"О шостій ранку буде таксі. Тебе хоче Реал": трагічна фотографія словацького генія
Чемпіон Іспанії та один із найбільш обдарованих словацьких футболістів трагічно загинув у 28 років. Яким був життєвий шлях Петера Дубовського – читайте на "Футбол 24".
Петер Дубовський
Острів Самуї у Таїланді дуже мальовничий. Неймовірні краєвиди захоплюють подих та створені для того, щоб писати з них картини. Петер Дубовський насолоджувався кожним моментом перебування у цьому райському місці. Важкий сезон позаду, тож є нагода добре відпочити. Поруч лише найрідніші: наречена і брат із дружиною.
кстати
Петер обожнював фотографію, а ця місцина наче була створена для його хобі. Його не лякали скелясті пагорби острова і він вперто йшов на ризик. Молодь добряче нагулялася та зупинилася, щоб перепочити. Раптом Дубовського зацікавила чергова красива локація – водоспад Намуанг. У пошуках класного ракурсу Петер втратив обачність, нога поїхала і він втратив рівновагу. Падіння вниз на кам’яні схили з десятка метрів виявилося фатальним.
рекламная информация
Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри
ТОВ “СЛОТС Ю.ЕЙ”. Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024).
Брат Іван поспішив до місця падіння і знайшов Петера ще живим: "Я запитав його, як він почувається. Петер сказав, що його жахливо болять ноги. Він ще був при свідомості. "Брате, відвези мене додому" – це останнє, що я чув".
Дубовські кілька годин чекали на приїзд медиків. Гвинтокрил доставив футболіста до місцевого госпіталю, далі було довжелезне та виснажливе очікування. Струс мозку, внутрішня кровотеча, перелом тазу, проблеми з нирками… Петер повільно помирав. Наступного дня після падіння його не стало.
Петер та Іван Дубовські у Таїланді
Аурелія Чарабова, дівчина Петера, увесь час була поруч із коханим: "У такі моменти в голові багато чого крутилося. Чи зможе він колись знову грати у футбол? Чи опиниться на інвалідному візку? Однієї миті лікарі прийшли до мене і сказали піти попрощатися з Петером. Він вже не був притомний. Ці слова досі ранять мене. Час вилікував мої рани, але 23 червня 2000-го назавжди залишиться для мене особливою датою. Кохання всього мого життя померло цього дня".
Пара познайомилася ще у школі – Петер був старшим за свою дівчину на два роки. Перед самою поїздкою на Таїланд Дубовський придбав перстень – він збирався освідчитися своїй дівчині: "Ми говорили про майбутнє раніше, ми планували дітей, але я й гадки не мала, що він хоче це зробити". Пізніше в особистих речах Петера рідні знайшли той самий перстень та передали Аурелії.
У неї нині нова сім’я, вона мешкає в Іспанії та виховує доньку, але все ще згадує ту трагічну відпустку. Аурелія часто навідується на могилу Петера до Словаччини і зберігає перстень, який коханий так і не подарував їй.
Взагалі, тієї поїздки могло не бути. Збірна Словаччини отримала запрошення на комерційний турнір до Японії. Пропозиція надійшла так пізно, що частина гравців роз’їхалася у відпустки, а дехто вже мав заброньовані тури за кордон. Дубовський погодився скасувати свою поїздку, але туристична агенція відмовилася повертати йому завдаток. Тож збірна полетіла до Японії, а одна з її головних зірок – до Таїланду.
Разом із тренером Йозефом Адамцем ми були у дорозі, коли задзвонив телефон, – пригадує страшні події Антон Драгунь, тодішній асистент головного тренера збірної. – Адамець радісно підняв слухавку і раптом сказав: "Ні, цього не може бути". Секретар словацької асоціації Мікулаш Тарчі повідомив, що Дубовський загинув. Це був величезний шок. Йозефа так трясло за кермом, що ми мало не розбилися. Ми припаркувалися якомога швидше і півгодини не розмовляли. Просто дивилися одне на одного і не могли повірити в те, що сталося. Петер був неймовірно талановитим. Коли я думаю, що він міг ще жити, мені хочеться плакати.
Дубовський стрімко увірвався в дорослий футбол. Сімнадцятирічним дебютував за Слован і одразу став лідером команди. 1992-го Петер допоміг Словану виграти чехословацький чемпіонат. Вперше з 1975-го словацька команда перемогла у федеральній лізі та перервала п’ятирічну гегемонію Спарти.
Дубак, як його називали на батьківщині, у тому сезоні забив 27 голів (із 60 командних) та став найкращим бомбардиром чемпіонату. У наступному сезоні Слован програв титул Спарті, але Дубовський знову був на висоті – 24 голи. Не дивно, що 1993-го Петера було визнано найкращим футболістом Словаччини.
Лідер Слована мав магічну ліву ногу, ідеально виконував стандарти і класно грав головою. Спокійний і тихий у колективі та навіть замкнутий на публіці. Освічений Дубовський не любив гамірних вечірок, уникав спілкування з медіа та вів дещо аскетичний спосіб життя.
У 19 років Дубовський отримав прем’єрний виклик до збірної, а невдовзі видав матч всього життя, коли оформив хет-трик у ворота збірної Румунії у відборі на ЧС-1994. Ще раніше Петер запалив у матчі Кубка УЄФА з Реалом, коли відзначився голом у воротах Пако Буйо.
Наприкінці липня 1993-го близько опівночі Дубовському зателефонували. Один із керівників Слована був небагатослівним: "Таксі забере тебе о шостій ранку. Ти летиш до Мадрида. Тебе хоче Реал". Спершу Петер не повірив у це, але незабаром підписав п’ятирічний контракт з мадридським клубом.
У Мадриді Дубовський провів два сезони, але вони були позбавлені звичної магії. Словак став чемпіоном Іспанії, однак йому було непросто у компанії з Еміліо Бутрагеньйо, Іваном Саморано та Луїсом Енріке. Періодичні травми та ліміт на легіонерів завадили Дубовському закріпитися у Реалі. Крім того, мадридський клуб зробив ставку на клубного вихованця Рауля Гонсалеса.
Взагалі, трансфер у Реал, який обійшовся іспанцям у три мільйони євро, супроводжували розмови про надто ранній перехід Дубовського у топ-клуб. Мовляв, 21-річному футболісту вартувало розпочати зі скромніших варіантів. Словака наполегливо кликав Аякс.
У пошуках ігрової практики Дубовський перебрався в Ов’єдо, де став локальною зіркою. У п’яти сезонах Петер провів трохи менше півтори сотні матчів. Їх могло бути набагато більше, якби не та відпустка у Таїланді.
Партнери з Ов’єдо називали Дубовського генієм та людиною, яка потребувала особливого підходу. У роздягальні Ов’єдо він знайшов не лише партнерів по команді, а й друзів. Один із них, нападник Олі, через кілька місяців після смерті Петера відзначився першим голом та символічно продемонстрував футболку товариша.
У Словаччині теж шанували Дубовського і запровадили нагороду, яка щорічно вручається найсильнішому місцевому футболісту віком до 21 року. А торік Петера було введено до Зали слави словацького футболу.
"Він був футболістом, якого кожен тренер хоче мати у своїй команді, – казав про Петера Дубовського його наставник зі Слована Душан Галіс. – Дуже висококваліфікований, креативний та працьовитий. На мою думку, він належить до п'ятірки найкращих словацьких гравців усіх часів. А щодо людських якостей, чесності та скромності – він точно був абсолютним номером один".
