Що за Ільвес? Команда дешевша від Судакова у сім разів, фіни після поразки Україні й тінь Московії – на шляху Шахтаря
"Футбол 24" детально розповідає про команду, яка першою випробує Шахтар Арди Турана у кваліфікації Ліги Європи 2025/26.
Ільвес – перший суперник Шахтаря на шляху до ЛЄ / фото: ФК Ільвес
У самому серці Південної Фінляндії, серед озер Нясіярві та Пюгяярві, розкинулося місто Тампере – індустріальна перлина Скандинавії, заснована ще у 1779 році шведським королем Густавом III. Саме тут, на перетині вод і фабричних димарів, народився сучасний фінський дух – працелюбний, спокійний і впертий. І хоча з XIX століття місто називають "фінським Манчестером", справжня слава Тампере не в димарях і не в заводах.
Над усім містом височіє вежа Нясіннеула – символ стабільності й оглядовий майданчик, з якого відкривається сувора й красива панорама. І навіть не мальовничі краєвиди або визначні постаті роблять Тампере впізнаваним. Його сучасною візитівкою все частіше стає футбольний клуб Ільвес – команда, що поєднує запал, місцеву впертість і витримку.
На початках шлях Ільвеса не був устелений зеленим газоном – команда формувала себе через районні турніри, змінювала обличчя, часом навіть відходячи від футболу, аби приміряти ковзани замість бутс. Як то кажуть, на все свій час – і шлях Ільвеса до нинішнього статусу тривав десятиліттями. Команда кілька разів перевтілювалась – із футбольної на хокейну і назад, шукаючи свою справжню роль.
Остаточне переродження відбулося лише у 1974 році, коли три клуби з Тампере вирішили об’єднати зусилля, і на футбольній мапі Фінляндії з’явився сучасний Ільвес – команда, що згодом перетвориться з аутсайдера на амбітного гравця.
Цей клуб навряд чи назвеш флагманом фінського футболу. Втім, у його історії є чимало яскравих сторінок. У 1983 році Ільвес зумів здобути золото національного чемпіонату, а ще двічі піднімався на другу і третю сходинки п’єдесталу. У Кубку Фінляндії теж не загубився – тричі забирав трофей до своїх шаф.
Євровечори для Ільвеса – радше виняток, ніж традиція. Кожен вихід у міжнародні змагання тут сприймається як подія, що виходить за межі буденності. За всю історію таких спроб назбиралося лише сім. Дебют відбувся у 1980 році в Кубку володарів кубків – тоді фінський клуб болісно поплатився за брак досвіду, поступившись Фейєнорду із загальним рахунком 3:7.
У 1984-му Ільвес вперше і поки востаннє представляв Фінляндію в Кубку чемпіонів. Жереб одразу вивів на Ювентус – і туринці без зайвих сентиментів оформили андердогу прощання: 0:4 вдома, 1:2 на виїзді. Найтриваліший похід команда здійснила у сезоні 1991/92, знову в Кубку кубків. Тоді вдалося пройти перше коло, вибивши північноірландський Гленавон, але вже на наступному етапі втрутилась Рома – і залишила Ільвес за бортом, хоча й не без спротиву (1:1, 2:5).
Останній вихід Ільвеса на єврокубкову арену відбувся зовсім нещодавно – минулого сезону. У кваліфікації Ліги конференцій фіни влаштували справжню сенсацію, вибивши віденську Аустрію. Після бойових 2:1 удома, на виїзді долю двобою вирішила серія пенальті, в якій команда з Тампере виявилася холоднокровнішою 4:3.
Втім, святкування тривало недовго. Уже в наступному раунді Ільвес натрапив на Юргорден – і хоч почав гідно (1:1), у матчі-відповіді поступився 1:3. Залишалося лише чекати нового шансу – і тепер жереб подарував йому український виклик у вигляді Шахтаря.
У цьогорічну Лігу Європи Ільвес пробився без сенсацій – цілком заслужено і за грою, і за результатом. У регулярному чемпіонаті Фінляндії-2024 (чемпіонат країни грається за системою весна-осінь) клуб фінішував третім, а в чемпіонському раунді ще додав і піднявся на друге місце, відставши від переможця лише на два очки. Цього сезону команда знову не пасе задніх – після 15 матчів вона йде другою в турнірній таблиці. У активі 9 перемог, 2 нічиї та 4 поразки, різниця м’ячів 33:17. Це найкращий показник у лізі за кількістю забитих голів.
Якщо заглянути до табору "рисів", то картина вимальовується досить стримана – і в плані імен, і за ринковою вартістю. Увесь склад Ільвеса, за даними Transfermarkt, оцінюється всього у 4,35 мільйона євро. Для порівняння: Шахтар обходить фінів майже у 40 разів – настільки шокуюча різниця в класі, принаймні на папері.
І ще одна промовиста деталь: 10 із 11 гравців основного складу "гірників" (поодинці!) дорожчі за весь колектив віце-чемпіонів Фінляндії. А лідер Шахтаря Георгій Судаков взагалі за ринковою ціною перевищує Ільвес у понад сім разів. Хавбек збірної України дорівнює 7,4 Ільвеса, якщо можна так сказати.
Продовжимо про склад. Капітан – 31-річний голкіпер Отсо Віртанен. У свої роки він має не таку вже й насичену карʼєру – найбільше затримався в КуПСі, де провів шість сезонів. Цікаво, що до того Отсо грав у Шотландії за Хіберніан – саме той клуб, за який нещодавно виступав український нападник Микола Кухаревич. Але, хто не в курсі – його шотландська історія вже позаду. А сам Віртанен повернувся до Фінляндії й у 2023-му перебрався до Ільвеса, де й став капітаном "рисів".
Якщо говорити про іншу когорту гравців – то до складу команди із Тампере входять переважно фінські футболісти, хоча є й кілька легіонерів, а також гравці з подвійним громадянством. На жаль, команда має і російський слід – у складі "рисів" значаться півзахисник Антон Попович і вінгер Данило Булгаков, які мають як фінський, так і російський паспорт. Втім, обидва народилися у Фінляндії й ніколи не грали в болотних клубах. До речі, Антон – син Валерія Попова – колишнього гравця Спартака та ЦСКА ще радянських часів. А от Данило наразі перебуває в оренді у фінському клубі Хака.
Найдорожчий гравець за версією Transfermarkt – правий вінгер Ойва Юккола, його вартість оцінюють у 450 тисяч євро. І тут уже стає цікавіше… Юккола нещодавно навіть мав зустріч із українцями ще й у складі збірної, щоправда U-21. На Євро-2025 його команда зустрічалась із нашими хлопцями у другому турі групового етапу. Тоді українці перемогли 2:0 і, хоч Юккола на полі так і не з’явився, у заявці на матч він був. Тож перетин – хай і формальний – стався. Однак один із гравців Ільвеса у старті проти України таки виходив – це Калле Валліус, який відіграв 80 хвилин. Також на лаві запасних Юкколі компанію складав Теему Хютонен. Але не будемо на цьому зупинятись.
Пройдемось по бомбардирах. Найрезультативнішими гравцями Ільвеса в цьому сезоні є нападник Роопе Ріскі (7 голів і 2 асисти) та півзахисник Лаурі Ала-Миллімякі (6 голів і 1 асист). 33-річний Ріскі має солідну кар’єру з довгим переліком клубів – у його послужному списку є навіть Падерборн із Німеччини та Чезена із Італії. Також пограв у Австрії, Норвегії та навіть Греції, але найбільше часу провів у рідних, фінських командах.
Якщо ж говорити про Лаурі Ала-Миллімякі, то тут усе набагато скромніше. За свої 28 років у його кар’єрі лише три клуби. Вихованець Ільвеса довгий час після академії виступав за першу команду "рисів". У 2021 році йому пощастило перебратись до Італії – і не абикуди, а до самої Венеції. Щоправда, надовго там не затримався: вже наступного року опинився в оренді у Трієстині, а згодом повернувся до Венеції… і одразу – додому, до рідного Ільвеса.
Настав час наставника. Головним тренером Ільвеса є 37-річний фінський спеціаліст Йоонас Рантанен, який очолює команду з жовтня 2023-го. До цього він пройшов шлях від координатора молодіжки ГІКа до головного тренера жіночої команди, з якою вигравав чемпіонат і кубки Фінляндії. Працював у першій команді ГІКа, тренував резервістів, а згодом очолював Гністан, наблизивши його до еліти. З Ільвесом Рантанен уже в перший сезон здобув друге місце в чемпіонаті, створив рекордну серію з восьми перемог і вивів команду до єврокубків.
Але де ж нашим "гірникам" доведеться зіграти виїзний матч? Ільвес прийматиме гостей на домашній арені – новенькому стадіоні Таммела в місті Тампере. Його відкрили лише на початку 2024-го, тож це сучасна, компактна арена на 8 тисяч глядачів. Поле тут зі штучним покриттям, а сам стадіон відповідає всім вимогам УЄФА четвертого рівня. Окрім матчів Ільвеса, тут грають молодіжна збірна Фінляндії та жіноча національна команда.
Думка експерта
"Я не вважаю, що вони будуть грати, як дехто каже, у фінський силовий футбол – навпаки, команда поступово відходить від цього стилю, – каже в розмові з Футбол 24 Богдан Блавацький, колишній головний тренер Оболоні, Львова, Прикарпаття та ряду інших клубів. – На мою думку, вони намагатимуться грати у технічний атакувальний футбол – настільки, наскільки їм дозволить Шахтар. Але якщо хтось вважає, що Шахтар пройде їх "на одній нозі", то я б не поспішав так упевнено заявляти. Однозначно ми хочемо і віримо, що шанси Шахтаря дуже великі, адже якщо він не зможе обіграти Ільвес, то кого взагалі збирається перемагати?
Отже, що потрібно враховувати в цій ситуації? Зараз Шахтар стикається з новим тренером, який запровадив досить жорсткий тренувальний процес. Я не пам’ятаю, щоб з часів Луческу команда тренувалася тричі на день на зборах. Прочитав цікавий коментар помічника головного тренера Шахтаря: "Спочатку гравці будуть ненавидіти Турана, але пізніше його полюблять". Думаю, команду не готують спеціально саме до цієї гри, що відбудеться 10 липня, а на більш пізній період. Тому, можливо, команда виглядатиме втомленою, але Арда дотримуватиметься своєї філософії.
Богдан Блавацький
Я не бачив ще товариських матчів, але з розмов зрозуміло, що це буде агресія і пресинг. Тренер впроваджуватиме ці елементи вже з перших матчів, навіть якщо команда зможе витримати лише 15-20 хвилин через навантаження на тренуваннях. Чи важливо на такому етапі думати про результат, чи про побудову гри та інтеграцію новачків? Звичайно, Шахтар думатиме передусім про позитивний результат, а не про красиву гру. У перших матчах для психології гравців дуже важливим є саме результат.
Коли команда досягне піку функціональної готовності, а це, гадаю, буде десь у середині серпня, тоді можна буде поєднувати і результат, і красу гри. Тому, якщо хтось думає, що перша гра кваліфікації Ліги Європи буде для Шахтаря легкою – я б так не сказав. Мабуть, немає такого експерта в Україні, який би не сказав, що Шахтар має виграти і постаратися потрапити до групового етапу ЛЄ. Як він буде це робити – наразі не так важливо, головне – виграти.
Можливо, будуть епізоди, коли доведеться просто терпіти і чекати моменту, коли можна буде використати різницю в класі, тому що вона є. Якщо Шахтар використає цю перевагу з перших можливостей – гра стане трохи простішою. Але пам’ятайте, що це лише перший матч – другий відбудеться у Фінляндії. Тому я вважаю, що цей поєдинок – це матч-тест, радше психологічний, аніж у плані реалізації.
Я читав, як Федорчук казав, що стиль Турана схожий до стилю Кварцяного – вважаю, що це не так. Ймовірно, було проаналізовано м’якість Пушіча і попередніх тренерів, і тепер впроваджують жорсткість, якої бракувало. Тому й робиться на цьому акцент. Можливо, в основному складі з’являться нові гравці, яких не помічали попередні тренери – скажімо, Очеретько чи хтось інший.
До того ж логістика дуже хороша – команда на зборах у Словенії і гратиме в Любляні, фактично як удома. Перша гра – це, радше, психологічний тест як для гравців, так і для тренерського штабу".
