Лужний за Арсенал у єврокубках: пригальмував Шахтар епохи Прокопенка, червона проти Шальке, римський асист на Анрі

"Футбол 24" пригадує лондонські пригоди легендарного капітана Динамо та збірної України.

СПЕЦПРОЕКТ
undefined
Олег Бабий
Олег Бабий Главный редактор

Будь в курсе спортивных новостей первым

Подписаться в Google

Влітку 1999-го, після найкращого сезону Динамо в Лізі чемпіонів, де команда лише дивом не зуміла пробитися далі півфіналу, Олег Лужний підписав контракт із лондонським Арсеналом. Вартість трансферу залізного капітана з берегів Дніпра оцінили приблизно у три мільйони євро. Першого серпня українець дебютував за новий клуб у Суперкубку Англії, вийшовши на останніх хвилинах переможного матчу проти МЮ (2:1). А через п’ять днів відсвяткував 31-й День народження. Як тут не згадати, що кар’єру на Туманному Альбіоні Лужний міг розпочати значно раніше. Наприкінці 1996-го його активно вів Ліверпуль. Проте в Динамо якраз повернувся Лобановський…

"Зимові збори. Лобановський пропонує: "Поїхали з нами. Підготуєшся, а потім поїдеш", – пригадував Олег Романович в інтерв’ю вашому автору. – Я вирушив із Динамо на двотижневі збори. Телефонують із Ліверпуля: "Ти де?" Лобановський радить: "Почекай. Я бачу, ти ще неготовий". Через два дні Валерій Васильович запрошує до себе. "Розумієш, – каже мені. – Я тільки прийшов у команду, ще добре не знаю гравців. Ти мені мусиш допомогти". Я не зміг відмовити. Якщо б Лобановський не знав, чим я дихаю, то такого б не пропонував. Як нормальна людина, я відчував до нього вдячність за те, що він колись запросив у Динамо і зробив з мене футболіста".

рекламная информация
Щоб відчути справжню футбольну атмосферу, не обов’язково бути на стадіоні. Запроси друзів та влаштуй домашній перегляд топових матчів Ліги чемпіонів з HLIBNY DAR. І незабутній футбольний вечір гарантовано!
HLIBNY DAR. Витримана мʼякість. Тобі справжньому!

Чотирнадцятого вересня 1999 року Лужний вийшов у стартовому складі Арсенала на матч першого туру ЛЧ проти Фіорентини і відіграв усі 90+ хвилин. Господарі стадіону Артеміо Франкі у Флоренції, навіть маючи розкішну атаку в особах Батістути, К’єзи та Руя Кошти, не змогли бодай раз забити "канонірам" – 0:0. Але далі українець надовго засів на лаву запасних. Арсенал тим часом зазнав двох ключових поразок у Лондоні від Барселони (2:4) і тієї ж Фіоре (0:1), втративши шанси на вихід з групи. Лужний повернувся у старт лише в шостому турі, коли довелося протистояти у Стокгольмі аутсайдеру – АІКу. Романовича замінили на 79-ій хвилині після того, як встановився остаточний рахунок 3:2 на користь Арсенала.

Третя сходинка дала змогу продовжити євросезон в 1/16 фіналу Кубка УЄФА. З Нантом "гармаші" впоралися самі, а от в 1/8 українець від дзвінка до дзвінка провів обидва поєдинки проти ла-корунського Депортіво (5:1, 1:2). Чудово відіграв Лужний і в наступному раунді з Вердером. На Хайбері забивали Анрі та Юнгберг (2:0), а в складі німців у запасі сиділи Віктор Скрипник та Юрій Максимов. У Бремені – ще одна перемога 4:2 з бенефісом Рея Парлора, який оформив хет-трик. Тут Лужний вже безпосередньо у полі перетнувся з Максимовим, якого випустили на другий тайм. Однак стабільності Романовичу бракувало. Півфінали з Лансом і програний Галатасараю фінал Лужний переглядав із лавки.

"У травні закінчили сезон, у серпні їдемо готуватися. Ще поки попередній чемпіонат не завершився, адміністратор клубу вже бронює готель, перевіряє там кожен номер. Наприклад, щодо того, куди виходять вікна – на вулицю чи у двір. Якщо на вулицю – такий варіант неприйнятний, – розповідав мені Лужний. – Летиш на виїзний матч Ліги чемпіонів. Тобі дають меню, де ти обираєш, що будеш їсти, коли летітимеш назад. Хочеш, наприклад, рис із рибою, чи якісь салати – будь ласка! Меню робилося під кожного гравця. Ось це був рівень організації роботи! Все продумано до дрібниць. Нам залишалося лише грати і перемагати".

Ліга чемпіонів 2000/01 видалася найбільш насиченою в лондонській біографії Олега Романовича – цілих вісім матчів! Усе почалося з першого туру у Празі, де Лужний відбігав 90+ проти Спарти, а завдяки голу Сілвінью, теперішнього наставника збірної Албанії, Арсенал вивіз три очки (1:0). У другому турі на Хайбері "каноніри" сенсаційно поступалися Шахтарю Віктора Прокопенка (0:2), але таки дотиснули дебютантів – 3:2. Лужний знову відпахав від стартового до фінального. І виходив на 90+ хвилин ще в трьох наступних турах. Команда Венгера взяла чотири бали з Лаціо (2:0, 1:1) і перестріляла Спарту 4:2, достроково гарантувавши собі вихід у другий груповий етап. Поєдинок шостого туру проти Шахтаря був формальністю, тож у Донецьк полетів резерв "канонірів".

У листопаді 2000-го Лужний потрапив до стартової одинадцятки на гру в добре знайомих Лужніках. Арсенал навіть блискавично відкрив рахунок (знову Сілвінью!), але потім потрапив під магію бразильського дуету Спартака – Маркао і Робсон забили аж тричі, а британський гранд із тріском поступився 1:4. Можна собі тільки уявити, яку гаму емоцій пережив у той вечір Олег Романович. Адже навіть в застійні та інертні 90-ті він займав чітку проукраїнську патріотичну позицію. А тут ще й особливий подразник – Спартак!

"Був такий Кубок Співдружності, який Динамо вигравало тричі поспіль. Пам’ятаю, нагороджують нас пластиковими медалями, які ще в Радянському Союзі придумали. Їх можна одразу викидати. У нормальних країнах нагорода – то дійсно вартісна річ, яку бережеш. А то таке вручили, яке нікому не потрібне, – констатував Лужний в інтерв’ю Футбол 24. – На церемонії нагородження виступає Колосков, червоний від злості, і каже: "Лучшей команде на турнире, занявшей второе место. "Спартак Москва!" Ми так реготали на тому нагородженні, що ви собі навіть не можете уявити. Я такого в житті не чув, щоб найкраща команда посіла друге місце".

У другому турі Арсенал був близьким, щоб реабілітуватися в очах рідної публіки – вів 2:0 проти Баварії, але таки не втримав перемогу (2:2). Лужного замінили на 82-ій хвилині. А востаннє у тому сезоні ЛЧ українець вийшов на поле в четвертому турі. Голу Бергкампа виявилося замало – на фінальній хвилині основного часу Ліон зрівняв рахунок (1:1).

Наступна ЛЧ – 2001/02 – видалася для нашого капітана найпровальнішою з усіх точок зору. Лужний пропустив два стартові тури проти Мальорки і Шальке. Вперше потрапив до запасу лише на третій матч – поразка в Афінах від Панатінаїкоса. У домашніх іграх з греками та іспанцями теж відсидів на лавці. Увесь цей час на позиції Лужного (правий фланг оборони) жваво бігав камерунець Лоран Етаме Майєр, якого в нас називали просто – Лаурен. Перед шостим туром "гармаші" гарантували собі другу сходинку, тож Венгер провів незначну ротацію. Романович вийшов у Гельзенкірхені зі старту, але вже на 17-ій хвилині побачив перед собою… червону картку! У меншості Арсенал посипався перед невмотивованим Шальке – 1:3.

У другому груповому етапі збої в іграх Арсенала загалом і Лужного зокрема продовжилися. Команда без шансів програла СуперДепору і втратила очки з Байєром. П’ятий і шостий тури були вирішальними в плані розподілу путівок у чвертьфінал. Вдома проти Депортіво українець був змушений зіграти на лівому фланзі, тоді як на правому діяв Лаурен. Експеримент Венгера провалився – знову поразка від Макая, Валерона і Ко (0:2). Тож у фінальному матчі належало перемагати у Турині невмотивований Ювентус, який приречено засів на останній сходинці. Цього разу Лужний сформував зі Солом Кемпбеллом дует центрбеків, але не зумів впильнувати Марсело Салаєту (0:1).

Свій прощальний сезон за Арсенал українець все ж провів на мажорній ноті. У першому турі ЛЧ 2002/03 Романович зіграв 74 хвилини проти дортмундської Борусії – перемога 2:0. У третьому турі "каноніри" мінімально обіграли на виїзді Осер – Лужний замінив на 84-ій хвилині Вільтора. А у шостому турі відіграв 90+ хвилин із ПСВ. Більшу частину матчу Арсенал провів у меншості через вилучення Коло Туре, проте втримав нічию 0:0.

Зрештою, 27 листопада 2002-го, у стартовому турі другого групового етапу, наш герой провів свій останній єврокубковий матч за Арсенал – проти Роми на Олімпіко. Кассано та Анрі обмінялися голами вже в дебюті. А на 70-ій хвилині Лужний виконав зрячу подачу на Тьєррі з правого флангу – і той розпорядився м’ячем якнайкраще. Ще через п’ять хвилин француз оформив хет-трик красивим ударом зі штрафного.

YouTube video thumbnail for video ID: 0bU2hHaOex4

Загалом в Олега Романовича 21 матч за Арсенал у єврокубках (17 – в Лізі чемпіонів). При ньому команда здобула 11 перемог, розписала 5 нічиїх і ще 5 разів програла. Попрощався він із клубом дуже красиво – перемогою у фіналі Кубка Англії-2003 над Саутгемптоном (1:0). Цей матч вважається одним із найкращих у виконанні Лужного за "гармашів".

YouTube video thumbnail for video ID: UvONRfcI2yY

Минуло багато років, однак Олег Романович досі згадує Арсенал з особливою теплотою. Як і свого наставника – Арсена Венгера. Звісно, порівнянь із Лобановським не уникнути. Лужний на такі запитання має наступну відповідь: "Дві різні школи, два різні тренери, дві різні людини. У Лобановського – дисципліна, фізичне навантаження, знання психології – як знайти підхід до наших футболістів. У Венгера ж усе базувалося на довірі. Перш, ніж купити гравця в Арсенал, вони дізнавалися і перевіряли, що він думає і чим дихає, який у побуті і в колективі. Для них важливі не лише ігрові якості, а й людські. Мені розповідали про одного форварда, якого думали купити в Арсенал, але відмовилися: "Він може напитися, погуляти. У нас таке не проходить".

"Блохіну суму назвали – він полетів з порожніми руками": всі голи Віктора Леоненка у Лізі чемпіонів