгом та Альмерією – і їм таки вдалося стати чемпіонами Сегунди. Левантійці програли лише сім матчів (найкращий показник у лізі) і забили найбільше голів – 69.
Помітною і точно знайомою фігурою команди для більшості українських уболівальників був грузинський опорник Гіоргі Кочорашвілі, який минулого року попив чимало крові у нашої збірної. Відіграв він 35 матчів у сезоні, забив 6 голів і ще в квітні пішов на підвищення, підписавши контракт із лісабонським Спортінгом. Леванте заробив на ньому не багато, не мало – 5,5 мільйонів євро.
Чемпіонський сезон значною мірою – заслуга ветеранів. Голкіпер Андрес Фернандес, 39 років, захищав ворота у 41 матчі із 42, але в еліті він Леванте не допоможе – перейшов у Альмерію. В обороні 40 матчів відпахав 32-річний Унаї Ельхасабаль (залишається в команді). У центрі поля солідно допоміг 37-річний Вісенте Іборра, знаменитий вихованець Леванте, який десять років тому зі Севільєю перемагав Дніпро у фіналі ЛЄ. Зараз його вже немає в команді. А в атаці погаласував 38-річний вінгер Хосе Луїс Моралес. Легенда "жабенят" разом із значно молодшим Роджером Брюге Айгуаде забили по 11 м’ячів і готові розривати Ла Лігу.
Перед новим сезоном у Леванте заїхав добрий десяток новачків – на правах оренди, здебільшого. Виділимо хорватського афроамериканця із німецьким паспортом Джеремі Толяна. За його спиною – Борусія Дортмунд, Хоффенхайм, Селтік, кілька насичених років у Сассуоло. Аналогічно орендували в Італії молодого центрбека Алана Маттурро, який приїхав із Дженоа нашого Маліновського. А з Фіорентини прибув інший центральний захисник – Матіас Морено. Лише у пів мільйона євро обійшовся Леванте Йон Андер Оласагасті, центрхав Реал Сосьєдада. Атаку покликаний підсилити забивний Годвін Кояліпу, форвард із Ланса (теж оренда).
Ельче
Місто: Ельче
Рік заснування: 1923
Прізвисько: "Зелено-смугасті"
Вартість складу: 34,3 млн євро
Стадіон: Мануель Мартінес Валеро (33700 місць)
Місто Ельче і його красень-амфітеатр Мануель Мартінес Валеро назавжди записані у літописі національної збірної України. Десятого вересня 2003-го команда Леоніда Буряка завершувала тут невдалий для себе відбір на Євро-2004. Ми двічі пропустили від Рауля, після чого Шева забив красивий гол престижу – 1:2.
Акурат перед 20-річним ювілеєм цього матчу футбольний клуб Ельче вилетів із Ла Ліги. Причому зробив це із тріском – посівши останню, двадцяту, сходинку і здобувши лише п’ять перемог за увесь цикл. Проте, навідміну від Леванте, "зелено-смугасті" повернулися в еліту навіть швидше. Сезон 2023/24 – одинадцяте місце Сегунди, сезон 2024/25 – друге. Пряма путівка у кишені - і Ельче каже першому дивізіону "Adios, невдахи!"
Із "жабенятами" доречна ще одна паралель – головний тренер. Очолює команду 44-річний Едер Сарабія, запрошений на посаду влітку минулого року. Як і згаданий вище Хуліан Калеро, Сарабія не мав хоча б наближено притомної ігрової кар’єри (чого не скажеш про його батька Мануеля – легенду Атлетіка Більбао 80-х), а на тренерському поприщі багато років формувався, виконуючи функції асистента. Він допомагав не кому-небудь, а Кіке Сетьєну, - попрацював із ним у Лас-Пальмасі, Бетісі і навіть Барселоні. На Камп Ноу запам’ятався тим, що дозволяв собі відкрито критикувати гравців. Сам Мессі мав на нього зуб, тож тренерський тандем у суперклубі не затримався.
У 2021-му Сарабія нарешті розпочав тренувати самостійно і упродовж трьох років очолював Андорру із Сегунди В. Віце-чемпіонство-2025 з Ельче – наразі найбільший здобуток молодого ентренадора. "Зелено-смугасті" під його керівництвом двома очками поступилися Леванте, але при цьому ефектно розтрощили в останньому турі Депортіво на Ріасорі – 4:0. Звертає на себе увагу дуже акуратна, надійна гра команди біля власних воріт. У 42 турах пропустили тільки 34 м’ячі – це найкраща оборона чемпіонату.
Увесь сезон на собі витягнув 38-річний голкіпер Матіас Дітуро. Тепер йому доведеться конкурувати із Алехандро Ітурбе, воротарем іспанської молодіжки, який приїхав вільним агентом з мадридського Атлетіко. Взагалі, Ельче дуже раціонально підійшов до підсилення складу перед поверненням у Ла Лігу. За хавбеків Мартіна Нету (Бенфіка), Федеріко Редондо (син легендарного Фернандо Редондо) з Інтера Маямі, вінгера Хермана Валеру (Валенсія) та форварда Альваро Родрігеса (Реал) виклали у сумі менше шести мільйонів євро. Тоді як на продажі Меркау (у Нью-Йорк Сіті) та Ніколаса Кастро (Толука) заробили вдвічі більше.
Ов’єдо
Місто: Ов’єдо
Рік заснування: 1926
Прізвисько: "Сині"
Вартість складу: 29,9 млн євро
Стадіон: Карлос Тартьєре (30500 місць)
А зараз буде історія, схожа на казку зі щасливим кінцем. Адже Ов’єдо зіграє у Ла Лізі вперше за останні 24 роки! У далекому 2001-му, після 13 поспіль сезонів серед еліти, "асулес" забракло одного очка для порятунку від вильоту. Потрапляння у Сегунду поклало початок карколомним подіям. Через два роки клуб скотився у Терсеру, де провів, із невеликою паузою, аж чотири сезони. У 2012-му стало зовсім кепсько – Ов’єдо загрожувало банкрутство і зникнення. Тоді плече рідному клубу підставили три зіркові вихованці – Мічу, Хуан Мата і Санті Касорла. За лічені дні вони зібрали необхідну суму – два мільйони євро. Далі ж Ов’єдо викупив мексиканський товстосум Карлос Слім. Справи почали налагоджуватись.
На початку 2020-го гравцем "синіх" став Андрій Лунін. Потраплянням у старт Реала українцеві ще не пахнуло, тож його активно футболили по орендах. За Леганес він зіграв мало, у Вальядоліді взагалі не пішло, а ось на Карлос Тартьєре Андрій відчув себе, мов удома. Ов’єдо завдяки сейвам Луніна врятувався від вильоту із Сегунди (15 сходинка). Лунін же завдяки Ов’єдо отримав таку необхідну регулярну практику і позитивно зарекомендував себе в очах Мадрида.
Велько Пауновіч чудово пам’ятає драму 2001-го. Сербський півзахисник після Мальорки дуже невчасно заїхав "на вогник", тож увійшов в історію як один із тих, чиїх зусиль виявилося замало, щоб зберегти команду в Ла Лізі. Минуло довгих 24 роки. У березні 2025-го Пауновіча, вже як тренера, запросили очолити Ов’єдо замість Хав’єра Кальєхи. Попередник залишив Велько цілком боєздатну команду, у якої погіршилися результати, хоча винятковий шанс зачепитися за високі місця ще зберігався. До честі серба, він швидко розібрався із новим матеріалом і привів "синіх" до бронзи.
Далі – стикові матчі за останню путівку в еліту. З Альмерією було дещо простіше – 2:1, 1:1. А ось у фіналі Ов’єдо програв Мірандесу першу зустріч – 0:1. Більше того, у матчі-відповіді на рідній арені "асулес" пропустили першими і опинилися на межі катастрофи. Віру у власні сили Ов’єдо повернув, як і 13 років тому, Санті Касорла. Сорокарічний капітан реалізував пенальті ще до перерви, а далі його команду було вже не спинити – 3:1 за підсумками додаткового часу.
У першому турі Ла Ліги Ов’єдо їде в гості до Вільяреала. Клубу, в якому Касорла відбувся, як гравець, і провів майже десять років яскравої кар’єри. Скільки ж у цій казці неймовірних поворотів сюжету!
"Йди і проси вибачення у Лобановського": українець Ла Ліги, якого забули вилучити з поля
