"Перед Чорноморцем мені наснився сон": з випускного – на матч УПЛ, шукав гол Косовського Баварії, Ракицький і крипта
Інтерв’ю "Футбол 24" з Яном Костенком, вінгером львівських Карпат.
Ян Костенко забив Чорноморцю / Фото ФК Карпати
У передостанній день березня Карпати розгромили Чорноморець в рамках 22 туру УПЛ. Цей матч увійде в історію, як мінімум, з трьох причин. Насамперед, Бруніньйо вдалося оновити рекорд найшвидших хет-триків чемпіонату України. По-друге, на поле після тривалої паузи та новин про завершення кар’єри повернувся 35-річний Ярослав Ракицький. Зрештою, перший гол у сезоні (і дебютний для себе в УПЛ) оформив хавбек Карпат Ян Костенко.
Уродженець Полтави опинився у Львові, прийнявши запрошення тодішнього наставника "зелено-білих" Мирона Маркевича. Разом із командою Костенко провів сезон у Першій лізі, внісши вагому лепту у повернення Карпат до елітного дивізіону. А ось у Прем’єр-лізі ніяк не вдавалось забити…
"Можливо, тренер щось знав"
– Яне, ми записуємо це інтерв’ю першого квітня. Когось вже встигли розіграти? Або ж хтось пожартував над вами?
– У мене ні в сім’ї, ні серед друзів такої традиції нема. Тому першого квітня обходиться без жартів чи пранків. Але до кінця дня треба бути обережним. Хтозна, можливо комусь і захочеться реалізувати таку ідею (Усміхається).
– Минулого вікенду сталася особлива для вас подія – перший гол в УПЛ. Скільки часу візуалізували цей забитий м’яч і чи таким його собі уявляли?
– З першого ж туру візуалізував його для себе, мріяв про нього, працював над цим. Звичайно, не міг уявити, яким він буде. Зараз дуже і дуже щасливий, що це нарешті трапилося.
– Буває, що перед важливою подією з’являється певне передчуття. Вам інтуїція нічого не підказувала?
– Знаєте, розповім вам те, чим ще не ділився. Перед матчем із Чорноморцем мені наснився сон, що я заробив пенальті, але не зміг його забити. Тому коли на 38-й хвилині справді здобув право на 11-метровий, то навіть не підходив. Було передчуття, що не заб’ю. А ось щодо голу – жодних натяків інтуїції не трапилось.
– Вітала вся дорога родина і друзі?
– Так. Дуже багато привітань отримав. Довго всі чекали на цей гол, і я в тому числі.
– Що сказав головний тренер?
– Владислав Вікторович підходив до мене ще перед грою і запитував, коли я забивав востаннє. Я відповів, що тут, на стадіоні Україна, у ворота Інгульця. Можливо, він щось знав. Дякую йому за довіру.
– Наскільки важко у психологічному плані, коли ніяк не вдається забити?
– Я неодноразово казав: навіть якщо не забиватиму, для мене важливо приносити користь команді. Головне, щоб команда перемагала. А якщо цьому посприяю навіть без голів чи асистів – це теж добре. Проте, звичайно, хотілось вже забити і довести самому собі, що я можу це зробити.
– Свого часу була інформація про ймовірність вашого трансферу закордон. Ви не проти такого варіанту, чи хочете докласти всіх зусиль, щоб залишатися в Карпатах якомога довше?
– Якщо чесно, за чутками не сильно слідкую. Можливо, щось було. Мені розповідають, але я сфокусований на грі в Карпатах. Хочеться бути невід’ємною частиною команди, яка перемагає.
"Довга передача в Ракицького залишилась"
– Повернімося до матчу з Чорноморцем, де хет-трик оформив Бруніньйо. Найкращий легіонер Карпат прямо зараз?
– На мою думку, він взагалі – один із найкращих півзахисників в українському чемпіонаті. Ви подивіться, що він робить із м’ячем, як діє на полі. Усі в захваті від Бруно, включно з вболівальниками. Навіть на тренуванні забрати в нього м’яч дуже і дуже важко. Має хороший дриблінг, добре поставлений удар. Працює, як і вся команда, на 100 відсотків.
– Який він хлопець у житті?
– У житті ми спілкуємося менше – Бруніньйо більшість часу проводить з бразильськими легіонерами. Але можу сказати, що він дуже позитивний та спокійний хлопець. Вивчає українську мову, вже знає багато слів.
– У недільному матчі сталася ще одна особлива подія – після тривалої паузи на поле повернувся легендарний Ярослав Ракицький. Як вам ветеранчик?
– Я так пильно не спостерігав за ним під час поєдинку. Знаю, що довгий час він навіть не тренувався. Але те, що впало в око – довга передача в нього залишилась. Кілька разів дуже добре віддав вперед. Майстерність гравця такого рівня нікуди не поділася.
– Карпати не пропускають вже у чотирьох турах поспіль. Грі в захисті приділяєте особливу увагу?
– Приділяємо на тренуваннях достатньо уваги, зокрема, й цьому аспекту. Багато відео нам скидають тренери – що потрібно робити, як діяти у штрафному майданчику. Плюс Яків (Кінарейкін, – Футбол 24) – просто неймовірний воротар. Те, що він робить, навіть його перформенс проти Шахтаря, – гідне уваги. Вважаю його зараз одним із найкращих голкіперів в Україні.
– Атакує і обороняється вся команда, правильно?
– Так, 100 відсотків.
– Наступний матч Карпати зіграють із Поліссям. У першому колі ви відчутно поступилися "вовкам" на своєму полі. Потрібен реванш?
– Звичайно. У кожній грі ми налаштовуємося на позитивний результат. І неважливо, проти кого граємо – Шахтар чи якась інша команда. Після Чорноморця нам надали два дні вихідних, тож підготовку до Полісся розпочинаємо другого квітня.
– Хто з гравців Полісся вас найбільше вразив у першій зустрічі?
– Уся команда в них дуже хороша. Багато якісних гравців, плюс – Гуцуляк, Назаренко грають у збірній України. Цікавий тренер їх очолює. Словом, на "своєму" місці вони йдуть у чемпіонаті.
– До речі, кого вважаєте найкращим у чемпіонаті України на своїй позиції?
– Напевно, Кевіна. Фантастичний гравець, чудово працює з м’ячем, швидкий. Навіть у Лізі чемпіонів забивав і віддавав. Я вважаю, рівних на цій позиції у нього немає.
"Були вчителі, які казали, щоб я не грав у футбол"
– Вашій рідній Полтаві останнім часом добряче дісталося від ворожих прильотів. Що рідні і близькі вам розповідають?
– Неприємно прокидатися і читати ці новини. Дуже сильно хвилююсь за батьків, друзів моїх. Але, звичайно, звикають там люди, бо треба ж якось продовжувати жити. Навіть попри такі обставини.
– Ви навчалися в одній із найкращих шкіл міста, улюбленими предметами були українська та англійська мови. А яку дисципліну терпіти не могли?
– Фізику. Я взагалі не приділяв їй часу, тож мало що у ній тямлю.
– Вчителі любили футбол і йшли вам назустріч, чи не всі вникали в становище?
– Хтось ставився з розумінням, а хтось взагалі цього не сприймав. Проте позитиву було більше. Навіть зараз деякі вчителі слідкують за моєю грою. Але були й ті, яким це не подобалося і які казали, щоб я не грав у футбол. Образи на них не тримаю. Я їх теж можу зрозуміти, адже це була одна з найкращих шкіл Полтави. Вони дбали про рейтинг. Від себе я намагався робити все, що міг, і вчився, вважаю, добре.
– Ви обожнюєте баскетбол, грали у нього годинами, а після цього йшли на футбольне тренування. Не важко було перемикатися? Зовсім різна специфіка цих видів спорту.
– Ні, взагалі не важко. Навпаки – баскетбол дуже мені допомагав відволіктися від певної тренувальної рутини.
– Коли граєте у футбол, не виникає бажання якийсь блок-шотик поставити?
– Ні (Сміється). Коли граю у футбол, то думаю тільки про футбол. Нічого іншого в голові немає.
– Чому зробили вибір на користь футболу? Причина – у кращій перспективі?
– У баскетбол я почав грати лише в класі дев’ятому-десятому. Тому навіть не думав про те, щоб стати баскетболістом. Плюс – належних фізичних даних у мене для цього нема.
– Ваш батько – відомий адвокат. Не суперечив вашому вибору?
– Ні. Він позитивно ставиться до мого діла, підтримує мене разом з усією сім’єю. Батько усвідомлює, що це мій вибір – стати професійним футболістом. Тож не наполягав на кар’єрі юриста.
"Косовський був до нас вимогливим"
– Перший матч в УПЛ ви зіграли наступного дня після свого випускного. Вночі, коли всі веселились, не дозволили собі розслабитись?
– За день до випускного мене набрали і повідомили, що я поїду з першою командою на гру проти СК Дніпро-1. Тож було не до цього. Дуже хотілося вийти на поле. Дякую тренерському штабу за те, що випустили і дали зіграти близько семи хвилин.
– Ніч проминула без жодної краплі шампанського?
– Ні-ні, ніякого шампанського. Дотримувався спортивного режиму. Я ж професіонал! (Усміхається). Кортіло зіграти у Дніпрі. Думав про це дуже багато.
– Віталій Косовський очолював тоді Ворсклу. Опишіть легенду Динамо, як тренера.
– Дуже хороший спеціаліст із цікавими тренуваннями. Був до нас вимогливим. Ще раз наголошу: надзвичайно йому вдячний за можливість дебютувати в УПЛ.
– Розповідав вам, як забивав Баварії у Лізі чемпіонів?
– Так, розповідав. Були моменти на теоріях, коли про це казав.
– Ви тоді ще не народилися, але ваш батько, мабуть, чудово пам’ятає той гол і те Динамо кінця 90-х.
– Та я після тих розповідей сам подивився, що це за гол і що там відбувалося. Забити такому воротарю, як Олівер Кан, та ще й у такому стилі – це дуже круто. Безліч футболістів про таке можуть тільки мріяти.
– Виступи у топ-чемпіонаті, запрошення в національну збірну. Чи присутні настільки масштабні орієнтири у вашій кар’єрі?
– Не буду зарікатися і щось розповідати. У мене стоїть завдання перед собою – виходити і в кожному матчі приносити користь своїй команді. Прогресувати, як футболіст. Працювати щодня і в кожній грі.
– Знаю, що й криптовалютою ви цікавитесь. Дохід себе виправдовує? Чи це більше для спортивного інтересу?
– Ні, не тільки заради спортивного інтересу. Можете запитати Шаха, він жив зі мною на зборах і теж приділяє цьому багато часу. Звичайно, футбол – на першому місці. Але потрібно займатися ще чимось. Мій стаж налічує близько трьох років. Тож певний досвід уже маю.
