"Хочу зазирнути в безодню": чемпіон світу став екстремалом – підкорює засніжені вершини у шортах навіть при "мінус 19"

Трохи більше десяти років тому, на Мундіалі у Бразилії, світову корону заслужено приміряла збірна Німеччини. Зіркова команда Йоахіма Льова дотиснула у фіналі Аргентину, а уздовж турнірної сітки запам’яталася двома безжальними розгромами. Португалія у першому турі була декласована 0:4, ще більшої ганьби зазнали бразильці, яких Бундестім розчавила 7:1 у півфіналі. Того теплого вечора у Белу-Орізонті господарі турніру пережили не менший шок, ніж їхні предки у 1950-му, коли трапився "Мараканасо".

Шостий та сьомий голи у ворота "селесао" спрямував Андре Шюррле. Це нагадувало побиття лежачого. А ось воістину важливий м’яч він записав до свого активу в 1/8 фіналу. Там проти німців рогом вперлася скромна збірна Алжиру. Основний час завершився нульовою нічиєю. І лише на старті овертайму саме Шюррле пробив неприступну фортецю берберів. Далі вже було легше.

На момент світового тріумфу Андре представляв Челсі, куди переїхав із Байєра на запрошення Жозе Моурінью. У першому сезоні зіграв за "пенсіонерів" понад 40 матчів в усіх турнірах і забив 9 м’ячів. Для вінгера – доволі звична результативність. Але після повернення з Бразилії його статистика у Лондоні погіршилася рівно вдвічі. У 2015-му Шюррле з легкістю відпустили додому – у Вольфсбург. Потім були Борусія Д і Фулхем – всюди він демонстрував пристойний рівень футболу, хоч і не мав місця в основі Дортмунда. А ще одружився із казахською моделлю Анною Шаріповою. Ймовірно, саме це стало поворотним моментом.

Бо вже у липні 2019-го Андре переїжджає на правах оренди у московський Спартак, а через рік оголошує про завершення кар’єри. Російське болото остаточно висмоктало з 29-річної зірки світового масштабу любов до футболу і бажання залишатися в професії. Не хронічні травми, як це часто буває. Не особиста трагедія чи згубні звички. Просто – непереборне розчарування в тому, що ти робиш. У таких випадках кажуть, що погасла іскра. Передчасний відхід Шюррле виявився великою сенсацією для усіх.

"Це усвідомлене рішення, – пояснив він. – Я прагнув закінчити. Умови у футбольній сфері дуже токсичні".

Звісно, перелаштуватися у режим "простого смертного" для професійного футболіста – справа не з легких. Роками ти живеш за усталеним графіком, де все – від матчів і тренувань до харчування і відновлення – розписано до останньої крапки.

"Мені знадобилося майже два роки, поки я став достатньо організованим, – не приховує Шюррле. – Треба було звикнути до життя без футболу, поки я не усвідомив, скільки всього ще попереду і які можливості в мене є, щоб зробити цей час цінним та творчим".

Новою точкою опори для Андре став екстремальний спорт, якщо так можна сказати, бо насправді сфера, в яку занурився німець, – значно ширша. Усе почалося з походу у гори в Польщі. Підйом виявився непростим, а Шюррле і його друзі були дуже легко вдягненими – "не за погодою". Екс-футболіст спіймав від цих труднощів у поході своєрідний кайф. Тут же йому надійшла пропозиція випробувати себе у проекті "Сім крижаних вершин" – підкорення найвищих піків в Альпах.

Шюррле у своїй стихії / Instagram

Челендж гармонійно вписався у його захоплення методами Віма Хофа – нідерландського екстремала, світового рекордсмена на прізвисько "Крижана людина". У 2007-му цей відчайдух піднявся на Еверест у самих лише шортах і сандалях. А через два роки в такий же спосіб підкорив Кіліманджаро – найвищу вершину Африки. Хоф розробив цілу дисципліну, яка навчає стійкості тіла та духу в умовах екстремального холоду через правильне дихання і медитацію.

Першою ціллю Шюррле став пік Цугшпітце – найвища точка Німеччини, 2962 метри. Екс-футболіст із однодумцями стартували о 23:00, а підкорили вершину о сьомій ранку. Куди складнішим виявився похід на гору Снєжка (1602 метри) у Чехії. Черевики, шорти, рукавиці, шапка, окуляри, наплічник – оце й усе. Голий торс і ноги – рум’яні від мінусових температур. "Неймовірний досвід! Мінус 19, вітер 100 м/год. в обличчя, дощ, потім сніг. Але моє тіло сильніше, ніж я думав", – хвалився Шюррле після повернення.

Гори кличуть / Instagram

Далі він підкорив італійський пік Гран-Парадізо висотою понад 4000 метрів, а також виконав Еверестінг – кілька підйомів нон-стоп на гірські вершини в Австрії, поки не набрав у сумі висоту Евересту (8848 метрів). Цей маршрут Андре подолав за 21 годину 42 хвилини та 35 секунд. "Я не можу назвати це класичним хобі, просто дух змагання все ще вкорінений у мені. Я хочу зазирнути у безодню".

Ноги Шюррле ще чекають як мінімум чотири піки – Гросглокнер (3798 метрів, Австрія), Тріглав (2864 метри, Словенія), Дюфур (4634 метри, Швейцарія) і, звісно ж, Монблан (4807 метрів, Франція / Італія).

Такий екстрим для чемпіона світу – не лише про фізичну витривалість та загартування тіла. Він допомагає Андре побороти внутрішні страхи. А у виснажливій мандрівці найкраще думається про сенс життя.

"Я перебуваю на шляху до самопізнання, – каже сміливець. – Однак не впевнений, що хтось колись справді себе знаходить. Бо це – нескінченна історія".