Збірна України підхопила яскравий тактичний тренд АПЛ, який змінює правила – гранди з ЛЧ почали феєрити в цьому першими
Сергій Ребров уже не вперше демонструє здатність використовувати напрацювання тренерів англійської Прем'єр-ліги. Збірна України у переможних матчах відбору ЧС-2026, схоже, не випадково забила стільки ударами здалеку та після підключень центрхавів.
Україна використовує модні тактичні фішки з АПЛ
В АПЛ 2025/26 ми стали свідками нового тактичного тренду, який приносить успіхи й змушує дивуватися не лише футбольних фанатів. Збірна України напрочуд ефективно використала ці напрацювання в жовтневих матчах. Опорники, ці глибинні центральні півзахисники, зазвичай забивають вкрай мало. Заведено вважати, що вони виконують роль якорів, півзахисників, які мають зосереджуватися на руйнуванні чужих атак, сидячи доволі глибоко, або й взагалі розпорядників гри в початковій фазі за прикладом Бускетса. Два сезони тому в цю зону почали заходити інвертовані крайні захисники заради утворення чисельної більшості 4 проти 3 – найбільше на цій фішці зосереджувалися Манчестер Сіті та Арсенал, ми бачили багато прикладів такої гри від українського лівого фулбека Олександра Зінченка.
Згодом Трент Александер-Арнольд почав усе частіше зміщуватися в центр, підхопив сучасну тенденцію і Челсі. Лондонці, до слова, зараз використовують подібні рухи чи не найрегулярніше серед усіх в АПЛ. Хоча Арсенал з навичками Тімбера та Льюїса-Скеллі теж не проти вдаватися до таких хитрощів, якщо ситуація вимагає. У минулому сезоні трохи скромніші команди Прем'єр-ліги з амбіціями також мали дуже витривалих вінгбеків, які давали додаткову присутність в атаках і могли закривати весь фланг.
Запекла гра на полі Ліги чемпіонів у поєднанні з HLIBNY DAR зроблять незабутнім твій вечір.
Керкез у Борнмуті так награв на трансфер у Ліверпуль, зашкалювали й результативні дії Робінсона (Фулхем) і Муньйоса (Крістал Пелас – Динамо краще зайвий раз не нагадувати), які доклалися до 10 голів кожен. Гвардіола в якийсь момент настільки захопився цією ідеєю, що перекваліфікував Матеуса Нуньєса з центрхава в напрочуд продуктивного попереду захисника. Щось подібне у збірній України Ребров теж застосовував днями з Миколенком і Коноплею/Михайліченком, які часто грали дуже високо і широко, даючи змогу вінгерам отримувати більшу свободу дій, зокрема в зонах завершення. Просто згадайте, в яких зонах Гуцуляк забивав гол і асистував з гри – навіть автобус Азербайджану не міг завадити.
Ідея створити більше варіантів у штрафному та безпосередньо перед ним не давала спокою Реброву, він згадував її перед матчем проти аутсайдера нашої групи відбору ЧС-2026. Якби ж ті, хто пасують, частіше бачили ривки партнерів, ми могли б ще більше користі витиснути. Якщо до дальніх аутів, кількість яких в АПЛ зросла втричі порівняно з сезоном 2021/22, ми ще не дійшли, принаймні це поки не вдається ефективно відпрацювати, то повз ще один тренд не пройшли. Відтягнуті центральні хавбеки в топ-клубах АПЛ, які беруть участь в Лізі чемпіонів, все більше починають здійснювати прориви через своїх просунутіших колег і навіть нападників.
Вони набігають у штрафний та створюють загрозу, якої ніхто не чекає, концентруючи всі свої оборонні зусилля на форвардах чи вінгерах. Артета не дарма так нахвалює Дьокереша за здавалося б невдалі матчі без голів – робота форварда в тактичних майстрів стає доволі невдячною. Ти створюєш простір, відтягуєш на себе увагу, щоб вінгери чи ті ж опорники мали значно більше свободи вривань та зон, які можна використати. Той же гол Маліновського Ісландії ілюструє принцип, хай Руслан і вісімка, а не шістка. Його просто ніхто не чекає, поки він робить свій тихий рейд, а 2-3 партнери скупчують увагу відразу 4 опонентів у штрафному.
Схожим чином уже нас підловив у другому ісландському голі Гудмундссон, коли з глибини підключився в центральну зону, що стало дуже незручним відразу для двох центрхавів збірної України. Питання в тому, що ми частіше виходили на ці відкриті ударні позиції для центральних півзахисників, які набігали з відтягнутої позиції. Поки вся увага захисту на обороні свого штрафного майданчика, ті, хто за кадром, роблять свою роботу. Реалізація, звісно, рідкісної ефективності, але сам принцип дає результат на найвищому рівні з вражаючою стабільністю.
Мойзес Кайседо з Челсі забив уже 3 голи в поточному сезоні Прем'єр-ліги, Раян Гравенберх, Жоау Палінья, Мартін Субіменді поклали по 2. Гуйє, Каземіро також відзначалися. Ладіслав Крейчі забивав здалеку ледь не в усіх своїх командах, а у складі Вулверхемптона показав хрестоматійне підключення з глибини. Наш СуперІван Калюжний також спершу показав свою здатність робити це в УПЛ (дальній страйк і вривання в саме серце штрафного), а потім відзначився тандерболтом уже за збірну.
Кайседо в матчі з Брентфордом показав, як це працює. Кевін Шаде ніби перебуває поруч з ним, але в якийсь момент просто відпускає у вільне плавання, як ісландці наших. Як гравець атаки за старою звичкою недооцінює опорника і лінується відпрацювати в обороні? Це комбо. Палінья в поєдинку з Вулверхемптоном також прекрасно виконував цю роль невидимки. На 90+4 хвилині останнє, що ти думаєш, це опіка малозабивних опорників. Але ось він удар на підбиранні й гол, який краде 2 очки у твоєї команди.
Ок, удари здалеку – це просто те, що залітає все частіше від центрхавів. Але коли це опорник, який просто тихою сапою обходить опонентів і вривається з глибини ще вище? Гравенберх у дербі Ліверпуля просто володіє м'ячем у центрі поля, жодної загрози, коли Раян віддає короткий пас. Він зухвало обходить Гарнера, потім Гуйє, але ж чия це робота підбирати такого гравця? Ні, це не може бути правдою, хитрий маневр, на який ми не впіймаємося, відпускаємо. Захисники зосереджені на рухах атакувальніших футболістах, що видається розумним і раціональним. Подача з правого флангу і супергол з льоту довершують спектакль.
Цікаво, що в тому ж матчі схожий прорив здійснить вже Гуйє, який почне атаку та завершить так, ніби на ньому якийсь плащ-невидимка. Нікому банально немає діла до цих нахабних опорників, хоча це повторюється з туру в тур і все більше команд беруть на озброєння подібний прийом. Іноді центральні півзахисники також зміщуються на фланг при атаках другим темпом, але їх також ніхто не поспішає накривати. Як-от Сандро Тоналі в матчі проти Ноттінгем Форест – там лише диво-сейв Селса врятував команду, в яку цього літа перейшов Зінченко.
У минулому сезоні серед 100 найкращих бомбардирів АПЛ не було жодної шістки. Цьогоріч їх аж 7. Це більше, ніж навіть центрбеки (6), які в епоху зростання ролі відпрацьованих до автоматизму стандартів забивають все частіше. Роль опорників росте, хоча це все ще маленька вибірка в 7 турів. Гравенберх і Кайседо вже побили свої рекорди результативності в Ліверпулі та Челсі, а попереду ще значний шмат сезону. "Цього сезону я хочу більше голів і асистів. Тренер, мій земляк Арне Слот, дає мені впевненість іти вперед. Минулого сезону я грав лише на позиції №6, глибоко. Тепер можу підключатися в атаку частіше. Це моя сильна сторона. Я щасливий", – сказав Гравенберх після матчу.
Той же Деклан Райс грає дещо вище в ролі вісімки, але також підключається з глибини й забиває, виринаючи ніби нізвідки. Маліновський і штаб Реброва підгледіли це, зокрема в Арсенала та інших клубів, що загаються за Лігу чемпіонів? Занадто багато збігів, щоб сприймати лише як чисту випадковість. Ще Родрі задав цей тренд у сезоні, коли отримав Золотий м'яч, а одним з ключових символів цієї індивідуальної нагороди став його гол у фіналі Ліги чемпіонів. Ніхто більше не хоче бути Клодом Макелеле і лише виконувати чорнову роботу.
