Фінал Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок у Лісабоні: коли футбол стає культурою

Нападниця Оболоні Софія Скворцова, яка на правах оренди захищає кольори Колоса, побувала на фіналі Ліги чемпіонів серед жінок, який відгримів 24 травня у столиці Португалії. Ексклюзивно для Футбол 24 Софія поділилася власними емоціями від грандіозного дійства та поспілкувалася із уболівальниками обох таборів.

Не встигли шасі літака торкнутися асфальту лісабонського летовища, як ледь не відразу я потрапила у вир справжньої футбольної феєрії. За добу до матчу аеропорт Портела був по вінця забитий синьо-гранатовими фанатами. В екіпіруванні Барси перебували усі вікові категорії: від малечі з рюкзачками на плечах до сивочолих дідусів, які, безперечно, бачили наживо гру таких легенд як Христо Стоїчков чи Йохан Кройф.

Колориту додавали і бабусі у сонцезахисних окулярах та клубних шаликах, просякнуті впевненістю у перемозі власних фавориток. І, відверто кажучи, для цього було відповідне підґрунтя. На шляху до фіналу каталонки виграли усі дев’ять поєдинків, а перемога над лондонським колективом оновила б рекорд переможної серії в рамках жіночої ЛЧ.

Навколо аеропорту синьо-гранатовий океан розбавляли вкраплення фанатів Арсенала. Так, їх було значно менше, вони – менш гучні, але в яскравості вболівальникам "кулес" не поступалися. Їхні червоно-білі кольори виділялись серед натовпу, як тиха впевненість. Наче знали: попри статус андердогів, наступний вечір може стати їхнім.

Вранці наступного дня вирушила оглядати центр Лісабона і випадково натрапила на передматчеву фан-зону, яку організатори розмістили на легендарній Торговій площі, неподалік річки Тахо. Людно, гучно і все під акомпанемент пластикових келихів із хмільними напоями.

Усе це перепліталося із піснями, обіймами, розмальованими щоками в клубних кольорах та футболками із прізвищами найвпізнаваніших зірок обох клубів. Усе навколо промовисто свідчило, що португальська столиця жила цим матчем протягом останнього тижня. І так, саме фіналом у жіночому футболі, який справді користується популярністю на Піренеях.

Першою під мій мікрофон потрапила жінка років 40-45, вболівальниця Барселони, яка прилетіла із рідного міста до Лісабона, щоб підтримати дівчат: "Я вболіваю за Барсу з 2016 року. У дитинстві не мала змоги грати у футбол, тому тепер хочу заохотити усіх навколо любити цю гру. Намагаюся відвідувати кожен матч Барси. Переконана, що чоловічий футбол цікавіший за жіночий".

Згодом я натрапила на чоловіка у футболці Арсенала. З’ясувалося, він родом із Італії, але живе у Лондоні та регулярно відвідує матчі жіночих команд. "Думаю, жіночий футбол стане наступним великим кроком розвитку спорту. Я був на багатьох іграх Арсенала. Також мав абонемент на Брайтон, на інші матчі жіночої Прем'єр-ліги. Так, існують деякі сумніви щодо того, чи варто чоловікам дивитися жіночий футбол. Але, як тільки ви відвідаєте першу гру, одразу зміните власну думку. У жіночому футболі – чесність і душа. А ще – більше відкритості", – переконаний він.

Наступна зупинка – група молодих дівчат, у яких все було у кольорах Барси, навіть шнурки на кросівках!

"Якщо ви любите чоловічий футбол – ви повинні любити і жіночий. А якщо їх порівнювати, то чоловічий поступається жіночому у красі", – пояснює одна із фанаток “блаугранас”.

Що привернуло увагу під час перебування у фан-зоні – переважна більшість дівчат із піренейського регіону (Португалія, Іспанія) із м’ячем "на ти". Я ж футболістка, тому не доєднатися до кола, у якому всі перерепасовувалися "верхом", просто не могла. Була вражена технікою дівчат… Уявіть картинку: в одній руці пиво, у ногах м’яч – і вона виконує складні технічні елементи, не втрачаючи контролю!

Далі мене чекала дорога до стадіону Жозе Альваладе, домашньої арени Спортінга. Але перед тим, як поділитися атмосферою звідти, розповім трішки про команди фіналісток.

Перед cтартом матчу Барселона вважалася безумовним фаворитом. Лондонки ж опинилися у фіналі вперше з 2007 року. Жіночий Арсенал став першим колективом в історії єврокубка, який програв перші матчі у чвертьфіналі та півфіналі, але при цьому добрався до фінальної стадії змагань. Команда, яка не здається. У ній відчувається англійський дух. Що цікаво, раніше лондонки перемагали у всіх чотирьох протистояннях з іспанськими суперницями у рамках плей-офф.

Не можна оминути і того факту, що у недалекому минулому (2023 рік) жіночий Кривбас грав в одній групі ЛЧ саме з Арсеналом. Тоді обидва колективи не зуміли пробитися у плей-офф.

Тож мені спало на думку поговорити із людиною, яка напряму дотична до цієї історії – віце-президентом криворізького клубу Артемом Гагаріним.

"Я хочу сказати, що, насправді, вже тоді Арсенал мене вразив, – зізнався пан Гагарін. – Тому що це така, я не знаю, це випадковість, не випадковість, чи що… Був неймовірний матч у них тоді, я був на цій грі, коли вони грали за вихід. Відверто мене вразили… Наприклад, у них просто в стафі людей було більше, ніж у мене футболісток у команді. І, звичайно, вони можуть більше витрачати, вони не обмежені ні у чому. Ні в плані глядачів, маркетингу, різних таких моментів. Це класно, що вони розвиваються. Дай Боже, щоб в Україні колись був такий рівень. Але, щоб до нього дотягнутися, потрібно починати не з формування головних команд, а працювати саме з молоддю".

Що ж до Барселони, то у Лісабон каталонки приїхали не лише за трофеєм, а за черговим рядком в історії. Упродовж останніх семи років іспанки шість разів пробивалися до фіналу. У трьох випадках – тріумфували. Перемога над Арсеналом могла подарувати "кулес" третій поспіль кубок ЛЧ. У складі каталонок присутня жива легенда Алексія Путельяс, дворазова володарка "Золотого м’яча" (2021, 2022), капітанка, мозок і серце цієї команди.

Популярність Алексії яскраво підтверджує кількість підписників в Instagram – 3,2 мільйони фоловерів. Звісно, показники не дотягують до рівня голлівудських зірок чи знаменитостей середньої величини у чоловічому футболі. Але це все одно чимало.

Алексія, до слова, доєдналася до когорти зірок, які приміряли на собі лімітовані бутси Hypervenom Phantom. 29 травня компанія Nike перевипустила легендарне взуття у культовому чорно-помаранчевому кольорі. Оригінальна модель 2013 року стала бестселером. Тоді для презентації обрали золотого бразильського хлопчика Неймара, який лише перебрався до Барселони. Знущалися над суперниками у "фантомах" Торрес, Руні, Ібрагімовіч та Лєвандовскі. Цьогорічний же реліз розкупили менш ніж за дві години після старту продажу.

Алексія приміряла реінкарновану версію взуття і на фінал у Лісабоні. Я відразу помітила яскраві "фантоми" під час передматчевої розминки. Щоправда, наявність зіркових бутс не допомогла відзначитися у воротах "канонірок".

Ще одна зірка Барси – Айтана Бонматі, королева сучасного європейського футболу, яка протягом останніх двох років забирає до рук найвизначнішу індивідуальну нагороду футбольного світу – "Золотий м’яч". Айтана – елегантна і витончена диригентка каталонського оркестру. Забігаючи наперед, зазначу: наявність у складі "кулес" світових зірок не зробила різниці.

Дорогою до стадіону мене шокувала кількість вболівальників. У метро ніде було яблуку впасти. Як і в аеропорту чи у фан-зоні. У підземці домінували синьо-гранатові кольори, потрапляли на око і представники червоно-білої гвардії.

Простоявши у черзі близько 40 хвилин, я нарешті потрапила на Жозе Альваладе, збудований під проведення Євро-2004. Перші кроки по сходинках, від яких перехоплює подих. Словами справді складно передати. Щоб стати свідком історичної події, на лісабонський 60-тисячник прибули орієнтовно 38 тисяч уболівальників. Мені ж на око здавалося, що трибуни були заповненими практично вщерть. Можливо, через те, що порожні місця закривали банерами та прапорцями в кольорах клубної символіки.

Якщо лаконічно описати те, що відбувалося на Альваладе (рекомендую переглянути у записі або бодай увімкнути огляд на YouTube), то Арсенал зі старту зробив ставку на агресію. Барселоні було складно вийти з-під пресингу. Згодом команда Пере Ромеу (наставника Барси), зуміла перехопити контроль, з’явився тиск, а далі – найголовніше для атакувальної манери каталонок – посипались моменти. Щоправда, красивий, технічний, швидкий футбол так і не зумів конвертуватися у фінальний продукт. Навіть більше – Арсеналу вдалося забити до перерви першим (взяття воріт скасували через офсайд).

Після перепочинку англійським дівчатам усе ж вдалося пробити Барсу без порушення правил. Шведка Емма Блакстеніус, яка вийшла на заміну, через сім хвилин скористалася пасом і вивела лондонок уперед. Це була 74 хвилина матчу. До фінального свистка каталонки мали кілька нагод зрівняти рахунок, але свої моменти не реалізували. 1:0 – сенсаційна перемога на користь Арсенал Фемені. "Канонірки" вдруге в історії виграють Лігу чемпіонів. Перший тріумф – у далекому 2007 році.

Як тільки з колонок на стадіоні залунала легендарна композиція Мерк’юрі We are the champions, у мене мимоволі покотилися сльози. Намагалася проаналізувати все вже після приїзду в Україну. Причини так і не визначила: чи то від щастя потрапити на фінал ЛЧ, а, можливо, від розпачу, адже я – фан Барселони.

Софія Скворцова, спеціально для Футбол 24

УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.

GGBET здійснює діяльність відповідно до ліцензій від 23.08.2023, виданих згідно з рішеннями КРАІЛ №128 та №129 від 08.08.2023.