Пірло – справжній феномен, а Ювентус Ліппі гірший за Мілан Анчелотті – як тренують тріумфатори ЧС-2006
Андреа Пірло став черговим представником італійських чемпіонів світу, який почав тренувати. "Футбол 24" розповідає, як розвиваються кар'єри колишніх партнерів нового наставника Ювентуса.
Зараз у це важко повірити, але напередодні Мундіалю-2006 збірна Італії не була фаворитом навіть на вихід у фінал. Ба більше – Скуадрі Адзуррі мало хто пророкував хоча б п'єдестал. Марчелло Ліппі повіз на німецькі поля, безумовно, потужну та якісну команду, але вважалося, що її пік уже минув. Це зараз, коли ми дивимося на той склад, то ледь не за кожним ім'ям бачимо легенду, а тоді жодна із топ-збірних не боялася зустрічі з таким суперником. Поважати – так, але аж ніяк не боятися.
Зрештою, ми тут не для того, щоб занурюватися у хроніки того ЧС. Минуло вже 16 років. Лише один гравець тієї команди продовжує грати на професіональному рівні – про Крістіана Дзаккардо пам'ятаємо, але він уже понад два роки не грав у офіційних матчах. Всім очевидно, що це Джанлуїджі Буффон, який не так давно продовжив контракт з Ювентусом до літа 2021-го. Цікаво, що тренуватиме його у цьому сезоні на рік молодший Андреа Пірло. Про дещо несподіване призначення "Маестро" в туринський клуб "Футбол 24" писав у окремому матеріалі, але саме рішення босів "б'янконері" надихнуло автора цих рядків дослідити, як розпочинали і чого вже досягли партнери Пірло по чемпіонській збірній Італії.
Відразу зауважимо, що в тексті не будемо згадувати таких людей, як Франческо Тотті (може повернутися на адміністративну посаду в Рому після зміни власників), Анджело Перуцці (координатор команди в Лаціо) чи Алессандро Дель П'єро (задовольняється роллю амбасадора і пробує сили в агентському бізнесі). Саме тому, не варто порівнювати цей матеріал із класичними "Де вони зараз". Що ж, давайте знайомитися ближче із послідовниками Марчелло Ліппі. Хоча уважний читач точно помітить тінь Карло Анчелотті та його великого Мілана.
Серед голкіперів, яких Італія взяла на ЧС-2006, спробував свої сили у тренерському ремеслі лише Марко Амелія. Колишній футболіст Мілана та Челсі завершив кар'єру гравця у 2017-му, а вже через рік тренував клуб Лупа Рома в Серії D (19-те місце), де набирав скромні 0.79 очка за матч. У наступному сезоні Марко очолив Вастезе, де протримався лише півроку. З січня 2020-го перебуває у статусі безробітного.
Массімо Оддо розпочинав тренувати у молодіжці Дженоа, а потім Пескари. У 2015 році очолив головну команду "дельфінів" і допоміг повернутися в Серію А. У найвищому дивізіоні сезон не допрацював, так само, як і з наступним своїм колективом – Удінезе. Потім був безславний прихід у Кротоне в Серії В, який завершився за 8 матчів без жодної перемоги. Наприкінці липня продовжив контракт з Перуджею до наступного літа.
Марко Матерацці у 2014 став граючим тренером індійського клубу Ченнай, за який провів 7 матчів і відзначився гольовою передачею. Під керівництвом Матерацці Ченнай виграв Суперлігу у 2015 році. Однак в наступному сезоні команда не зуміла вийти в плей-офф чемпіонату. 6 березня 2017 року Марко покинув індійську команду і так більше ніде й не працював.
Джанлука Дзамбротта завершував грати у швейцарському К'яссо і там же почав тренувати, пройшовши сходинки від асистента і граючого тренера до повноцінного наставника. Після цього вирушив на Схід, де спочатку очолював індійський Делі, а потім знову був асистентом, уже в китайському Цзянсу Сунін, який тоді очолював Фабіо Капелло.
Ювентус люб'язно надав можливість Фабіо Гроссо тренувати молодіжні команди. Самостійно працювати автор переможного пенальті проти Франції почав у Серії В. Один сезон на чолі Барі, потім Верона, звідки його звільнили за місяць до того, як команда виборола право грати в еліті. Ну а три матчі в Серії А-2019/20 з Брешією – це зовсім не серйозно.
А от капітан тієї збірної на батьківщині ще не тренував. Фабіо Каннаваро у професії від 2014 року. За цей час італієць встиг попрацювати в ОАЕ, Саудівській Аравії та Китаї. Гучно заявити про себе як про перспективного фахівця Фабіо зміг у Тяньцзинь Цюаньцзянь, який спочатку вивів у китайську Суперлігу, а в дебютному сезоні посів третє місце. Перехід у Гуанчжоу Евергранд – очевидне підвищення. Тут же Каннаваро здобув перші трофеї – Кубок Ліги та золоті медалі Суперліги. Був у його кар'єрі один місяць роботи зі збірною Китаю. Італієць планував поєднувати цю роботу з посадою в клубі, але не склалося. Наразі досі керує Гуанчжоу.
Сімоне Бароне досі не тренував на професіональному рівні і продовжує працювати з юніорами Сассуоло. А натуралізований Мауро Каморанезі розпочинав на своїй історичній батьківщині та здійснив вояж у клуби середньої руки в Мексиці та Словенії. Даніеле Де Россі не так давно завершив кар'єру і тільки готується розпочати тренерський шлях. За чутками, він може опинитися в Дженоа чи Фіорентині, або ж у системі рідної Роми.
Перший тренерський досвід Альберто Джилардіно здобув у любительському Редзато, де спочатку був асистентом, а згодом – головним. Перед початком минулого сезону очолив Про Верчеллі в Серії С і фінішував з клубом у середині турнірної таблиці, хоч і сезон був завершений достроково через пандемію.
Алессандро Неста перший крок на тренерській ниві зробив у США, де очолив новстворений Маямі у лізі, яка рангом нижча за МЛС. З італійцем на чолі клуб виграв регулярний чемпіонат, але поступився у півфіналі плей-офф. Першим італійським клубом Сандро стала Перуджа, де він пропрацював з весни 2018 по літо 2019. Наразі керує Фрозіноне, з яким пробився в плей-офф за вихід у Серію А.
Можливо, для когось це стане відкриттям, але Дженаро Гаттузо тренує уже понад сім років. Спочатку Ріно був далеким від роботи найвищого рівня – швейцарський Сьйон, лише 8 матчів з Палермо у Серії В, грецький ОФІ, Піза. Влітку 2017-го Мілан довірив Гаттузо Прімаверу, проте вже через 5 місяців підвищив його до керманича головної команди після звільнення Вінченцо Монтелли. У свій перший повноцінний сезон ледь не повернув рідний клуб в ЛЧ – не вистачило лише одного очка. Клуб і Дженнаро не наважилися продовжити і в кінці сезону 2018/19 попрощалися. Після нетривалої паузи Гаттузо покликали замінити Анчелотті в Наполі, де Ріно вже встиг оформити свій перший тренерський трофей – Кубок Італії.
Філіппо Індзагі відразу після завершення ігрової кар'єри отримав роботу в Мілані. Спочатку СупеПіппо очолив команду U-17, потім була Прімавера "россонері". Скрізь йому вдавалося демонструвати хороші результати, тому, коли його призначили керманичем першої команди, ні у кого не виникало жодних питань – тренерська революція була очевидною. Однак Індзагі став лише черговою ланкою у вервиці коучів Мілана, які так і не змогли перебудувати колектив після останнього Скудетто з Максом Аллегрі. Потім у кар'єрі Індзагі була Венеція, яку він за два роки підняв із третього дивізіону до плей-офф за Серію А. А от Болоньєю не вийшло – звільнення посеред сезону. Наразі Піппо очолює Беневенто і вдруге в історії "відьм" вивів команду в еліту.
Призначення Андреа Пірло в Ювентус означає, що наступний сезон Серії А відразу три команди розпочнуть на чолі з легендами великого Мілана. А ще й Сандро Неста і його Фрозіноне поки не втратив шанси підвищитися у класі. Зрештою, такий навіть поверхневий екскурс кар'єрами чемпіонів світу 2006 року дає зрозуміти, що Пірло – унікальний. Він отримав шанс тренувати топ-клуб (найсильнішу команду Італії, між іншим), не маючи жодного тренерського досвіду. Планувалося, що він має проявити себе на чолі команди U-23, але менеджмент туринців вирішив, що десять днів після призначення достатньо для підвищення. Але про це, нагадаємо, "Футбол 24" писав у окремому тексті.
Ювентус обирає з двох чемпіонів світу, щоб замінити Пірло в молодіжній команді
Як бачимо, більше половини складу, який Марчелло Ліппі возив на Мундіаль у Німеччину, теж обрали тренерство шляхом продовження своєї кар'єри. Чимало з тих гравців називає геніального тактика одним із найкращих фахівців, з яким працювали, та ідейним натхненником. Однак, можна помітити, що наразі більшого успіху досягли саме ті, кому паралельно вдалося попрацювати з Карло Анчелотті. Цілком ймовірно, що дається взнаки поєднання тактичного підходу Ліппі та вміння Карло керувати психологією колективу. Що ж, у Пірло є обидва ці компоненти, а на додачу ще й робота з Аллегрі, а головна чеснота Макса – знаходити ідеальне поєднання гравців, які є в команді. Тепер Маестро належить виправдати всі аванси. Тиск буде величезним, але треба бути готовим до подібного, якщо отримуєш такі розкішні стартові позиції.
показать скрыть