Від переможця ЧС до похоронного бюро – як зірки топ-збірних радикально змінювали своє життя

Можна виграти чемпіонат світу і стати знаменитим, а потім почати жити, як звичайні люди. Така історія спіткала легенду збірної Англії, яка не може "повернути футбол додому" ось уже 60 років! Рей Вілсон починав кар'єру на найнижчих посадах британської залізниці. Скаут помітив його на матчах аматорського клубу. Вранці тренування з Хаддерсфілд Таун, вночі робота на коліях. Далі ще й дворічна служба в армії. Зате в Хаддерсфілді його запримітив Білл Шенклі – міцний і жвавий лівий захисник швидко увірвався до складу збірної Англії, коли йому було 25.

Тяга до скромних робочих клубів не зникла. Вершиною Вілсона став Евертон, з яким виграв Кубок Англії 1966, а ще через 2 роки зупинився лише у фіналі. Його перший Мундіаль, ЧС-1962, завершився на чвертьфіналі проти Бразилії Гаррінчі та Пеле. Рей зберіг своє місце у старті під орудою нового тренера. Альф Ремзі досі залишається єдиним в історії наставником, який приніс Англії золото дорослого Мундіалю. Англія без поразок і пропущених голів пройшла групу з Уругваєм, Францією та Мексикою, у чвертьфіналі вибила Аргентину, а в 1/2 – величну Португалію з Еусебіу – єдиним, хто забив "трьом левам" за ті 5 матчів.

Німеччину били 4:2 завдяки хет-трику Джефф Херста, але 31-річний Вілсон мав і своє досягнення – найстарший гравець збірної Англії у фіналі проти ФРН. Рей ще навіть встиг дійти до півфіналу Євро-1968. Його останнім поєдинком за національну команду був матч за бронзу того турніру проти СРСР – перемога 2:0 стала ефектною крапкою. Шкода тільки, що через чергову травму Вілсон покинув Евертон вільним агентом, не дочекавшись золота в чемпіонаті Англії.

Десятиліттями Рей утримував рекорд за матчами у збірній без голів серед польових гравців (63) – побити його вдалося лише Гарі Невіллу та Ешлі Коулу. Після завершення кар'єри Вілсон здивував багатьох. Рей пройшов навчання на трунаря і заснував своє похоронне бюро, яким успішно керував не один рік. Лише у 63 роки пішов на пенсію. Його називали не більше, не менше: "Скромна опора збірної Англії". Тож свій лицарський орден Британської імперії, який отримав разом із Хантом, Коеном, Стайлзом і Боллом, заслужив сповна.

Довелося, щоправда, вмикатися поважним ЗМІ, які обурилися, що внесок цих футболістів 34 роки не отримував належного визнання! Коли Вілсону діагностували хворобу Альцгеймера, виникли побоювання, що вона спричинена частими ударами гравців головою по важких м'ячах часів їхньої ігрової кар'єри. Через цю біду Рей страждав 14 років. Хаддерсфілд вшанував свою рідкісну легенду, випустивши червону форму на честь тої, яку носила Англія під час тріумфального ЧС-1966.

Задовго до Жиру Франція вже мала форварда, який не забиває голів, але наближає золото Мундіалю всіма іншими можливими методами. Стефан Гіварш, якого ще називають забутим монстром, вигравав у складі сенсаційного Осера чемпіонат Франції. На вістрі Рейнджерс підкорював Прем'єр-лігу Шотландії. Двічі найкращий бомбардир топ-чемпіонату. Крім французької Ліги 1. Брав Золотий бутс і в Кубку УЄФА 1998, хоча Осер відлетів тоді ще на стадії чвертьфіналу.

Топовий голеадор на клубному рівні у збірній відзначився тільки раз – забив у товариському матчі проти ПАР. На домашньому чемпіонаті світу починав основним, але швидко травмувався. Коли отямився, Гіварш своє місце вже нікому не віддавав. Хоча його вже тоді підтискав молодий Давід Трезеге. Пізно почав історію з "ле бльо" (1997), швидко закінчив (1999). Ніби його місія полягала суто в перемозі на ЧС-1998.

Неймовірно, але Гіварша висміювали за його золоту медаль! Мовляв, що цей незграба робить на позиції стартової дев'ятки у команді, де запалювали Анрі й Зідан, Тюрам і Лізаразю, Петі та Джоркаєф. Еме Жеке, наставник тріумфаторів, згодом ще обурювався, що ці невігласи собі думають. Переможців не судять. Іноді, уявіть собі, форварду можна не забивати голи, аби бути важливим. Хай там як, а Гіварш – Лицар Ордена Почесного легіону. Цю почесну нагороду отримав зразу, а не так, як Вілсон. Повісивши бутси на цвяшок, повернувся в рідне містечко Конкарно, де став... продавцем басейнів. Звичайний графік з 9 до 17. І більше ніякого футболу.

Вілсон Піацца виграв ЧС-1970 з Бразилією. Один із найвидатніших центральних захисників за всю історію "селесао". Покинув школу 15-річним, бо треба було годувати родину. В офісі компанії, що виробляла шини, була своя команда. Вілсон потренувався й усвідомив свій високий рівень та лідерські задатки. Однак згодом довелося поєднувати футбол у режимі до 12 години дня з роботою в банку до 9 вечора. Та любов до футболу і бажання стати профі навіть в найгіршій команді світу не давали закинути мрії.

У 20 з гаком років нарешті проміняв банк на серйозний клуб. Його помітив сам Крузейро! Дебют припав на Сантос з Пеле у складі. Вдалося виграти практично все на клубному рівні. "Викрадач м'яча" багато забивав як для захисника та опорника, але більшою радістю для нього було грати на оборону так, аби футболка промокла зі всіх боків. Він пережив перелом ноги, щоб через 2 роки повернутися з золотом Мундіалю. Вілсон був маленького зросту, але всі побоювання навіть у матчі проти силової Англії не справдилися.

Коли тільки починав мріяти, часто грав на полі виправної колонії, де його батько працював охоронцем – то було біля їхнього дому. Починав опорним півзахисником, завершував там же. Після футболу були громадські організації, освітні проекти, допомога спортсменам в адаптації до ігрової пенсії, навіть політична діяльність у міській раді. Піацца все життя не боявся змін, тому також став лектором і коментатором.

Фабіо Коентрау пограв на двох чемпіонатах світу, але пропустив тріумфальне Євро-2016 через важку травму, але з Реалом виграв усе і кілька разів. Як колись випалив журналіст, розсмішивши Роналду в мемному відео – Концентрау. Футбол? Який ще футбол. Пішов слідами батька і поринув у море. Ловить крабів, насолоджується втіленою мрією жити вільно у своєму темпі. Коентрау "Життя в морі – це не ганьба, як думає багато хто. Це така ж робота, як і будь-яка інша. Ба більше, море прекрасне, і воно нам потрібне. Це також робота для нових поколінь".

Тім Візе програв Шахтарю той самий фінал Кубка УЄФА 2009, пропустивши від Луїса Адріано та Жадсона. Легенда Вердера взяв зате Кубок Німеччини та бронзу зі своєю національною командою на ЧС-2010. Там голкіпер Бундестім, щоправда, так і не зіграв. Завершив доволі рано як для голкіперів (у 32). Не мрійник, а реаліст вирішив, що найкращі роки позаду, але розкачався і став реслером. Потім покинув і цей спорт, зосередившись на бізнесі – нерухомість, інвестиції у стартапи. Хоча і про футбол не забуває, консультуючи клуби нижчих ліг.

Візе заробив у Хоффенхаймі 10 мільйонів євро, майже не граючи. Такий він – джек-пот Візе на прощання з великим футболом у процесі переходу в бодибілдери. Віддалився від гри №1 ще в часи ігрової кар'єри й Габріель Батістута. Він не дуже любив дивитися сам футбол. Був рекордсменом збірної Аргентини за голами до "інопланетянина" Лео Мессі. Перший і досі єдиний, хто оформив хет-трик на двох Мундіалях, але з медалями не склалося. Ще й біль у ногах допікав так, що не сила було витримувати. Заснув будівельний бізнес, а останнім часом вдарився у світ моди – має сімейний бренд одягу. Хай не любив футбол як глядач, його гра залишається у серцях як поезія на полі.