"Завтра буде особлива гра": привіз Фергюсону молодого Роналду і зобов'язався зробити США... чемпіоном світу!
"Футбол 24" розповідає про легендарного 73-річного наставника збірної Гани.
Карлуш Кейруш та Антуан Семеньо / Getty Images
Все инсайды о звездах сборной Украины.
Карлуша Кейруша знають усі. Саме він їздив за 18-річним Кріштіану Роналду до Португалії на прохання сера Алекса Фергюсона. Після одного сезону в Манчестері португальця покликали до Реала, де він провалився з "галактікос". Повернувшись на Туманний Альбіон, Кейруш допоміг МЮ двічі виграти АПЛ та здобути трофей Ліги чемпіонів. Далі була збірна Португалії, цілих вісім років в Ірані, потім – Колумбія, Єгипет, Катар та Оман. На цей чемпіонат світу він привіз збірну Гани.
Сполучені Штати – особливе місце для тренера, бо колись, у 1997 році, він написав план "Проєкт 2010". У його основі був розвиток соккеру та ціль виграти ЧС-2010. Тоді, у ПАР, американці поступилися Гані, але найголовніше, що цей вид спорту розвивався. Що такого придумав Кейруш і скільки США витратили на цей проєкт – у цьому матеріалі.
Злам системи: чому американські коледжі гальмували розвиток професійних гравців
"Завтра буде дуже особлива гра для нас. Особливо для мене. Ця команда США зовсім інша, ніж та, яку я колись бачив. Вони спрогресували від соккеру до сучасного футболу, тому ми хочемо зіграти з повагою".
На чолі збірної Ірану Кейруш зустрівся зі США на Мундіалі в Катарі. Тоді його підопічні програли 0:1, а єдиний гол у матчі забив Крістіан Пулішіч. Майже 30 років тому португальський спеціаліст заклав фундамент у розбудову футболу в Америці.
Провал на чемпіонаті світу 1998 року змусив очільників американського соккеру думати над проблемою розвитку. Так з’явився документ під назвою "Проєкт 2010", авторами якого виступили Карлуш Кейруш та Ден Гаспар. Португальський спеціаліст наполягав на повній зміні системи. Він окреслив, що головною проблемою є американська модель спорту: школа – коледж – ліга. Кейруш вважав, що головна ціль тінейджерів – отримати стипендію в хорошому університеті, а не стати професійним гравцем.
Португалець запропонував просто взяти європейську систему зі скаутингом, академією та молодіжною лігою. Так у 1999 році з’явилася академія в Брейдентоні (штат Флорида). Сорок найкращих 15-17-річних гравців країни жили, навчалися та тренувалися разом щодня у професійному середовищі. Саме ця програма виховала кістяк майбутньої збірної: Лендона Донована, Дамаркуса Бізлі, а згодом – Майкла Бредлі, Джозі Алтідора та Крістіана Пулішіча.
Окрім цього, управлінцям вдалося реалізувати "Проєкт 2010". Разом з МЛС ця програма пропонувала молодим гравцям підписувати контракти з професійними клубами в обхід довгого навчання в коледжі.
У 2007 році заснували Академію розвитку (Development Academy), яка зруйнувала стару систему локальних турнірів. Найкращі клуби країни почали тренуватися по чотири рази на тиждень та грати з рівними за силою суперниками.
Перші плоди реформ: історичний Кубок конфедерацій та стабільність на Мундіалях
У новому тисячолітті збірна США почала показувати непогані результати. На Мундіалі в Японії та Південній Кореї вони вийшли у плей-офф, обігравши Португалію. У "нульових" Донован та компанія виграли три Золоті кубки КОНКАКАФ (2002, 2005, 2007). Історичним турніром став Кубок конфедерацій-2009, коли в півфіналі США здолали Іспанію. У фіналі вони зустрілися з Бразилією та вели 2:0 у тій зустрічі, але зрештою програли 2:3.
"Проєкт 2010" не просто так мав таку дату у своїй назві – головна ціль проєкту полягала у здобутті титулу чемпіона світу в ПАР. Американці знову потрапили у плей-офф, але програли в 1/8 фіналу збірній Гани. Символічно, що через 16 років Карлуш Кейруш привіз на Мундіаль до США саме цю національну команду.
Пастка середнього класу: чому соккер так і не став вуличним видом спорту
Карлуш Кейруш критикував американську систему через залежність дитячого спорту від батьківських грошей. Він хотів запровадити культуру вуличного футболу. Але батьківський контроль заважав цьому – вони чітко привозили дитину декілька разів на тиждень на тренування. А Кейруш хотів, щоб діти самі проявляли ініціативу та прагнули ставати кращими. На жаль, футбол у США так і залишився видом спорту для середнього класу.
Звичайно, у країні, де є баскетбол, бейсбол та американський футбол, важко конкурувати за талановиту дитину. У США достатньо прикладів зіркових атлетів, які у старшій школі чи коледжі грали одночасно в декілька видів спорту. Є ті, кого навіть обирали на двох різних драфтах: MLB та NFL, або NFL та NBA, або NBA та MLB.
Соккерні програми досі залишаються в коледжах, але клуби МЛС вже давно навчилися інтегрувати молодих талантів.
Від розваги до індустрії: справжня ціна "Проєкту 2010" для майбутнього США
Хоча глобальна мета "Проєкту 2010" – виграти чемпіонат світу – так і не була досягнута, вплив Карлуша Кейруша на американський соккер важко переоцінити. Завдяки його ідеям США відійшли від застарілої студентської моделі та почали будувати професійну європейську систему підготовки молоді з академіями та якісним скаутингом.
Сьогодні американські футболісти регулярно виступають у провідних європейських чемпіонатах, а національна збірна має міцний фундамент. І, незважаючи на те, що соккеру в США досі доводиться змагатися за таланти з традиційними американськими лігами, ідеї, закладені Кейрушем наприкінці 90-х, назавжди змінили траєкторію розвитку цього спорту за океаном, перетворивши його з розваги на серйозну спортивну індустрію.
Марк Головченко, спеціально для Футбол 24
