Роналдінью рано втратив батька, змінив ПСЖ та Барселону і підсвітив талант Мессі, а тепер повертається у 46
У 46 років Роналдінью знову повертається в професію. Та перш ніж розпочати новий розділ кар'єри, варто згадати шлях людини, яка навчила футбол усміхатися.
Роналдінью / Getty Images
Все инсайды о звездах сборной Украины.
Коли у червні 2026 року стало відомо, що Роналдінью повертається у професійний футбол і підписує контракт з італійською Равенною, багато хто не повірив своїм очам.
Минуло вісім років відтоді, як бразилець офіційно завершив кар'єру. Він виграв усе, про що тільки може мріяти футболіст: чемпіонат світу, Лігу чемпіонів, "Золотий м'яч", двічі ставав найкращим гравцем планети за версією ФІФА. Здавалося, його історія давно написана, а місце в пантеоні футбольних легенд давно гарантоване. Але деякі люди настільки великі для футболу, що ніколи не можуть піти з нього остаточно.
НАДМІРНЕ СПОЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ ШКІДЛИВЕ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я
Сам Роналдінью пояснив своє рішення просто.
Нові кольори, та сама усмішка. Футбол завжди приносив мені радість, і я радий знову ділитися цим відчуттям.
І, мабуть, саме ця фраза найкраще описує всю його кар'єру.
Родина жила скромно. Батько, Жуан да Сілва Морейра, працював на верфі та грав за місцеву аматорську команду. Через виробничу травму він був змушений покинути основну роботу. Мати, Мігеліна Елой Ассіс дос Сантос, працювала продавчинею та здобувала освіту медсестри.
Коли Роналдінью було вісім, його батько помер у віці 41 року внаслідок серцевого нападу, який стався під час плавання в сімейному басейні. Для хлопця це стало важким ударом. Значну роль у його вихованні взяв на себе старший брат Роберто, який також був професійним футболістом. Саме він одним із перших зрозумів, що молодший брат має талант, який трапляється раз на покоління.
Ще підлітком Роналдінью змушував говорити про себе всю Бразилію. Перші серйозні кроки він зробив у Греміо. У системі клубу його вважали одним із найперспективніших талантів країни, а нестандартна техніка та футбольна фантазія вирізняли його серед однолітків.
Техніка виглядала настільки незвично, що захисники часто просто не розуміли, що він збирається зробити наступної секунди. Фінти, передачі п'ятою, несподівані удари та абсолютна свобода мислення швидко привернули увагу європейських клубів.
У юнацькій системі Греміо одним із наставників Роналдінью був Луїс Феліпе Сколарі – майбутній тренер збірної Бразилії, з яким футболіст згодом виграє чемпіонат світу. У 1997 році він став найкращим бомбардиром чемпіонату світу U-17, а вже через два роки дебютував за національну команду Бразилії.
У 2001 році талант перебрався до Франції, де виступав за Парі Сен-Жермен. Саме там Європа вперше побачила, що бразилець здатен робити з м'ячем речі, які суперечать логіці.
Однак справжній прорив стався на чемпіонаті світу-2002. Разом із Роналдо та Рівалдо він утворив знамените бразильське атакувальне тріо. У чвертьфіналі проти Англії Роналдінью забив один із найвідоміших голів в історії Мундіалів, перекинувши м'яч через воротаря Девіда Сімена.
Насправді той удар був виконаний зі штрафного приблизно з 35 метрів. Минуло понад два десятиліття, але він досі залишається одним із символів чемпіонату світу в Японії та Південній Кореї.
Бразилія виграла турнір, а світ отримав нову суперзірку. На тому Мундіалі Роналдінью провів п'ять матчів та забив два голи, після чого став одним із найбажаніших футболістів для провідних клубів Європи.
За рік він перейшов до Барселони. На той момент каталонський клуб переживав непрості часи та шукав нового лідера. Саме Роналдінью став людиною, яка повернула команду на вершину.
Його гра в Барселоні перетворилася на справжнє мистецтво. Уболівальники приходили на стадіон не лише заради перемог, а й заради шоу. Він міг віддати передачу, яку не бачив ніхто інший. Міг обіграти кількох суперників на клаптику простору. Міг посміхатися навіть під час найнапруженіших матчів.
У 2005 році Роналдінью отримав "Золотий м'яч" як найкращий футболіст Європи. Того ж періоду він двічі поспіль визнавався найкращим гравцем світу за версією ФІФА.
За яскраву гру в сезоні 2004/05 журнал France Football нагородив його найпрестижнішою індивідуальною відзнакою у світовому футболі. А вже через рік Барселона виграла Лігу чемпіонів, остаточно повернувшись до еліти європейського футболу.
Одним із найяскравіших моментів його кар'єри став матч проти мадридського Реала на Сантьяго Бернабеу у листопаді 2005-го. Після двох феноменальних голів бразильця навіть уболівальники господарів аплодували стоячи – випадок майже безпрецедентний для такого принципового протистояння.
Саме в Барселоні поруч із Роналдінью починав свій шлях молодий Ліонель Мессі. Бразилець одним із перших повірив у талант аргентинця та допоміг йому адаптуватися в першій команді. Пізніше Мессі згадував: "Він прийняв мене дуже добре. Для мене це було надзвичайно важливо".
Символічно, що саме після передачі Роналдінью аргентинець забив свій перший гол за основну команду каталонців.
Сам Роналдінью пізніше зізнавався:
Я завжди намагався бути для нього хорошим прикладом. Навіть тоді я знав, що він кращий за мене.
Ці слова лише підкреслюють масштаб особистості бразильця, який ніколи не боявся визнавати велич інших. Про Роналдінью із захопленням говорили не лише партнери по команді. Златан Ібрагімович, який виступав разом із ним у Мілані, називав бразильця одним із найталановитіших футболістів, яких будь-коли бачив.
А Франк Райкард, під керівництвом якого Роналдінью пережив найкращі роки кар'єри, одного разу сказав:
Роналдінью повернув усмішку всьому клубу.
Не менш красномовно про нього висловлювався й Мікель Артета, який грав поруч із бразильцем у ПСЖ: "Він – єдиний футболіст, якого я бачив, хто самотужки змінив два великі клуби. Спочатку ПСЖ, а потім Барселону".
Артета також згадував, що поруч із Роналдінью було практично неможливо перебувати в поганому настрої, настільки позитивною людиною він залишався поза межами футбольного поля.
Проте кар'єра на вершині тривала недовго. Поступово почали з'являтися проблеми з дисципліною. Роналдінью завжди любив життя за межами поля не менше, ніж сам футбол. Молодші гравці Барселони, серед яких був і юний Мессі, дивилися на нього як на кумира, але клуб дедалі частіше стикався з питанням його професійної форми.
У 2008 році він покинув Каталонію та перейшов до Мілана. Там ще були яскраві епізоди, але того магічного Роналдінью, який змушував стадіони затамовувати подих, світ бачив дедалі рідше. Проте навіть в Італії його статус залишався феноменальним. Лише на презентацію бразильця в складі Мілана на стадіон Сан-Сіро прийшли близько 40 тисяч уболівальників.
Після Європи він повернувся до Бразилії, де виступав за Фламенго, Атлетіко Мінейро та інші клуби.
Саме в Атлетіко Мінейро Роналдінью пережив останній великий тріумф. У 2013 році він допоміг клубу вперше виграти Кубок Лібертадорес – найпрестижніший клубний турнір Південної Америки. На шляху до титулу бразилець забив чотири м'ячі та віддав сім результативних передач, а наприкінці року був визнаний найкращим футболістом Південної Америки.
Після цього були виступи за мексиканський Керетаро, короткий період у Флуміненсе та поступове завершення великої кар'єри.
Офіційно про завершення Роналдінью оголосив у 2018 році. Він став послом Барселони, представляючи каталонський клуб на міжнародних заходах. Водночас його життя неодноразово потрапляло на шпальти світових ЗМІ через проблеми із законом, зокрема історію з підробленими документами у Парагваї (2020 рік).
Здавалося, історія вже завершена. Та зараз світ знову заговорив про Роналдінью. У 46 років бразилець погодився відновити професійну кар'єру та приєднатися до італійської Равенни. За повідомленнями італійських ЗМІ, роль Роналдінью в проєкті не обмежуватиметься лише виступами на полі. Однак сам факт повернення легендарного бразильця вже став однією з найгучніших футбольних історій року.
Його статистика вражає. Але цифри ніколи не пояснять, чому мільйони людей досі згадують його з особливою теплотою.
Роналдінью не був найрезультативнішим футболістом в історії. Не став рекордсменом за кількістю трофеїв. Проте він подарував футболу те, чого часто бракує сучасному спорту – відчуття дива.
Минуло багато років, з'явилися нові зірки та нові рекорди. Але коли вболівальників запитують, хто змушував їх усміхатися під час перегляду матчів, ім'я Роналдінью звучить знову і знову.
Тому що деякі футболісти виграють трофеї. А деякі змінюють саме уявлення про гру.
Роналдінью належить до других.
