"Оболонь відмовилася покращувати умови": тепер Блізніченко-молодший гратиме із зіркою збірної Грузії у єврокубках
Півзахисник Торпедо Кутаїсі Віктор Блізніченко розповів "Футбол 24" про адаптацію в Грузії, єврокубкові амбіції клубу, свою роль у команді та цілі на нинішній етап кар’єри.
Віктор Блізніченко / Фото Торпедо Кутаїсі
– Вікторе, з вересня ти вже не був гравцем Оболоні, але весь цей час залишався в тренувальному режимі у Грузії. Що стало ключовим у рішенні розірвати угоду з київським клубом і закрити цей етап кар’єри?
– Контракт з Оболонню мав закінчуватися взимку, і ще з літа клуб запропонував мені перепідписати його на новий термін на тих самих умовах. На жаль, клуб відмовився покращувати умови, тому я не поспішав продовжувати кар’єру в Оболоні. Це, своєю чергою, призвело до того, що я отримував усе менше і менше ігрового часу. Саме тому попросив керівництво Оболоні розірвати зі мною угоду за згодою сторін достроково, що, власне, й сталося у вересні минулого року.
– Як загалом виглядав процес вибору нового клубу в цей період: хто був у контакті, які варіанти розглядалися і чому в підсумку зупинився саме на Торпедо Кутаїсі?
– Конкретних планів щодо інших клубів у мене не було, тож, маючи трохи вільного часу, я вирішив поїхати з мамою в Грузію до родичів. Вже там, у Грузії, ми зустрілися з нашим давнім знайомим із Дніпра – Гелою Олександровичем Глонті, який сам родом із Кутаїсі, а раніше працював в Україні директором ДВУФК у місті Дніпро. Він добре знав моїх батьків і старшого брата. Саме Глонті запропонував мені розглянути можливість співпраці з ФК Торпедо Кутаїсі, який отримав право зіграти в кваліфікації Ліги конференцій.
– Розкажи про умови контракту з грузинським клубом: на який термін підписана угода, які цілі та очікування були закладені з обох сторін на старті співпраці?
– Контракт підписано на два роки з можливістю продовження ще на один. Із самого початку співпраці ми окреслили чіткі цілі та очікування. З мого боку – прогрес як футболіста, дисципліна та максимальна віддача на тренуваннях і в матчах, щоб приносити користь команді. З боку клубу – довіра, умови для розвитку та можливість проявити себе в ігровому процесі.
– У медіа звучала версія, що твій перехід і виїзд за кордон були пов’язані з новими законодавчими правилами щодо віку та можливості перетину кордону. Наскільки цей фактор реально вплинув на хронологію твого трансферу?
– Я справді спочатку виїхав до родичів – це було сімейне рішення, і виїзд відбувався на законних підставах. Уже приблизно за місяць, у робочому порядку, почала формуватися хронологія трансферу і з’явилася нова команда. Усі процеси відбулись на законних підставах.
– Яким було твоє перше враження від Грузії та від команди: як тебе прийняли в роздягальні й тренувальній групі, що одразу привернуло увагу в атмосфері клубу?
– Перше враження від Грузії залишилося дуже теплим – відкриті, доброзичливі люди й приємна атмосфера. У команді мене прийняли по-своєму щиро: і в роздягальні, і на тренуваннях я одразу відчув підтримку. Сам процес підготовки був інтенсивним і зрозумілим, організованим на хорошому рівні. Загалом у клубі відчувається здорова, робоча атмосфера, яка допомагає швидко влитися в колектив.
– Як оціниш інфраструктуру Торпедо Кутаїсі – тренувальні поля, базу, організацію побуту гравців і загальний рівень умов у порівнянні з тим, до чого ти звик в Україні?
– Мені дуже сподобалася інфраструктура Торпедо. Поля в чудовому стані, база комфортна, організація роботи клубу – на високому рівні, а ставлення до гравців справді професійне й дружнє. Порівняно з тим, до чого я звик в Україні, тут відчувається інший підхід до деталей і комфорту, що допомагає ще більше зосередитися на грі та розвитку.
– Ти не встиг перетнутися з Мамаду Сахо, зате маєш можливість працювати поруч із Соломоном Кверквелією. Поділись своїм враженням від його присутності в команді.
– Мамаду Сахо покинув команду ще влітку, тож на полі й у роздягальні ми не встигли перетнутися. Натомість Соломон Кверквелія одразу привернув мою увагу. Він підтримував мене і в побуті, і в тренувальному процесі, завжди залишався відкритим та позитивним.
На полі це дуже сильний захисник, а для мене – ще й приклад того, як швидко вливатися в колектив, навіть коли ти новачок і не володієш мовою. Саме його ставлення допомогло мені по-справжньому відчути себе частиною команди.
– Торпедо отримало право зіграти в кваліфікації Ліги конференцій. Як розцінюєш вірогідність вийти на європейську арену вже на цьому етапі кар’єри і показати себе за межами внутрішнього чемпіонату?
– Вірогідність вийти на європейську арену вже на цьому етапі кар’єри й показати себе за межами внутрішнього чемпіонату мене, чесно кажучи, дуже привабила. Це шанс перевірити себе на іншому рівні, відчути інший темп і вимоги, зіграти проти суперників із різних футбольних шкіл і водночас заявити про себе ширшій аудиторії. Саме така перспектива стала для мене додатковою мотивацією зробити цей крок і рухатися вперед у професійному розвитку.
– Як вихованець Динамо, чи маєш ти внутрішнє бажання колись закрити для себе цей гештальт і стабільно заграти за основну команду?
– Звісно, Динамо – мій рідний клуб, і я завжди з теплом згадую час, проведений у команді. Але нині я повністю зосереджений на розвитку в Торпедо та на тому, щоб приносити користь тут і зараз. Майбутнє покаже, яким буде мій шлях у кар’єрі.
– Які особисті цілі ставиш перед собою на найближчий сезон?
– Моя головна мета на цей сезон у Торпедо – закріпитися в команді, регулярно отримувати ігрову практику та максимально допомагати в кожному матчі. Хочеться разом із клубом поборотися за лідерство в чемпіонаті й зробити цей сезон справді успішним.
