Нова зірка Ліги чемпіонів – грав з українцем, забивав Реалу та Атлетіко, засмутив Моурінью і переплюнув Азара
Ольга Любушкіна розповідає про форварда Лілля та збірної Канади Джонатана Девіда, який створив сенсацію разом із клубом у Лізі чемпіонів.
Джонатан Девід / фото: Robbie Jay Barratt - AMA/Getty Images
Французькі клуби трішки наробили галасу у найпрестижнішому турнірі Європи. Якщо до Бреста було прикуто багато уваги, оскільки клуб вперше в історії виступав тут, то Лілль став тихою сенсацією. "Доги" не грали в плей-офф, а зуміли потрапити одразу у 1/8 фіналу Ліги чемпіонів з дуже величними суперниками.
кстати
Opta давала лише 22% на те, що французький клуб вийде до наступної стадії. Що ж, пророцтво суперкомп’ютера не справдилося. А допоміг завадити цьому Джонатан Девід. Канадець є справжнім лідером Лілля, за який грає вже п'ятий сезон.
Переїзд за океан, перші невдачі і важкий старт у Франції
Девід міг би виступати за збірну США, оскільки народився в Брукліні і перші кілька місяців зростав саме там. Потім батьки повернулися на Гаїті, а звідти вирушили шукати кращого життя в Оттаві. Джонатану було доволі непросто звикнути до холоду та снігу, а ще й довелося вчити англійську.
Батьки Девіда дбали, щоб син був фізично розвинений, тому він займався кількома видами спорту: хокей, американський футбол та баскетбол. Але все змінила одна розмова з мамою. Хлопець зізнався, що хоче стати футболістом, і батьки без розмов почали втілювати бажання сина в життя. Йому було 11, коли мама привела його у клуб Глостер Хорнест. Взаємини в сім'ї були дуже відкритими. Але через вісім років мама померла.
"Смерть мами стала для мене важким ударом, але, на щастя, багато хто допоміг мені з ним впоратися. Завжди гратиму заради неї. Заради неї, заради моєї сім'ї та всіх, хто мене любить", – говорив Джонатан
Один зі своїх голів у 2021 році присвятив матері, яку звали Роуз. Він підняв квітку над головою на її честь.
Джонатан любив спостерігати за Барселоною, Арсеналом Арсена Венгера, а особливо за Тьєррі Анрі, та мріяв, що одного разу досягне такого ж рівня, як знаменитий француз. Зовсім не дивно, що коли канадець вирішив, що його життя – це футбол, він зібрав валізи і поїхав до Європи.
Зовсім юний хлопчик зіткнувся з реаліями життя, як тільки став на свій шлях. Джонатан постукав у двері до РБ Зальцбург. Спроба перетворилася на фіаско.
"Перегляд тривав три тижні. Мені було складно, я не розумів мову, мені довелося орієнтуватися за жестами. Було кілька товариських матчів, але не вийшло. Мені довелося чекати до 18 років. Потім був Штутгарт, вони мені відмовили", – розповідав форвард.
Здавалося, що мрія стати професіональним гравцем тане на очах, але Девід не з тих, хто ховається від труднощів. Чеснота характеру канадця – битися до кінця. Двічі він намагався потрапити в Гент і врешті-решт почув жадане "так". Як тільки Девід закінчив середню школу, він вирушив у Бельгію. Там перетнувся з Романом Яремчуком, і цей тандем почав наводити жах на суперників.
рекламная информация
HLIBNY DAR. Витримана мʼякість. Тобі справжньому!
За два сезони у Генті юнак забив 30 голів і потрапив на радар Лілля, який вже тоді взявся перебудовувати Луїш Кампуш (нині працює в ПСЖ). У той час Джонатан мав пропозицію з Борусії М, але вирішив розвиватися саме у франкомовному середовищі.
"Головну роль зіграв Луїш Кампуш. Він розповів про проєкт і заманив мене. Молода команда з великими амбіціями. Ліга 1 була хорошим варіантом і мені належало тільки повірити в себе", – розповідав канадець.
Лілль підсвітив найкращі якості Джонатана
У перший свій сезон у Франції Девіду було важко адаптуватися. За нього віддали 27 мільйонів євро. Для скромного Лілля на той час – величезна сума, тиск на гравця був неймовірний. Перше коло він провалив, але Крістоф Гальтьє і вся команда підтримували Джонатана від перших до останніх хвилин. За сезон він оформив 13 голів і три результативні передачі.
"У нього дар забивати. Ми хотіли використати його для підтримки Бурака Їлмаза і виграли час, оскільки бельгійці дуже добре розвинули його в цьому тактичному підході. Вечеряли разом два або три рази. Він хотів досягти успіху. Девід – хороша людина, дуже освічена, і його не можна залишати без нагляду. Він відкритий для невидимої роботи, наприклад, гімнастики, дієти. Він був сповнений рішучості, бо розумів, що може щось виграти. Так думають тільки великі гравці", – пригадує Кампуш.
У кожному з наступних сезонів Девід ніколи не забивав менше, ніж за перший рік у Ліллі, намагаючись покращувати свою результативність. З "догами" Джонатан здобув титул чемпіона Франції та вигравав Суперкубок. Канадець доволі легко завойовував прихильність своїх тренерів. Гальтьє, Гурвеннек, Фонсека і Женезіо завжди розраховували на Девіда, оскільки він ніколи не створював проблем для команди і завжди працював задля перемоги.
"Джонатан – один із найрозумніших гравців у Ліллі. В атаці він домігся прогресу в глибині. Він і раніше був гравцем, який умів знаходити простір у прогалинах. Але нам також потрібен був гравець, який міг би знаходити вільні місця в глибині поля. Йому це вдається, до того ж у потрібний момент, тому що він поліпшив своє сприйняття моментів матчу. Він більш небезпечний, створює більше моментів", – аналізував Фонсека.
Девід за матч пробігає близько 12 кілометрів. На тренуваннях наполегливий і нерідко тренерам канадця доводиться його зупиняти, оскільки він не хоче зупинятися у своєму розвитку.
"Він так любить футбол, що одного разу нам довелося зняти його з тренування з тими, хто не грав, після матчу. Я пояснив йому, що для нього буде краще продовжити відповідну програму з тренерами, щоб зберегти свіжість два дні потому", – пригадує Жослен Гурвеннек.
Девід уважно стежить за своїм здоров'ям і не порушує режим дня. Крім того, Джонатану доводиться літати на матчі збірної. І у нього є власний ритуал, щоб якомога легше переносити тривалі подорожі. Намагється обмежувати потрапляння світла на обличчя, довго спить під час польоту, обов'язково є маска для сну і компресійна білизна. Перед посадкою п'є міцний чай або каву, проводить легку розминку.
Девід заблищав у цій Лізі 1 і увійшов в історію Лілля
"Доги" розпочали свій шлях у Лізі чемпіонів з кваліфікації, де одразу потрапили на складного суперника з Жозе Моурінью. Фенербахче програв у першому матчі, Девід не забивав, а ось у другому канадець приніс Ліллю шанс пройти далі. Джонатан забив у компенсований час і зробив загальний рахунок 3:2 на користь французів. Далі Лілль здолав Спарту.
Джонатан Девід / фото: S.Boué L'Equipe
Жереб основного етапу Ліги чемпіонів звів "догів" зі Спортінгом, Реалом, Атлетіко, Ювентусом, Болоньєю, Штурмом, Ліверпулем і Фейєнордом. За вісім матчів Девід забив шість голів і оформив дві результативних передачі. Він зумів засмутити всіх топових суперників – Реал, Ювентус, Ліверпуль та Атлетіко. У ворота останніх оформив дубль. Канадець входить у топ-10 бомбардирів Ліги чемпіонів. Попереду такі особистості, як Мбаппе, Холанд, Лєвандовскі, Вінісіус, Альварес. Непогана компанія для 25-річного форварда.
У грудні Джонатан оформив свій 100-й гол за Лілль і зумів стати найкращим бомбардиром клубу у XXI столітті, залишивши далеко позаду Едена Азара. Ще шість забитих м’ячів і канадець перевершить досягнення Андре Страппа, який забив за "догів" 112 голів.
Одна з його головних чеснот – знаходити правильне місце у штрафному майданчику, щоб завдати удару. Звичайно, ще потрібно вдало виконати передачу на Девіда, але саме його позиціювання надає можливості для створення моментів. Він чергує різні типи відкривання: за спини у вільний простір, під простріли на ближню стійку, під скидання після навісу на дальню, під пас у другий темп. У Лізі 1 він забив 14 голів при xG 13,65. Отже, канадець забиває майже все, що створює. Непогано грає на другому поверсі і точний з 11-метрової позначки.
Інший важливий плюс: користь у пресингу. Девід продуктивно високо тисне на суперника, не випадає зі структури в середньому блоці з різкими спринтами. Він вміло читає гру. Як тільки флангом починає рухатися партнер, Джонатан вже знає, де йому потрібно бути, щоб отримати передачу. Крім того, форвард часто діє з глибини, що дає змогу розганяти атаки, а також відпрацьовує в обороні.
Девід може грати на обох флангах, але комфортніше почувається саме на позиції дев'ятки. З Фонсекою Джонатан покращив рух без м'яча, що відіграло значну роль в ефективності Лілля загалом. Він розуміє: коли зробить рух, то захисники відійдуть за ним, що дасть вільний простір партнерам.
Девід може посилити будь-яку команду. І навіть якщо щось піде не за планом, то не зупиниться, прогресуватиме і доводитиме, що гідний свого місця. Контракт Джонатана завершується влітку, і висока ймовірність, що він покине клуб, якому віддав п'ять років життя. Низка італійських і англійських клубів вже почали активно працювати в цьому напрямку.
