"До рівня Чехії і Албанії можна звикнути": Марущак – про креативного Мудрика, спокійного Трубіна й регрес збірної
"Футбол 24" обговорює матч Ліги націй між збірними України та Чехії (1:1) з Мар’яном Марущаком, колишнім воротарем Динамо, ЦСКА, ФК Львів, доцентом Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова.
Мар'ян Марущак і Даріо Срна / Фото Євгена Кравса
– Пане Мар’яне, збірна України пасе задніх у груповому турнірі Ліги націй. Перемога над Чехією могла вирівняти шанси команд на підвищення в класі, але наша команда задовольнилася нічиєю. На вашу думку, могло бути по-іншому?
– Звичайно. Якби Шапаренко забив на початку зустрічі, коли після чудового проходу Мудрика не влучив у ворота, то матч напевно пройшов би за іншим сценарієм. У таких випадках гра відкривається, і збірній України було б набагато легше. Тим більше, що оборонятися й контратакувати вона вміє. Вийшло навпаки – у рахунку повів суперник. Загалом, це була зустріч двох рівних команд. Ніхто не мав переважаючої ініціативи. Тож нічия – справедливий підсумок.
– Чехи дуже високо пресингували. Склалося враження, що наша збірна виявилася до цього неготовою.
– Було непереливки. Дуже важко українці виходили з оборони, часто втрачали м’яч. Під тиском футболісти чимало помилялися. Таловєров не завжди встигав, Конопля раз-у-раз обрізався. Початок матчу вимагав термінової перебудови, переходу зокрема й на довгі передачі. Згодом це прийшло, але рахунок на табло був уже на користь збірної Чехії.
– Невпевненість Коноплі й призвела до взяття воріт. Ще в дитячій школі вчать, куди треба вибивати м’яч зі свого штрафного.
– Так, з одного боку – це дитяча помилка, Конопля мав вибивати м’яч у напрямку бічної лінії. З іншого – подача була дуже хорошою. За м’яч боролися спочатку на ближній стійці, біля воріт сталася колотнеча. М’яч прилетів до Юхима несподівано, тож в нього було обмаль часу для того, щоб правильно зорієнтуватися. Тому вибивав уже як міг. Але технічно, звичайно, він помилився. Як, до речі, здоров’я Гуцуляка? (Півзахисник знепритомнів під час зіткнення з суперником і змушений був залишити поле – прим. Футбол 24).
кстати
– Наче все добре. Пройшов обстеження, виявили струс мозку. Навіть в етер вийшов через соцмережі. Мар’яне, чехи постійно загрожували воротам Трубіна ударами з середньої дистанції. Хоча в попередній грі з Грузією подібних ударів було обмаль.
– Дуже низько сідали до своїх воріт під час оборони. Були моменти, коли вся збірна за винятком Довбика будувала лінії захисту в штрафному. Згадайте, коли нам забивали м’яч. Гравці висловлювали претензії один одному, бо ніхто чеха, який бив по воротах, не зустрічав. При стандартах це мають робити атакувальні футболісти, опорні. Такі удари повинні блокуватися.
– Те, що ми тиснулися до воріт – то провина Степаненка?
– Він не один на полі був, першими мають зустрічати суперників усі півзахисники. У Степаненка при відборі, звичайно, головна роль. Він дуже досвідчений гравець, мав підказувати партнерам. Та й сам міг перекушувати атаки подалі від воріт. Важко сказати, яку тактику обрав на матч Ребров, але, гадаю, він точно не просив усіх сідати, щоб чехи могли обстрілювати наші ворота з 20-25 метрів. У нас, звичайно, дуже класний воротар. Він виручав і допомагав команді грати спокійно. Але треба пам’ятати, що удари з такої відстані – це гольова ситуація.
– Довбик у Ромі почав забивати, хоча в збірній він ще не діє так, як ми звикли.
– Справа не в одному Довбику. На мій погляд, випадала майже вся лінія атаки. Могли контролювати м’яч, доходили до штрафного і далі бігали по горизонталі. Ніякого загострення. Трохи змінилася ситуація, коли вийшов Зубков. Пенальті призначили через його нестандартну передачу. Подібних дій нашим футболістам бракувало. Слід відзначити Мудрика. Завдяки швидкості й дриблінгу він кілька разів чудово проходив оборону чехів. Враховуючи, що в нашій команді достатньо майстрів непоганого рівня, для одного матчу небезпечних моментів збірна створила замало.
– Нічийний результат закономірний. А загалом над такими командами, як Чехія, ми маємо брати гору чи на сьогодні це наш максимум?
– Згадайте попередні відбірні цикли до чемпіонатів світу, Європи. Були важкі ситуації, але збірна долала кваліфікаційні раунди, а команди на кшталт Грузії і Албанії, та й Чехія далеко не гранд, ставали для нас постачальниками очок. Ми навіть не задумувалися, що в матчах з ними можемо втрачати очки. Звичайно, футбол дещо вирівнявся, але ж недаремно в Лізі націй є Ліги А, В, С. Він вирівнявся по певних групах і наша команда, на жаль, не серед найкращих, а серед середняків, де також зірок з неба не хапає. Нині ми на одному рівні з тими ж грузинами й албанцями. Це, скажімо так, неабияк хвилює. Бо до цього можна звикнути, а за потенціалом український футбол на більш високому рівні. Долали ж Іспанію з Францією і Португалією, з німцями на рівних билися. Тепер де вони, а де ми?
кстати
– Кого ви б відзначили в нашій команді?
– Трубіна, звичайно. Як колишній воротар, я дуже за нього радий. Спокійний і надійний, молодець, він добре відіграв. І Мудрика. Його 3-4 проходи могли вирішити долю матчу на нашу користь. Хоча, звичайно, від футболіста рівня Челсі справедливо вимагають більшого.
Загалом мене трохи дивує, коли викликають на матчі 25 футболістів, а на поле виходять одні й ті ж самі. Якщо граємо через два дні на третій, то напрошується ротація.
– Можливо, половина з викликаних не дотягують до рівня Ліги націй?
– Тоді навіщо їх смикати? Є в Україні чимало хороших футболістів. Надали шанс Калюжному, й він був на відповідному рівні в грі з Грузією, непогано вийшов на заміну в матчі з Чехією. Чи той же Назаренко. Півзахисник, а є найкращим бомбардиром чемпіонату України. Таким, як він, треба давати шанс заявити про себе.
