"Ван Леувен розкрив у мені "десятку": чому капітан покинув Кривбас, чи є перед ним борги, 5:6 від Динамо
Атакувальний півзахисник Максим Задерака дав інтерв'ю "Футбол 24", поділившись емоціями після відходу з Кривбасу.
Максим Задерака / ФК Кривбас
У розмові Задерака пригадав найяскравіші моменти за чотири роки в клубі, розповів про бронзовий сезон, роботу з Юрієм Вернидубом і Патріком ван Леувеном, історичні матчі проти Шахтаря та Динамо, а також прокоментував чутки щодо можливого продовження кар’єри в Буковині.
– Максиме, новина про ваш відхід із Кривбасу для багатьох стала емоційною, бо за ці роки ви фактично стали одним із символів команди. Якими для вас особисто були ці чотири сезони в Кривому Розі?
– Для мене це були не просто чотири сезони – це був дуже важливий етап життя. Я прийшов у клуб в момент, коли Кривбас тільки будував серйозний проєкт і повертав свої амбіції в українському футболі. І, чесно, дуже приємно усвідомлювати, що за ці роки ми пройшли цей шлях разом: від команди, яка тільки будувалася, до колективу, який за короткий час боровся за медалі та єврокубки.
– Коли ви приходили до Кривбасу влітку 2022 року, чи могли тоді уявити, що вже через кілька років команда боротиметься за медалі та єврокубки?
– Коли я прийшов у Кривбас, в мене реально був вау-ефект від того, як клуб працює в медійному полі. Було видно, що тут хочуть будувати сучасний і амбітний клуб, який цікавий уболівальникам і правильно себе подає.
Так, у нас був непростий старт, але всередині команди все виглядало так, що клуб дуже швидко розвивається й має великі амбіції. Уже наприкінці сезону ми реально могли поборотися за єврокубки, але в останніх матчах нам трішки не вистачило. Думаю, саме тоді всі зрозуміли, що Кривбас рухається у правильному напрямку й у цієї команди є дуже великий потенціал.
– За цей період ви провели 106 матчів, забили 19 голів, віддали 11 асистів, стали капітаном і допомогли команді здобути бронзу УПЛ 2023/24. Як можете оцінити період? Що вважаєте головним досягненням цього етапу – особисто для себе і для команди?
– Цей період точно один із найважливіших у моїй кар’єрі. Хочу окремо подякувати всім людям, які працювали поруч зі мною і допомагали всі ці роки. Це не тільки футболісти чи тренери. Це весь персонал клубу – адміністратори, лікарі, масажисти, працівники бази, медіа, кухарі, водії – абсолютно всі, хто щодня робив свою роботу й допомагав команді ставати сильнішою.
– Наскільки за ці роки змінився сам Максим Задерака – як футболіст і як людина?
– Навчився спокійніше проходити через труднощі, більше цінувати людей поруч. Став досвідченішим і почав по-іншому дивитися на багато речей – не тільки у футболі, а й у житті.
– Цей Кривбас пройшов кілька різних етапів і стилів гри. Якщо порівнювати роботу Юрія Вернидуба та Патріка ван Леувена, у чому для вас головна різниця між ними – і у футбольному плані, і в управлінні командою?
– Юрій Миколайович і Патрік ван Леувен – це два топ-тренери, але з різним баченням футболу та підходом до роботи. За Вернидуба команда будувалась більше через характер та дисципліну. У ван Леувена трохи інший підхід – більше уваги до структури гри та інтенсивності в усіх фазах. Для мене найголовніше, що обидва тренери допомогли мені та команді рости й рухатися вперед. І кожен із них залишив свій важливий слід у розвитку Кривбасу.
– Ми вже згадували, що у сезоні 2023/24 вам підкорилася бронза УПЛ – історичний результат для сучасного Кривбасу. У чому тоді була головна сила тієї команди?
– У тому сезоні все якось склалося в одне ціле для того бронзового результату. Був класний колектив, хороша конкуренція всередині команди, фінансова стабільність, гарна атмосфера. Кожен жив командою й працював на спільний результат. Велику роль також відіграли тренерський штаб і селекційний відділ клубу. Була проведена дуже хороша робота, і це дало свій результат.
Мені здається, у Кривбасі одна з найкращих селекцій – майже всі футболісти, які приходили, заграли й підсилювали команду. І коли все це складається разом – колектив, атмосфера, тренери, селекція та підтримка всередині команди – тоді й приходять такі хороші результати.
– Окремо хочеться наголосити на шаленому матчі із Шахтарем – 3:3 у Кривому Розі, коли Кривбас показав, що може нав’язувати боротьбу навіть чемпіону. Які емоції залишилися після тієї гри? Не було відчуття, що тоді команда взагалі могла забирати перемогу?
– По ходу матчу ми програвали 0:2, але команда показала свій характер і довела, що може боротися до кінця з будь-яким суперником. По грі ми реально нав’язали боротьбу Шахтарю й показали, що можемо конкурувати з будь-ким.
– Уже цього сезону був ще один абсолютно божевільний матч – 5:6 проти Динамо, який став найрезультативнішим в історії УПЛ. Ви забили гол і віддали два асисти. Які зараз емоції, коли згадуєте той день? І чи був це найкращий матч у вашій кар’єрі? Можливо, є поєдинки, які особисто для вас залишили ще сильніші враження?
– Якщо чесно, емоції від того матчу залишаться надовго. Такі ігри бувають раз у житті: шалений темп, атмосфера, емоції для вболівальників і для самих футболістів. Історичний матч для УПЛ, тому що не кожного дня бачиш такі рахунки та таку драматургію.
Звичайно, приємно, що вдалося допомогти команді голом і двома асистами, але після таких матчів завжди є двоякі відчуття, бо, коли пропускаєш шість м’ячів і не береш перемогу, – осад усе одно залишається. Але думаю, для вболівальників це був матч, який точно запам’ятається надовго. Щодо мене особисто – це точно один із найемоційніших і найяскравіших матчів у кар’єрі.
– Раніше вас сприймали як вінгера, але останнім часом ви дедалі більше грали "десятку" – ближче до центру й організації атак. Чому відбулася ця трансформація? Це бачення тренерів, чи ви самі відчуваєте, що в центрі можете дати команді більше?
– Раніше мене більше сприймали як вінгера, але Патрік ван Леувен розкрив у мені "десятку". Він бачив мене ближче до центру поля, де я можу більше впливати на організацію атак і розвиток гри. Чесно кажучи, мені самому дуже подобалась ця позиція. Було відчуття, що я корисний команді.
– Попри те, що цього сезону ви залишалися одним із найрезультативніших гравців команди – 6 голів у 26 матчах для центрального півзахисника є дуже солідним показником, – ви все ж вирішили покинути Кривбас. Чому? Що стало ключовим фактором цього рішення?
– Ключовим фактором стала розмова з президентом. Для мене було важливо почути позицію клубу й відверто обговорити всі моменти. У підсумку ми з повагою поставилися одне до одного й залишилися друзями.
– Протягом сезону навколо клубу вистачало розмов про фінансові труднощі. Зокрема, була резонансна історія з Дібанго й заборгованостями. У вас із клубом усе добре? Повністю розрахувалися?
– Ми всередині команди завжди намагалися концентруватися, насамперед, на футболі й результатах, навіть попри всі розмови навколо клубу. Так, не заперечую, труднощі були, але не хотілося б зараз виносити якісь деталі в публічний простір. Думаю, з часом усі фінансові питання будуть закриті.
– До речі, ви пропустили три останні тури сезону. Чи можете зараз пояснити, що саме сталося?
– Так, у мене була незначна травма. Через неї довелося пропустити кілька останніх матчів сезону, але нічого критичного. Зараз уже почуваюся значно краще й, думаю, через пару тижнів буду повністю готовий повернутися на поле.
– У медіа вже активно пишуть про ваш можливий перехід у Буковину. Наскільки ці розмови близькі до правди?
– Зараз справді є багато різних розмов і чуток, але поки що не хочу забігати наперед.
Можу сказати, що для мене важливо бачити амбіції клубу, чіткий проєкт і людей, які хочуть розвиватися. Це, мабуть, ключові речі, на які я зараз звертаю увагу.
– Водночас вас також пов’язують із Зорею та Лівим Берегом. Наскільки ці варіанти справді конкретні?
– Зараз є різні розмови й певний інтерес, але поки що не хочу говорити про щось конкретне. У футболі все може дуже швидко змінюватися. Для мене ключовий фактор – це сім’я. Я постійно проводжу час на тренуваннях і в роз’їздах, тож хочу, щоб моїй дружині та діткам було комфортно та спокійно.
– Буковина останнім часом дуже активно працює на трансферному ринку й не приховує амбіцій. Чи є відчуття, що цей клуб будує щось справді серйозне під УПЛ?
– Так, видно, що клуб дуже активно працює й має серйозні амбіції. Збоку це виглядає як проєкт, який хоче рости та робити кроки вперед. Зараз у футболі дуже важливо, коли є чітке бачення розвитку, стабільність і бажання не просто бути в лізі, а реально ставити перед собою високі цілі. Тому не дивно, що навколо Буковини така увага.
– Якщо говорити чесно: є відчуття певної недосказаності? Що з Кривбасом можна було досягти більшого?
– Чесно, я зараз більше думаю не про те, що не встигли, а про те, скільки всього вдалося зробити разом. Вдячний за ці чотири роки в Кривбасі. У нас був дуже сильний і емоційний період: бронза УПЛ, єврокубки, історичні матчі, шалені емоції та велика кількість моментів, які я запам’ятаю на все життя.
– Що б ви хотіли сказати вболівальникам Кривбасу, які за ці роки дуже сильно прив’язалися до вас як до капітана й одного із символів команди?
– Вболівальникам хочу сказати окреме величезне дякую. За ці чотири роки ви стали для мене набагато більшим, ніж просто вболівальниками. Я справді відчував вашу підтримку й тепло – і в хороші моменти, і в найважчі періоди. Я пам’ятаю не тільки радість після перемог, а й конструктивну критику після невдалих матчів. Але навіть у такі моменти було видно, наскільки вам небайдужий клуб і команда. І саме це завжди викликало в мене велику повагу.
Я ніколи не забуду, як ви підтримували нас після поразок, як жили кожною грою й віддавали емоції команді. Для мене було великою честю виходити на поле з капітанською пов’язкою перед такими трибунами. Кривий Ріг назавжди залишиться особливим місцем у моєму серці. І я хочу побажати вболівальникам та клубу тільки рухатися вперед, бо у Кривбаса справді велике майбутнє.
