Маючи рак, випередив Ман Сіті, програв Шахтарю і став тренером року – король створив диво в ЛЧ
Ерік Руа поспішав жити і вів свою команду до гри в тому ж стрімкому темпі. Легендарний французький футболіст і тренер передчасно пішов з життя у 58 років, але робив свої останні подвиги з незмінною посмішкою.
Ерік Руа (ліворуч) посміхався, навіть коли боляче / фото ФК Шахтар
Все инсайды о звездах сборной Украины.
Де тільки не залишав свого сліду. Ерік Руа доходив у складі Олімпіка Марселя до фіналу Кубка УЄФА. Пограв із Сандерлендом в АПЛ та Райо Вальєкано в Ла Лізі. Та найбільше матчів провів за Ніццу та Ліон. Усюди запам'ятався як суворий опорний півзахисник, здатний забивати голи (поклав понад 30 м'ячів за кар'єру). Загалом 349 матчів лише у французькій Лізі 1, але без трофеїв. Його батько мав більше титулів (чемпіон і володар Кубка Франції з Монако) і навіть пограв за національну команду. Серж Руа дожив до 93 років – його не стало в грудні 2025-го. Футбол у родині Еріка завжди був топовою темою, а син за межами поля став справжнім рятівником і подарував щось більше, ніж золото.
НАДМІРНЕ СПОЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ ШКІДЛИВЕ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я
Після завершення ігрової кар'єри (йому було тоді 33 роки) настала певна пауза. А далі Руа поринув у нові заняття. Головний тренер. Спортивний директор. Телевізійний консультант. Директор з маркетингу. Та навіть організатор чемпіонату світу з футволею. Всюди Руа вирізняла потреба створити дружню атмосферу. Ерік так пояснював свої принципи: "Мені дуже подобається фільм "Гладіатор" і цитата "Завойовуй натовп". Коли я прийшов у Брест, мені потрібно було налагодити зв'язок з моїм штабом і гравцями. Це теж частина тренерської роботи. Людський фактор – серце реактора".
Ті, хто працювали з Руа, відзначали рідкісну для жорстокого футбольного бізнесу людяність. Ерік міг зателефонувати співробітникам чи підопічним о 10 вечора і просто ненав'язливо спитати: "Як ти?" Або привітати з Різдвом. Так попросту. Від нього часто могли почути слова вдячності. Не лише футболісти. Через цю небайдужість до інших за нього хотілося битися. Розмови з гравцями незалежно від статусу. Спілкування з вболівальниками. Повага, чуйність і професіоналізм.
Коли у Бресті почалися проблеми, французькі ЗМІ обговорювали, чи повернеться він до роботи головним тренером команди на початку липня. А тим часом Руа важко хворів. Рак підшлункової залози. Король Ерік, як його називають фанати та європейські ЗМІ, не хотів згасати в ліжку, а до останнього заряджав своєю посмішкою всіх у клубі. Футбол наповнював його, був сплеском адреналіну. Фанати присвятили тренеру пісню на мелодію хіта Дані Бріллана ("Коли я бачу твої очі"). Руа завжди казав, що забере її з собою.
На тренерський шлях у Бресті Ерік став після багаторічної роботи спортивним директором. Був важливим фактором повернення Ланса в еліту, працював з Вотфордом. У рідній Ніцці вперше взяв на себе роботу тренера, хоч був без досвіду, але виріс і в топового менеджера. Він не лише рятував клуб від вильоту як головний тренер, а й використовував здобуту освіту в галузі спортивного маркетингу. Ніцца стала ще одним клубом, який приєднався до мережі середняків, що скооперували зусилля в одному футбольному каналі.
Поки Руа займався новою ареною, на старенькому Стад дю Рей він паралельно влаштовував такі матчі, як Італія – Австрія (2:2 у спарингу). Розвиток маркетингової стратегії та підйому Ніцци, залучення нових коштів, створення планів та ідентичності бренду "орлят", коли конкуренти ще не думали про настільки високе. Коли на межі фінансової катастрофи був Ланс, Руа створив чергове диво. Йому вдалося скоротити витрати й прилаштувати 18 гравців, яких інші вважали посередньої якості. "Ти – чарівник", – захоплено казав йому відомий тренер Філіп Монтаньє.
Ще один цікавий момент. Руа, який побачив усі боки футболу, не хотів безмежної влади, до якої прагнуть деякі наставники: "Я навіть не розумію, чому тренери хочуть мати більше повноважень. Це неможливо. Наша робота і так займає багато часу... Ти не можеш бути тренером і займатися скаутингом, знаходити добротних гравців у Швеції тощо". У нього були чудові стосунки з Грегорі Лорензі (спортивний директор цього літа пішов на підвищення з Бреста в Марсель). Просто всі були на своїх місцях і доповнювали один одного – тому це й працювало.
Руа був також переконливим і завжди ретельно підготовленим експертом на різних телеканалах, але коли взявся за організацію Мундіалю з футволею, міг здивувати навіть тих, хто добре його знав. Змагання 2 на 2 переросло з турніру друзів у світову першість. Найкращі команди планети, бюджет у 300 тисяч євро, присутність легенд футболу: Зідан, Платіні, Дешам, Жиру, Десаї. Це справжнє свято, яке вміщує 10 тисяч глядачів щоразу.
Особлива атмосфера супроводжувала і його найгучніший успіх. Брест мав один із найменших бюджетів у топ-чемпіонаті Франції. А сам Руа не тренував понад 10 років. Клуб з понад 120-річною історією спершу врятувався від вильоту. А наступного сезону ввірвався в Лігу чемпіонів. Годі й казати, що таке трапилося з ним уперше. Коли покинув тренерський місток Ніцци, Ерік хотів продовжувати. Під час його турне Європою він стажувався у Венгера, Гвардіоли, Анчелотті та Дешама. Робив нотатки, вивчав їхні методи тренувань. Підвищував свою кваліфікацію, але не отримував гідних пропозицій.
Молодий директор Бреста, 39-річний на ту пору Грегорі Лорензі місяцями вів марні пошуки нового тренера. Це була схожа ситуація до Ніцци 2010. Без грошей, мало надії на порятунок в Лізі 1 – пропонували одну лише вакансію наставника, і 6 місяців шансу. Руа не мав права привести з собою хоч якихось помічників. Умови відверто так собі для більшості керманичів. Однак він уже не вірив, що подібний шанс може трапитися, тож схопився за нього обома руками.
Брест, який виграв лише 2 матчі за 14 турів до того, зазнав тільки двох поразок у фінальних 12 поєдинках сезону. Причому одна невдача трапилася вже тоді, коли клуб святкував збереження прописки в еліті. Через півтора року після призначення Руа той, здавалося, безнадійний Брест змітав усіх на основному етапі реформованої Ліги чемпіонів. Команда почала зі звитяг (10 французький тренер, який стартував з перемоги в ЛЧ) над австрійськими Штурмом і Зальцбургом, далі була нічия з німецьким Байєром і новий тріумф проти чеської Спарти. Стало зрозуміло, що вихід у плей-офф Ліги чемпіонів 2024/25 – лише справа часу.
Донецький Шахтар під керівництвом Маріно Пушіча відтягнув це свято, обігравши Брест з рахунком 2:0. Український клуб пізно отямився – перемог над французами та швейцарським Янг Бойз не вистачило для проходу далі. Лише 27 місце в підсумку. А ось команда Руа перемогла ще нідерландський ПСВ і завершила основний етап ЛЧ на 18 сходинці, випередивши Манчестер Сіті, Ювентус, Спортінг, Лейпциг, Болонью, Штутгарт та низку інших іменитіших клубів, ніж скромний Брест. ПСЖ вже пройти у плей-офф було без шансів, команду Луїса Енріке ніхто не може зупинити 2 сезон поспіль. І все одно тренер 2024 року в Лізі 1 без варіантів – ні в кого не було шансів конкурувати з королем Еріком.
І весь цей час король Ерік боровся з важкою хворобою. Про рак знали, звісно, найближчі – дружина Лоетіт та діти Вікторія Роуз і Маркус. Свої біль та страхи, як і радощі та надії, він ділив лише з рідними та кількома друзями. Наостанок він пережив з Брестом історію великої любові – таку ж насичену, як і несподівану. Пристрасть до улюбленої справи та посмішка до останнього не покидали цього приємного чоловіка у бейсболці клубу, який ще називають "піратами". Коли фанати отримували сповіщення про страшну звістку, не могли повірити – вони ніби втратили когось близького з родини.
За кілька днів до смерті Руа продовжував будувати плани товариський матчів та підготовки Бреста до нового сезону. "Коли бачу його гру, я закоханий, коли чую його голос, я фанат Еріка Руа", – чант фанатів на честь наставника, який подарував їм історичну бронзу в Лізі 1, назавжди залишиться з ним. Як і велетенські банери, розгорнуті на трибунах у березні 2024 року, з новим статусом: "Король Ерік". Перед матчами у підтрибунці він брав гравців за руки й мотивував на успіх. Як можна було не віддавати максимум на полі за такого тренера? Великий менеджер. Джентльмен. Людина.
