"У Ліверпулі раді, що я не треную інший клуб": Клопп про Ред Булл, критику в Німеччині, дружбу з Пепом і жадібність ФІФА
Журналіст The Athletic Адам Крафтон поспілкувався з легендарним Юргеном Клоппом. Німець здивував відвертою розмовою про своє життя на пенсії. Далі – пряма мова автора інтерв'ю, перекладена "Футбол 24".
Юрген Клопп покинув Ліверпуль влітку 2024 року, завершивши дев'ятирічну епоху, протягом якої він залишив свій слід не лише на Енфілді, а й в англійському футболі загалом. Він виграв перший титул Ліверпуля у чемпіонаті за три десятиліття та підняв над головою кубок Ліги чемпіонів, познайомивши Туманний Альбіон зі своїм фірмовим футболом у стилі "хеві-метал".
– Чи стежили ви із завмиранням серця за матчами Ліверпуля перед телевізором, коли вас замінив Арне Слот?
– Ні, зовсім ні. Я був дуже задоволений тим, як виступав Ліверпуль у сезоні 2024/25. Я подивився декілька ігор. Але це не щось на кшталт: "О, нарешті субота!".
HLIBNY DAR. Витримана мʼякість. Тобі справжньому!
Я не завжди навіть знав, коли починались їхні матчі. Я мав вільний час, інколи займався спортом. Ми насолоджувалися життям із сім'єю, проводили час з онуками. Я робив абсолютно звичайні речі, розуміючи, що більше не повернуся до тренерської діяльності, – відповів Юрген.
Зрештою німець повернувся у футбол, але його нова роль дуже відрізняється від роботи головним тренером, який постійно перебуває під тиском в одному з найбільших клубів світу.
У січні 2025-го Клопп став глобальним керівником футбольного відділу Ред Булл, працюючи над філософією гри, розвитком тренерської майстерності та трансферною стратегією клубів у франшизі. Це німецький РБ Лейпциг, австрійський Зальцбург, Нью-Йорк Ред Буллз, бразильський Ред Булл Брагантіно, японська Омія Ардія, Париж та навіть Лідс Юнайтед. У клубі АПЛ Ред Булл має не таку значну роль, як в інших командах, але компанія є міноритарним акціонером та спонсором.
Шістнадцять місяців поза грою в "золотому акваріумі" англійської Прем'єр-ліги відновили сили Клоппа. Він став на вигляд молодшим і стрункішим. Фірмова широка усмішка все ще присутня, особливо коли він говорить про проблеми Манчестер Юнайтед.
Тепер Клопп готовий обговорити багато цікавих тем, починаючи зі серйозної критики, яку він отримав, коли приєднався до Ред Булл. Компанія має суперечливу репутацію в Німеччині. РБ Лейпциг з юридичного погляду відповідає системі Бундесліги "50+1", у якій прописано, що більша частина клубу має належати некомерційній організації – вболівальникам. Але фактично все в клубі вирішує саме концерн Ред Булл.
Команда з Лейпцига регулярно стає мішенню для протестів з боку фанатів суперників, багато з яких розглядають модель Ред Булл як маркетинговий інструмент. РБ Лейпциг для багатьох є символом руйнації принципів німецького футболу.
Під час своєї тренерської кар'єри в Майнці, Борусії Дортмунд та Ліверпулі Клопп вважався одним із футбольних романтиків та хранителем спортивних традицій. Саме тому для деяких вболівальників рішення Юргена очолити структуру Ред Булл стало болісним ударом, адже раніше німець активно виступав проти грошовитих проектів у футболі.
Навіть серед уболівальників його колишнього клубу виникла негативна реакція. Після офіційного оголошення про приєднання Клоппа до системи Ред Булл фанати Майнца дуже жорстко відреагували на рішення свого колишнього тренера.
"Люди в Майнці, які зараз ходять на стадіон, були ще маленькими дітьми, коли я був там. Тому їхні батьки мали б нагадати їм, хто я"
– Вболівальники "карнавальників" на матчі проти РБ Лейпциг розгорнули декілька банерів з надписами: "Ти забув, ким ми тебе зробили? Клоппо, ти збожеволів?". Також вони пригадали вашу цитату: "Мені подобаються люди до того моменту, допоки вони мене не розчаровують".
– Я розумів, що може статися така реакція. Я німець і я знаю, що люди в Німеччині думають про участь Ред Булл у футболі. Вони люблять Ред Булл у всіх сферах: від автоспорту до напоїв, але у футболі – ні. Тож, хай там як, вони можуть робити все, що забажають. Я ставлюсь до цього з розумінням.
Як не дивно, лише в Німеччині реакція на моє призначення була такою негативною. Але це нормально – немає жодних проблем. Кожен може думати, що хоче. Вам просто потрібно змиритися з тим, що я роблю, що хочу. Я ж нікому не завдаю шкоди.
До речі, не очікую, що люди вічно пам’ятатимуть, що я зробив для якогось конкретного клубу. Люди в Майнці, які зараз ходять на стадіон, були ще маленькими дітьми, коли я був там (з 1990 по 2001 роки у ролі гравця, а потім сім років як тренер, – прим.). Тому їхні батьки мали б нагадати їм, хто я.
Я не очікую, що всім сподобається те, що я роблю. Я маю робити це з правильних причин – саме з причин, які я сам вважаю правильними. До речі, в Ліверпулі люди надзвичайно раді, що я працюю в Ред Булл, бо я не треную інший клуб.
– Чи є робота, яка б викликала кращу реакцію вболівальників?
– Якби я поїхав до іншої країни, наприклад до Італії чи Іспанії, люди б сказали: "О Боже, це чудово". Якби я поїхав до Баварії Мюнхен чи кудись ще у Бундеслізі, то особливо вболівальники Борусії Дортмунд сказали б: "Нам це не подобається!". Але я закінчив у Ліверпулі в 57 років.
"Я міг би водити таксі"
– Що б ви робили, якби у вас не склалося у футболі?
– Моя дружина Улла казала, що я міг би водити таксі. Але насправді я ніколи і не думав, що тренуватиму до кінця свого життя. Я нічого не пропустив, бо ніколи про це не замислювався. Протягом майже 25 років я лише двічі був на весіллі – одне з них було моїм, а інше – два місяці тому. За 25 років я чотири рази був у кіно – і все це за останні вісім тижнів. Дуже приємно мати тепер можливість це робити.
Як тренер, я був у багатьох різних країнах, але майже нічого у них не бачив: лише готель, стадіон чи тренувальний майданчик. Нічого більше. Я не сумував за цим, але тепер шкодую, що не насолоджувався подорожами.
– Після відходу з Ліверпуля ви лише один раз повернулися на Енфілд. Це був останній матч сезону 2024/25 із Крістал Пелас (1:1), коли Слот та його гравці підняли трофей Прем'єр-ліги.
– Тепер у мене є вибір. Я можу поїхати у відпустку. І я вирішую, коли. Ну гаразд, брешу. Це Улла вирішує, коли. Але тепер я не залежу від розкладу матчів АПЛ чи Бундесліги.
Я все ще у футболі, я все ще працюю в середовищі, яке я знаю. Але щодня дізнаюся щось нове у світі спорту. Мені навіть вдалося побувати на Гран-прі Формули-1, але це була гонка, коли Макс Ферстаппен зазнав аварії, тому я не наважувався після цього завітати на іншу.
"Ми – не кінцевий пункт призначення для гравців"
Німецький фахівець славився не тільки тренерськими якостями, але й вмінням перебудовувати команди та шукати таланти. Його Ліверпуль і клуби Ред Булл мають багато спільного. Ібрагіма Конате, Садіо Мане, Домінік Собослай – всі ці зірки мерсисайдців грали раніше у системі Ред Булл. Можна також згадати менш успішних Такумі Мінаміно та Набі Кейта.
– У 2024 році ви ще не брали участі в трансферних справах РБ Лейпциг. Як наслідок – клуб не зміг потрапити у єврокубки.
– Зараз я залучений до багатьох справ у Парижі та РБ Лейпциг. Але ми знаємо своє місце у футбольній екосистемі. Ми – не кінцевий пункт призначення для гравців. Ми не Ліверпуль або Манчестер Юнайтед раніше, – з посмішкою сказав Клопп, натякаючи на багаторічний спад "червоних дияволів".
– Тепер ви не тренер, але впливаєте на долі наставників. У минулому сезоні вам довелось звільнювати Марко Розе – екс-гравця, який виступав під вашим керівництвом за Майнц.
– Це не дуже приємно. Але це речі, які потрібно робити. Я хочу наймати тренерів з правильних причин. І якщо ми закінчимо працювати разом, то це також має бути з правильних причин.
Я хочу, щоб у Ред Булл панувала стабільність. Має бути більше довіри, особливо у важкі часи. Інколи тобі щастить, а інколи справи йдуть погано. Але у футболі більше немає сірої зони. Хоча життя дуже часто сіре.
"Пеп геній, а я ні"
– Подумайте про свою улюблену кінозірку. Для мене це Деніел Крейг, який грав Джеймса Бонда. Я б подумав: "Де він зараз? Що він робить сьогодні?". Але він – звичайна людина: встає вранці та чистить зуби. Потім він на знімальному майданчику, а знімальний майданчик – це не те, що ми бачимо потім у кіно. Ти маєш бути там і повторювати одну й ту саму сцену 25 разів. Ми не замислюємося про ці речі.
Але в мене було подібне життя. Я знаю, як живуть майже всі футбольні менеджери. Вони живуть заради роботи, віддаються на всі 100%. Не можна бути успішним у цій справі, не роблячи це таким чином. Щоправда, Пеп Гвардіола, наприклад, з віком став дуже добре грати у гольф. Я часто питаю його: "Звідки у тебе стільки часу?". У мене раніше не було можливості, щоб пограти в гольф! Ось чому Пеп геній, а я ні, – з теплотою пригадав каталонського тренера Клопп.
"Ліверпуль грає у звичному стилі"
Німець не оминув увагою успіхи Андоні Іраоли в Борнмуті та Олівера Гласнера в Крістал Пелас. 33% відсотки володіння м'ячем Манчестер Сіті у грі проти Арсенала (1:1) також не залишились поза прицілом.
– Ви помітили, що тепер у футболі значно більше акценту роблять на стандартних положеннях?
– Вони творять дива. Багато що еволюціонує у футболі. Манчестер Сіті поступово повертається, але і вони трохи змінюються. Менеджерам також потрібно шукати нові підходи і погляди на певні речі, щоб зберегти високу якість своєї команди. Ліверпуль грає у звичному стилі, тому все дуже добре. Це дуже атакувальний стиль. Чи ризикують вони трохи в обороні? Так. Але скажу, що в усіх різні шляхи досягнення успіху. Я не батько футболу, який каже людям, що їм робити. Принаймні за межами світу Ред Булл.
"Для найкращих гравців світу більше немає нормальної перерви"
– Раніше ви активно критикували клубний чемпіонат світу, переймаючись можливим збільшенням кількості травм гравців.
– Чи змінив я свою думку після КЧС-2025 у США? Ні, але я читав, що у переможців турніру зараз серйозна епідемія травм. Можливо, у Челсі були б ці травми і без клубного ЧС.
Моя спеціалізація полягає в тому, що я розумію, чого можна очікувати від футболістів. Я знаю про серйозну інтенсивність тренувань. Ми завжди просимо більшого. Ми продовжуємо, продовжуємо, продовжуємо. Не сумніваюся, що це був чудовий турнір. Я його не дивився, але знаю, що гравці Челсі були надзвичайно раді цій перемозі. Це чудово, багато грошей. Але в якийсь момент нам доведеться краще подбати про тих небагатьох людей, без яких ця гра не існувала б – футболістів.
Немає іншого рішення, окрім як припинити організовувати нові турніри під час літньої паузи. Для найкращих гравців світу більше немає нормальної перерви. Ви б не робили цього в жодному іншому аспекті життя. Уявіть, що ви щовечора змушуєте виступати найкращого артиста, аж допоки він не впаде без тями. А потім ми ще вибачаємося, що він посмів втратити концентрацію.
А тепер ще ФІФА обговорює проведення чемпіонату світу з футболу 2030 року за участі 64 команд. Що б я не казав, я можу так само добре розповісти це своїй мікрохвильовій печі. Буде точно такий самий ефект. Люди скажуть: "О, але ж ви заробляєте багато грошей". Я це знаю. Клубні функціонери скажуть: "Так, це все через гравців та тренерів, вони завжди хочуть більше грошей, тому нам потрібно їх отримувати". Тоді чому б не сісти всім разом за стіл перемовин і не сказати гравцям, що ви можете мати вісім тижнів відпустки на рік? Спробуйте! Чи погодяться вони тоді на деяке зменшення зарплат? Я б погодився.
Зараз футболісти бояться говорити про це публічно. Гравці, які висловлювалися на цю тему, отримують травми наступного ж дня. Родрі, наприклад. Він сказав про це, а потім отримав травму! Але якщо про це не говорити, то вони точно цього не зупинять. ФІФА так подобається впроваджувати нові ідеї і заробляти гроші, що вони просто забувають про гравців. Ніхто про них не думає.
PFA (Професійна асоціація футболістів Англії) досить сильна в цьому плані. Я не єдиний маю таку думку. Але я, мабуть, найвідоміший голос у цій ситуації. Ну, принаймні, був ним колись. Не можна не говорити про це, бо люди не хочуть це чути. Всі люблять футбол і хочуть, щоб його було більше. Але це важко. А якщо ви не згодні – то і не слухайте мене, – підсумував Юрген Клопп.
