"Донор врятував трьох людей": нове життя екс-гравця збірної України – йому пересадили серце
Андрій Телесненко, захисник збірної України 90-х, в інтерв’ю для "Футбол 24" розповів про реабілітацію після складної операції.
Андрій Телесненко / Фото Геннадія Чеховського
Андрій Телесненко розпочав нове життя. У листопаді йому зробили операцію з пересадки серця, місяць він перебував під наглядом столичних лікарів, які, оцінивши стан 58-річного тренера, на свята відпустили його додому. Різдво й Новий рік екс-капітан Чорноморця зустрічав у рідній Одесі. Про це Телесненко розповів в інтерв’ю Футбол 24.
– Андрію Васильовичу, вітаю! Як почуваєтеся?
– Слава Богу, нівроку. У кінці грудня мене відпустили додому на реабілітацію, тож Різдво й Новий рік я зустрів у рідній Одесі. "Відпустка" вже закінчується. Дев'ятнадцятого треба бути в Києві на обстеженні. Поздавати аналізи, пройти курс необхідних вправ під наглядом лікарів Центру дорослої кардіології та кардіохірургії.
– Після операції вас ще місяць тримали в клініці.
– Так, був під наглядом кардіологів. Дев'ятнадцятого листопада зробили операцію, а 20-го грудня відпустили додому. Лікарі слідкували, як серце приживається, чи немає відторгнення. Протягом місяця спеціалісти Центру зв’язувалися з Каліфорнією. Разом з американцями визначали стан мого здоров’я. Очевидно, що все йшло без відхилень, тому й відпустили до Одеси.
– Американці через відеозв’язок були присутні й під час операції?
– Не можу сказати. Мені не розповідали. Можливо, хоча спеціалісти в Києві високого класу. Я й не сильно розпитував, бо то їхнє, професійне. Мені достатньо знати, що операція пройшла успішно, серце замінили і воно приживається. Все пройшло добре, як і мало бути.
– А де знайшли донора? Це ж необхідна була згода родичів.
– Звичайно. Донор був із Києва. Згоду на трансплантацію давав його син. Крім серця, він віддав ще дві нирки. Тобто допоміг вижити одразу трьом людям.
– Ви знаєте, хто був донором?
– Наразі намагаюся з’ясувати. Знаю, що звали Олексій, йому було 49 років.
– У ДТП потрапив?
– Інсульт був. Дев'ятнадцятого листопада він помер, і за кілька годин мені зробили пересадку.
– Що у вашому випадку означає слово реабілітація?
– Треба багато ходити. Трохи працюю з гантелями, роблю різні вправи, які, звичайно, мені не протипоказані. "Підкачую" м’язи ніг, рук, живота. Щось роблю стоячи, щось лежачи. По сходах угору ходити не бажано, щоб не було відторгнення. Тому тільки спускаюся. Прогулянки на свіжому повітрі вітаються.
– Бачив, ви у захисній масці ходите.
– Організм ослаблений, може підхопити будь-яку інфекцію. Тому не відвідую багатолюдних місць. Лікарі мені прямо сказали: операція пройшла успішно, тепер справа за вами.
– Скільки часу триватиме реабілітація?
– Десь від пів року до року. Тож коли повернуся до роботи – не можу сказати.
– Вам уже кортить бути ближче до футбольного поля?
– Як же без нього? На тренування футболістів (Андрій Телесненко веде команду дітей у Чорноморці – прим. Футбол 24) поки що не ходжу, відвідую ігри. Зарано ще, будь-які навантаження, в тому числі нервові, протипоказані. Організм до цього ще не готовий.
– Але ж завдання хлопцям ви поставили?
– Звичайно, як без цього. Поборемося за вихід в плей-офф Дитячо-юнацької футбольної ліги. Дай Боже, щоб закінчилася ця війна і нашою перемогою. Слава ЗСУ!
