Гімнаст – у Німеччину, тренер – до Білорусі: Стелла Захарова про скандальну зміну громадянства і чвари в збірній
"Футбол 24+" дізнавався у віце-президентки Федерації спортивної гімнастики України про переїзд Стельмаха, втечу Лаврухіна і нове обличчя національної збірної.
Стелла Захарова / Facebook
В українській спортивній гімнастиці знову неспокійно. Тільки вщухли пристрасті навколо зміни громадянства призера Олімпіади в Парижі Іллі Ковтуна, як кар’єрний віраж здійснив інший учасник Ігор-2024 Радомир Стельмах. Перспективний гімнаст став німцем, і через рік зможе виступати за нову країну на офіційних змаганнях.
Стельмах виїхав до Німеччини з початком повномасштабного вторгнення, в Україні бував нечасто, тож його зміна прапора, як повідомляв Спорт 24, передбачалася. Інша річ – переїзд не куди-небудь, а до Білорусі, старшого тренера збірної України В’ячеслава Лаврухіна. Наставник зник з радарів нашої федерації гімнастики ще до нового року. Коли ж усі терміни виходу на роботу після новорічних свят минули, набрався сміливості й повідомив про перехід віце-президентку Федерації гімнастики України Стеллу Захарову.
Футбол 24+ дізнався в олімпійської чемпіонки й чемпіонки світу, чому гімнасти та тренери біжать з країни, що з цим робити, як у таких умовах розвивається гімнастика і чого очікувати від спортсменів на Олімпіаді в Лос-Анджелесі.
– Стелло Георгіївно, Стельмах виїхав до Німеччини чотири роки тому. Там готувався до переможного в 2024 році чемпіонату Європи, до Олімпіади в Парижі, додому не повернувся, але, тим не менше, його ввели до складу збірної України. Надії, що він не змінюватиме громадянство, як видно, були?
– Ми боролися за нього. Він був неповнолітній, коли 2022-го виїхав з батьками до Німеччини. Тренеркою його була Надюк (Ірина, також наставниця Іллі Ковтуна, – прим. Футбол 24+). Вся збірна виїхала до Хорватії, а Стельмах на певний час загубився в Німеччині. Почали шукати варіанти, як йому допомогти. Говорили з батьком. Я домоглася, щоб Міністерство молоді і спорту оплатило йому нашого тренера, який виїхав працювати з гімнастом у Німеччині. За пів року до Олімпіади ми його підтягнули так, що він потрапив на Ігри.
Перед Парижем-2024 він приїжджав у Київ, буквально на останні збори. Зазначу, що завжди дуже добре відгукувався про Україну.
– Після Олімпіади щось змінилося?
– Нам дякували, що змогли підготувати сильного гімнаста. Після завершення Ігор і я, й Ірина Іванівна Дерюгіна, робили все, щоб Стельмаха втримати. Готові були фінансувати, домовилися з Міністерством і про тренера, щоб він із ним працював у Німеччині. За рік розмовляли з ним разів зо тридцять. Усе виявилося марно: сім’я ухвалила рішення отримати німецьке громадянство. Про це вони мені повідомили недавно.
– Його тренер, Едуард Єрмаков, після Олімпіади перебував із ним у Німеччині?
– Ні, це чималі гроші, і в такій ситуації ми не могли собі дозволити витрачати їх просто так, щоб тренер їздив. Він нормальний наставник, Заслуженого тренера України отримав за підготовку Стельмаха.
– Що може зробити федерація гімнастики, щоб зупинити процес зміни громадянства спортсменами?
– Коли з цим зіштовхнулися, то зрозуміли, що запобігти цьому ми не в змозі. Завтра, не виключено, ще хтось поїде, і мова не тільки про спортивну гімнастику, а й інші види спорту. Немає важелів впливу на підтримку спортсменів і тренерів на законодавчому рівні. Можемо лише подати прохання на "відкритий" рік. Українська федерація так і вчинила. Так само, як і з Ковтуном. З дня отримання спортсменом іншого громадянства він 12 місяців перебуватиме на так званому карантині, а потім зможе виступати за іншу країну.
– Виглядає, щонайменше, несправедливо.
– Звісно, вибір країни – особиста справа кожного. Але, погодьтеся, мають бути регулюючі механізми. Держава виховує спортсменів, вкладає в них кошти, доводить до високого рівня, і в один момент усі вкладення йдуть коту під хвіст. Бо вже підготовленому гімнасту в іншій країні пропонують більші гроші, надають кращі умови. Ми повинні створювати тут відповідне сучасне середовище.
– Там ще й світло не вимикають, по ночах не сидять у бомбосховищах і не тренуються під завивання сирен.
– Важка ситуація. Там ще й немає, як у нас, сварок і розбрату, які свого часу довели федерацію спортивної гімнастики до напівмертвого стану. Тому й їдуть туди, де можна спокійно працювати. Людина шукає там, де їй комфортніше, де можна заробляти. Це природно.
– Стельмах отримував зарплату в Міністерстві?
– До Олімпіади – так. А після Ігор у Парижі він від неї відмовився. Прикро, адже в резерві у нас дуже мало гімнастів. На сьогодні можу передбачити, що в Лос-Анджелесі на медалі зможе розраховувати лише Назар Чепурний в окремих видах. Є Володимир Головін, але до змагань найвищого рівня через вік його допустять лише в рік Олімпіади. Сподіватимемося, що він швидко встигне адаптуватися.
Стелла Захарова / Facebook
– Скільки часу треба для підготовки гімнаста високого рівня?
– Мінімум вісім років. На жаль, цей час ми не використали ефективно. Не хочу когось звинувачувати. Треба робити справу й не витрачати енергію на надумані конфлікти, які тільки заважають. Треба бути чесним до себе. І залишити добрий спадок від своєї роботи.
– Стелло Георгіївно, у Стельмаха й Ковтуна була одна тренерка, Ірина Надюк. Обидва гімнасти змінили громадянство. Збіг?
– Так. Бо 2022-го Надюк зі Сартинським тренували команду в Хорватії, а Стельмах осів у Німеччині. Ми хотіли перевезти й Стельмаха до Хорватії, але Надюк не захотіла. Було дивно, адже він її учень. З тих пір вони як тренер і гімнаст не співпрацюють.
– Ви сказали про, так би мовити, розбіжності в поглядах серед тренерів. Є шанс, що працюватимете згуртованою командою?
– У п’ятницю провела збори з тренерами чоловічої й жіночої збірних. Є один відомий спортсмен, який живе за рахунок держави, щось мутить. Але загалом ми об’єднані зараз. Радує робота Ігоря Радівілова. Останні шість років у жіночій гімнастиці в нас не було високих результатів. Тепер працюють усі в команді. У прямому й переносному сенсі. Адже стоїть завдання, в першу чергу, відновити авторитет у командних змаганнях, бо індивідуально ми ще не тягнемо. Втім, за рік зроблено багато, дівчата вже виходять у фінали в окремих видах на етапах Кубка світу.
– Склад жіночої збірної постійно змінюється. На один етап Кубка світу їдуть Анастасія Лев, Богдана Ковальова й Діана Лобок, на інший – Крістіна Грудецька, на третьому, ймовірно, з’являться нові імена. Склад ще не сформовано?
– Це тактика головного тренера, тому що він дає шанс усім, хто веде перед на чемпіонатах України. Дівчата молоді, в них не було міжнародної практики, досвіду виступів у великих залах, на помості. Ігор робить все можливе й неможливе. І ми йому допомагаємо, щоб сформувати команду, яка б потрапила на Олімпійські ігри. Найголовніші старти – чемпіонат Європи й чемпіонат світу. Хочемо потрапити до числа дванадцяти найсильніших. Буде складно, адже всього рік ця команда працює. Але є мета й бажання зростати.
– На цьому оптимістичному фоні досить дивним виглядає вчинок втікача до Білорусі – старшого тренера В’ячеслава Лаврухіна.
– Я була в шоці! Стільки для нього зробила: вмовила президента, щоб його старшим тренером залишили. Бо не можна розкидатися заслуженими тренерами. У нього були суперечки зі Сартинським, але якось працювали разом. А перед Новим роком він пропав, взагалі не виходив на зв’язок. Подзвонив десь у середині січня. Питаю про справи, кажу, що він має бути в авангарді. І почула, що він уже не в Україні, а в Білорусі. Не очікувала такої нечемності. Кинула слухавку.
– Зарплати низькі, а вік – короткий, хочеться нормально жити.
– Коли заслужений майстер спорту чи заслужений тренер отримують 20-30 тисяч гривень, вислуховує купу негативу, а йому пропонують 5-7 тисяч канадських доларів (150-200 тисяч гривень, – прим. Футбол 24+), то, як ви думаєте, він залишиться тут? Звісно, ні. Розвернеться й поїде працювати спокійно, без принижень і образ.
"Не очікувала такої нечемності" / Facebook
Наші тренери – на провідних ролях в усьому світі. У Китаї, Німеччині, Хорватії, Австралії, Японії, США – по всьому світу. Їм хочеться жити, а не виживати. Я не виправдовую вчинок Лаврухіна. Для нього дуже багато зробили, і його переїзд до Білорусі за межами мого розуміння.
– Тренери, наскільки мені відомо, не тільки від’їжджають, а й повертаються. Ви ж, наприклад, не залишилися за кордоном.
– Я самодостатня людина. Зарплату не отримую, бо з чоловіком маємо бізнес. Рада, що Євгеній Козін повернувся з Туреччини, тренує хлопців. Для мене найголовніше в роботі – дисципліна. І нормальна, спокійне довкружжя, щоб можна було рухатися вперед і працювати.
– Ви згадали про змагання у великих залах. Ви зробили чемпіонат України в Палаці спорту. Чи є бажання, враховуючи реакцію гімнастичної спільноти, знову зібрати там спортсменів?
– Стільки бруду минулого разу вилили… Це ж не я плачу гроші, а міністерство. Я тільки допомагаю з організацією. Всі країни проводять змагання на помостах, а в нас останніми роками навіть такої практики не було. Тому дівчата, коли вперше виїжджали на міжнародні змагання, не знали, в який бік бігти.
Я багато чого хочу. Але не факт, що це відбудеться. У нас є підписаний Міністерством бюджет. Він дозволяє використати гроші на дорослий чемпіонат. Ми подали заявку від федерації. Не знаю, чи дозволять там його провести. Двоє головних тренерів підписали офіційний лист з проханням провести чемпіонат України на помості Київського палацу спорту.
Є одна людина, яка проти, хоча сам свого часу виступав на помостах і розповідав в інтерв’ю, наскільки це чудово. Його цитує жовта преса, але треба розуміти, що хайп тут недоречний і шкодить дисципліні. Це не мені треба, я якось переживу. Втім, знаю: щоб зробити результат, треба щось створити, модернізувати й рухатися вперед.
