"Гра у пеклі": найрезультативніший матч в історії Кубка світу

"Футбол, який більше не повториться!" – писали вражені спортивні оглядачі після фінального свистка. Вони були повністю спантеличеними і не приховували свого глибокого потрясіння від побаченого на Стад Олімпік де ля Понтез у Лозанні. Дванадцять забитих м’ячів в матчі Австрія – Швейцарія виявилися сюрпризом навіть для тих романтичних часів атакувального футболу, коли ще не існувало строгого катеначчо чи, тим паче, чесного та брутального "автобуса".

Очевидці мов у воду дивилися. Минає вже 72-й рік, а рекорд результативності на Кубку світу досі не побито! Найближче до нього підібралися збірні Угорщини та Сальвадору, які на іспанському ЧС-1982 розписали шалені 10:1. Забракло "лише" двох результативних ударів для нової сторінки в історії…

Щодо чемпіонату світу 1954-го, то австрійці розпочали його ідеально. Формат тодішнього Мундіалю був зовсім іншим. Лише 16 збірних, які розбивалися на чотири квартети – по дві "сіяних" і "несіяних" команди у кожній четвірці. Найцікавіше, що "сіяні" грали лише з "несіяними", тобто на груповому етапі проводили два, а не три тури. Так от, Австрія обіграла Шотландію (1:0) і влаштувала розгром Чехословаччині (5:0). Спокійний вихід у плей-офф з другого місця, позаяк в Уругваю різниця м’ячів виявилась ще соліднішою.

Інша справа – Швейцарія. Господарі турніру потрапили у "групу смерті". У першому турі зуміли дотиснути Італію (2:1), однак у другому поступилися Англії (0:2). Довелося знову грати зі Скуадрою, яка теж набрала три очки, і байдуже, що шістьма днями раніше команди вже з’ясували, хто сильніший. Цього разу "нейтрали" були навіть переконливішими – 4:1. Але ось додаткова витрата сил далася взнаки вже у чвертьфіналі.

Чемпіонат світу-1954. Чвертьфінал

Австрія – Швейцарія – 7:5

Голи: Вагнер, 25, 27, 53, А. Кьорнер, 26, 34, Оцвірк, 32, Пробст, 76 – Балламан, 16, 39, Хюгі, 17, 19, 60

Австрія: Шмід – Ханаппі, Хаппель, Баршандт – Оцвірк, Р. Кьорнер, Коллер, А. Кьорнер, Вагнер – Пробст, Стояспал

Головний тренер: Вальтер Науш

Швейцарія: Парльє – Боке, Кернен, Ньорі – Фаттон, Еггіман, Казалі, Антенен, Фонлантен – Хюгі, Балламан

Головний тренер: Карл Раппан

Того дня спека у Лозанні сягнула свого піку. Стовпчик термометра впевнено поліз вище позначки 30 градусів, тож журналісти одразу підібрали влучну назву для анонсу – "Гра у пеклі". Команда Швейцарії відпочивала лише три дні після додаткової зустрічі з італійцями, тоді як Австрія мала на відновлення сил цілий тиждень!

Питання свіжості виходило на перший план, тож легендарний наставник "наті" Карл Раппан (австрієць, до речі) зробив ставку на бліцкриг. Ошелешити суперника парочкою швидких голів, а потім спробувати відстояти перевагу. Тим паче, висока температура повинна була більш-менш нівелювати сили Остеррайху.

Спочатку все пішло за планом – і навіть краще! На 16-й хвилині Робер Балламан, форвард Грассхоппера, приклався здалеку, заскочивши Шміда у воротах зненацька, і Швейцарія повела в рахунку. У наступній же атаці Йозеф Хюгі, інший нападник Раппана, робить 2:0! А через дві хвилини доводить рахунок до непристойного.

Домашні трибуни в екстазі, натомість Австрія здається повністю приголомшеною. Мабуть, план австрійського наставника Швейцарії мав би успіх, якби на 25-й хвилині його команда не пропустила вперше. Форвард із характерним прізвищем Вагнер запустив камбек, почин у наступній атаці продовжив один із братів Кьорнерів, і знову ж Вагнер встановив рівновагу – 3:3! Тобто за три хвилини на полі перевернулося геть усе. "Гра втратила будь-яку тактичну стрункість і перетворилася на шквал обопільних атак", – напише потім преса.

Куй, поки гаряче. Австрійська машина продовжила натиск – забив півзахисник Оцвірк, а Кьорнер оформив дубль. 5:3 станом на 34 хвилину. Але розгромлена Швейцарія все ще подає ознаки життя. Варто було суперникам відійти у захист, щоб перевести дух, як Балламан скорочує відставання – 5:4. Тут же Австрія отримує право на пенальті. До позначки підходить все той же Альфред Кьорнер і не забиває! Тридцятитисячна аудиторія проводжає обидві команди до роздягалень оплесками, як справжніх гладіаторів.

Попри очікування на продовження феєрії, у другому таймі побачили "лише" три голи. На 53-й хвилині австрієць Вагнер оформив хет-трик, через сім хвилин аналогічним досягненням відзначився швейцарець Хюгі, а остаточну крапку встановив Пробст – 7:5.

Австрія – Швейцарія – 7:5

Господарі знесилено впали на газон, віддавши грі останні краплі поту. Збірна Австрії, попри перемогу, ледь пересувалася полем. Лозанський "Матч у пеклі" позначився на їхній формі у півфіналі, де "Дас Тім" програють ФРН в одні ворота – 1:6. Лише до матчу за бронзу вдалося так-сяк відновити кондиції – тріумф над Уругваєм (3:1).

Як склалися долі найпомітніших дійових осіб цього рекордного чвертьфіналу?

Теодор Вагнер став легендою віденського Ваккера, за який виступав 16 сезонів. Кар’єру завершив на початку 60-х. Дожив аж до наших днів – помер 2020-го у віці 92 років.

Йозеф Хюгі досі залишається рекордсменом Базеля – найкращий бомбардир клубу (282 голи). Не зуміли перевершити форварда і в національній збірній. Шість його м’ячів на ЧС-1954 – досі орієнтир для всіх наступних поколінь "наті".

Альфред Кьорнер дожив до глибокої старості – 93 років. Ба більше, він пережив свого товариша Вагнера на два дні. Теодор помер 21 січня 2020-го, Альфред – 23 січня 2020-го. Командна робота!

Гріх скаржитися на долю і Роберу Балламану. Швейцарський нападник дотягнув до 85 років. А ось Ернст Оцвірк відійшов у засвіти ще молодим – у 53. Мав величезний авторитет і поважні прізвиська "Оссі" та "Годинниковий механізм". Невдовзі після ЧС-1954 Оцвірк покинув рідну Аустрію і переїхав у значно престижнішу Серію А – до Сампдорії. Тут же у середині 60-х років розпочав тренерську кар’єру. Окрім Сампи встиг попрацювати з Аустрією, Кельном та Адмірою Ваккер. Помер 1980 року від розсіяного склерозу.

Еріх Пробст – найкращий бомбардир Австрії на тому бронзовому для команди Мундіалі (6 голів). На той момент був суперзіркою атаки віденського Рапіда, згодом пробував щастя у чемпіонатах ФРН та Швейцарії. Помер у 60.

Курт Шмід, який захищав ворота в тому матчі, вирізнявся низьким, як для голкіпера, зростом – лише 175 сантиметрів. Він, навідміну від своїх товаришів, був легендою значно скромніших клубів – Фьорст та Вінер Шпорт. Помер 2007-го, на 82 році життя. Довгожителем виявився його візаві – швейцарець Ежен Парльє, який мав нещастя пропустити всі сім м’ячів. Зірка Серветта дожив до 2017-го. Мав 88 років.

А що головні тренери? Вальтер Науш, здобувши для Австрії бронзові медалі чемпіонату світу, перейшов на клубний рівень, очоливши Аустрію. Але Господь відміряв йому зовсім небагато – 50. На момент смерті минуло тільки три роки від того Мундіалю. Вочевидь, дався взнаки стрес, пережитий під час Другої світової. Науш, патріот своєї вітчизни, вкрай негативно сприйняв аншлюс, перебував в опозиції до нацистів, зрештою, рятувався від них втечею за кордон…

Натомість Карл Раппан виявився симпатиком Третього Райху, як і вся його сім’я. Щоправда, у 1938-му він відмовився очолити збірну Німеччини, продовживши працювати у Грассхоппері. Власне, ця темна сторінка його біографії відходить на другий план, адже Раппан здобув славу титулованого тренера та новатора. Зокрема, впровадив систему "Засув", яка була предтечею катеначчо. Помер 1996-го, у віці 90 років.