"Хочете підписати Дембеле – треба вмовити лише одну людину": як мама володаря "Золотого м'яча" таємно керує сином
Ольга Любушкіна розповідає про найвідданішу шанувальницю вінгера ПСЖ Усмана Дембеле.
Усман Дембеле разом із мамою Фатіматою і вітчимом / фото: A. Réau/L'Équipe
Мама… Це не просто та, хто подарувала нам життя. Вона була нашим голосом, коли ми ще не вміли говорити, її обійми стали місцем, де завжди безпечно, а в її серці є куточок, який належить лише нам. Це терпіння, що витримує всі наші помилки, і погляд, у якому ми назавжди залишаємося дітьми. Мама – це безумовна любов, яка не вимагає нічого навзаєм, навіть коли весь світ відвертається.
Світ футболу бачив не одну вимогливу матусю, а з деякими бояться зв'язуватися найкрутіші агенти. Віронік Рабйо вибиває своєму сину Адріену найліпші контракти і не здригнулася перед катарським босом Нассером Аль-Хелаїфі. Файза Ламарі, матуся Кіліана та Ітана Мбаппе, керує не тільки їхніми фінансами, а й втручається в клубні рішення. І як не згадати матір Кріштіану Роналду, Марію Долорес душ Сантуш Авейру, яка вистояла під усіма ударами долі, виростила чемпіона й досі стоїть за своїх дітей горою... Левиці! Матері, в серцях яких б'ється цілий стадіон любові.
HLIBNY DAR. Витримана мʼякість. Тобі справжньому!
Але є історія ніжніша – історія Фатімати Дембеле. Того вечора, коли Усман стояв самотньо на сцені паризького театру Шатле, тримаючи в руках "Золотий м'яч", і сльози текли з його очей, він покликав лише одну людину – маму. Саме вона зробила все, щоб колись у залі лунав вигук: "Ousmane Ballon d'Or".
Усман Дембеле має цікаве етнічне коріння. Його батько – малієць, а мама – сенегальсько-мавританського походження. Сам же володар "Золотого м'яча" народився у Франції – і міг виступати за одну з чотирьох країн.
Фатімата Дембеле родом із сільської комуни Валі Діантанга, поблизу Горголя – тихого місця, де життя вимірюється сонцем, землею й вірою. Там виростав і Ба Мамаду Мбаре, майбутній президент Мавританії. Можливо, саме поруч із ним росла й маленька Фатімата – серед людей, які вірили, що навіть із найскромнішого села можна піднятися високо.
У Валі Діантанга люди жили з того, що давала природа: обробляли землю, ловили рибу, ділилися останнім шматком хліба. Ні заводів, ні магазинів – лише праця, спокій і мрії.
Коли Фатімата вийшла заміж за Усмана-старшого, вони вирішили переїхати до Франції – у пошуках кращого життя. У пари народилося четверо дітей, і найстарший серед них – той самий Усман, який сьогодні сяє на найвищій сцені світового футболу. Та навіть тепер, коли на його честь аплодують мільйони, він пам'ятає єдине: маму, яка підняла все з нуля, не думаючи про себе ні хвилини
В Евре життя Фатімати не стало казкою. Вона працювала невтомно, аби її діти мали все необхідне. Саме вона першою побачила, що Усман народжений для футболу. Вона наполягла, щоб він пішов у дитячу команду – і відтоді вказувала йому шлях. Фатімата вірила: її син стане професіоналом. Вона не змушувала малого зубрити підручники, бо знала – його майбутнє не за партами, а на полі.
"Від самого дитинства в нього у голові був лише футбол. Усман не любив школу, він ходив на звичайні уроки, але понад усе любив грати. Він постійно був із м'ячем: іноді я посилала його до супермаркету, брали візок – а він усе одно не розлучався зі своїм м'ячем. Я не здивована, що Усман досягнув успіху, бо в нього завжди було це бажання, ця пристрасть до гри. Це була одержимість. Для мене це природно – бо завжди жило в його серці.
Чи боялася я, що в нього не вийде? Ніколи, тому що в глибині душі я завжди знала: у ньому є щось особливе, і він стане кимось", – розповідала мама Усмана.
Дядько Дембеле, Баду Самбаге, колишній футболіст, теж вірив у хлопця. Разом із ним та мамою Усман вирушив із рідного Вернона на перегляд у Ренн. Фатімата вагалася – не хотіла відпускати сина далеко, прагнула, щоб родина залишалася поруч. Кілька клубів кликали Усмана до своїх академій, але тільки Ренн запропонував переїзд усій сім'ї. Саме це рішення стало переломним – і, можливо, подарувало світу чемпіона.
У Бретані Усман ріс і дорослішав – набирався досвіду, збирав компліменти від тренерів, привертав погляди великих клубів. А поруч завжди була вона. Фатімата працювала важко і багато, але постійно супроводжувала сина на тренування.
Близькі до родини Дембеле описували матір Усмана, як вольову і рішучу жінку. Мавритано-сенегальське походження прищепило їй глибоке почуття гордості та відповідальності, які вона передавала своєму синові.
Тренування, наставлення, піклування – на цьому не завершувалася робота Фатімати. Вона керувала кар’єрою сина. Не так яскраво, як це досі робить Веронік Рабйо, але з такою ж завзятістю. Після виняткового сезону за Ренн у Лізі 1 (12 голів, 5 асистів у 26 матчах) по Дембеле прийшли великі клуби. Баду Самбаге відповідав на запити однаково: "Якщо ви хочете підписати Усмана, вам потрібно вмовити лише одну людину – Фатімату".
"Саме вона визначить майбутнє Усмана. Коли він хотів покинути Бретань, мати сказала йому, що хоче, аби він залишився в Ренні та підписав свій перший професійний контракт. Зрештою, у нього не залишилося вибору", – пригадував Баду, який представляв тоді інтереси Дембеле.
З усіх претендентів на Усмана переконати Фатімату змогла лише дортмундська Борусія. Німецький клуб отримав французького таланта, за яким бігало чимало топ-команд.
"Моя мама була поруч зі самого початку. Вона відіграє ключову роль у моїй кар'єрі. Вона йшла за мною, не відпускала. Ми трохи віддалилися після мого від'їзду в Дортмунд, тому що вона повинна була залишатися у Франції. Але завжди була поруч зі мною, вона – все для мене", – розповідав Усман.
Перед кожним наступним своїм кроком Дембеле завжди радився з мамою. Вони разом мріяли, планували і втілювали в життя найсміливіші бажання. Фатімата ставила інтереси сина вище за свої, бо бачила в ньому набагато більше, ніж будь-хто. Вона ніколи не мала сумнівів, що її син стане професіональним футболістом, а один момент змусив ще більше пишатися Усманом.
"Мене глибоко зворушило, залишило слід у моїй душі, коли він здійснив свою мрію – підписав контракт із Барселоною і почав там грати. Ми говорили про це, ще коли він був зовсім юним, і, зрештою, він це зробив. Пам’ятаю той день, коли він сказав мені: "Мамо, одного дня ти побачиш – я гратиму за Барселону". Йому тоді виповнилося років 13, він ще навіть не був у Ренні. Я ніколи цього не забуду.
Важко описати те відчуття радості, яке тебе пронизує в такий момент. Він говорив про це стільки років — і ось, нарешті, стоїть на тій самій сцені, у Барселоні. Усе сталося саме так, як ми колись собі уявляли", – пригадувала мама Усмана.
Дембеле з матусею під час підписання контракту з Барселоною / фото: Andreu Dalmau/EPA-EFE
Фатімата знала, що одного разу її син повернеться до Франції, щоб залишити історичний слід у своїй країні. Вона підтримала перехід до ПСЖ. А все, що було потім, її не дивувало, бо фундамент, який матуся заклала в дитинстві, сумлінна праця та смиренність, зробили свою справу.
Навідміну від багатьох матусь, Фатімата залишалася в тіні слави свого сина. Вона ніколи не жадала зайвої уваги чи окремих привілеїв, не прагнула роздавати інтерв'ю чи ходити на телевізійні шоу. Разом зі сім'єю жінка живе тихе життя. Матуся Усмана спокійно відвідує стадіони і каже, що у натовпі її не впізнають. Вона надає перевагу скромності.
"Якщо сьогодні в мене є гарна машина – це завдяки йому. Якщо ми можемо допомагати тим, хто цього потребує, – це теж завдяки йому. Із самої юності я завжди працювала, завжди дбала про своїх батьків, щоб їм нічого не бракувало – і для нас, мусульман, це дуже важливо. Кажуть: допомагай, поважай своїх батьків, піклуйся про них – і пізніше Бог тебе винагородить.
Я тяжко працювала, щоб оплачувати його навчання, його футбол, я завжди віддавала себе повністю, не думаючи про себе, і сьогодні Усман робить те саме для своєї мами. Він дбає про мене так, як я колись дбала про своїх батьків. Моє життя змінилося, але я не живу в надмірному достатку. Ми залишаємося простими людьми", – розказала жінка.
Історія Фатімати – це історія стійкості мігрантів, культурної гордості та батьківської жертовності. Підтримуючи мрії Усмана, вона не тільки допомогла йому стати чемпіоном світу, зіркою Барселони та ПСЖ чи виграти "Золотий м'яч", а й надихнула незліченну кількість інших людей.
