Лідер Барселони живе з сестрою, володіє столярною майстернею і не вважає Ямаля найкращим у команді
Центральний захисник Барселони Пау Кубарсі у інтерв'ю The Athletic зізнався, що взагалі не відчуває тиску перед майбутнім Ель Класіко на полі Реала.
Кубарсі проти Ваната у божевіллі на Монжуїку / Ла Ліга
– Що складніше: іспити в університеті чи гра в бороні проти Кіліана Мбаппе?
– Складніше захищатися проти Мбаппе, бо ти просто не знаєш, в який бік він спробує обігрувати. Кіліан може зробити що завгодно. З іспитами простіше. Якщо трохи підготуватися, все буде добре. Складав їх минулого літа, і усе пройшло нормально. Найкращий результат – з філософії. Адже там допомагало самостійне навчання. Пропустив трохи занять через футбол.
Я навчаюся, але не в університеті. Проходжу курс з управління бізнесом. Займаюся два дні на тиждень. Найскладніше з англійською та іспанською. Загалом – все ок.
– Як би описали своє рідне місто Естаньйол людині, яка ніколи там не була?
– Це сільська місцевість. Усі будинки – старі котеджі, оточені природою і тваринами. Немає міської ради, футбольної команди або стадіону. Дуже спокійно, і це допомагає розслабитися. Думаю, що саме це місце передало мені спокій. Що зрештою можна помітити у роботі з м’ячем.
Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри
ТОВ “СЛОТС Ю.ЕЙ”. Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024).
Намагаюся гарно проводити там час з сім’єю та найближчими друзями. Коли граю у футбол, то відчуваю те саме: зосередженість і спокій.
Наша родина вже кілька поколінь володіє столярною майстернею у Естаньйолі. Я трохи допомагав батькові з нею.
– Ваша футбольна кар’єра розпочалась неподалік від рідного міста, у Вілаблареїші.
– Так, Вілаблареїш був найближче. У віці восьми років я приєднався до Жирони і вважав це чудовим кроком. Пам'ятаю, як грали проти Барси в деяких турнірах. Там були Ламін Ямаль і Марк Берналь. До біса хороші! Ми згадували ті ігри, щойно я потрапив до Ла Масії.
Спочатку клуб тричі на тиждень відправляв за мною таксі, щоб відвезти на тренування і назад. Барса має власну мережу таксі в Каталонії. Я закінчував школу о 16:30, йшов пішки до будинку своїх дідуся і бабусі, а таксі забирало мене, зупиняючись по дорозі за іншими дітьми.
Вечеряв в авто і повертався додому приблизно о 22:30. Після чотирьох років такого життя оселився в Ла Масії.
– Це нечасто трапляється з мешканцями Каталонії. Зазвичай там залишаються діти з більш віддалених регіонів.
– Так сталося, тому що я потрапив до команди U-19 , хоча мені було 15. Вони – професіонали, і тренуються щоранку. Барса запропонувала проживати там і поєднувати тренування вранці з навчанням у школі в другій половині дня, щоб забезпечити мені кращі умови.
– Чому навчання в Ла Масії вважається настільки особливим?
– Усі тренери приділяють велику увагу найменшим дрібницям, показуючи, як вони впливають на гру. Для мене було дуже важливо трохи приховувати свої паси, адже суперник завжди стежить за тим, куди і як ти передаєш м'яч. Це дає партнерам більше часу, щоб виконати свою частину роботи, і стає ланцюговою реакцією, яка впливає на всю команду. Намагаюся позиціонувати тіло таким чином, аби заплутати суперників, або не дивитися у бік адресата передачі.
Я залишався після тренувань, щоб вдосконалювати те, що мені радили тренери. Розумів, що саме ці деталі дозволять потрапити до футбольної еліти. Дрібні деталі, які можуть бути непомітними для багатьох, але на найвищому рівні саме це визначає, чи залишишся ти на вершині. Мушу подякувати за це всім своїм наставникам.
– Ви жили у Ла Масії до минулого літа. Як виглядає ваше повсякденне життя зараз?
– Я живу з сестрою в Барселоні, тому намагаюся трохи відволікатися від футболу разом з нею. Зазвичай переглядаємо фільми або телешоу, на вихідних – топ-матчі АПЛ і Ла Ліги.
Не витрачаю багато часу на соцмережі. У світі футболу всім подобається оцінювати твою гру. Гадаю, не варто сильно зосереджуватися на цьому. Для мене телефон – це просто засіб для проведення часу. Дивлюся лише те, що справді цікавить.
Я не міг жити з сестрою усі ці роки, і ми не часто бачилися. Тож зараз надолужуємо час, який провів далеко від неї.
– Чи є у вас інтереси, про які ми не знаємо?
– Коли був молодшим і починав грати в Барсі, закохався у баскетбол. Мені подобається НБА. Я намагаюся дивитися матчі в неділю, якщо у нас немає гри. Вони починаються о 21:30. Я став фанатом НБА завдяки Голден Стейт Ворріорз, коли Каррі та Дюрант вигравали чемпіонати. Також підтримую Мілуокі Бакс. Янніс Адетокунбо – мій улюблений гравець.
Знаю, що регулярний сезон розпочався цього тижня. Деякі одноклубники навіть не сплять, щоб переглядати матчі… Але я не буду озвучувати імена!
– Ви багато разів говорили, що не відчуваєте тиску на футбольному полі. Опишіть свої емоції, коли вперше потрапили у роздягальню Барси.
– Я б не назвав це тиском, але було трохи некомфортно у статусі новачка. Сидів у кутку, намагаючись нікому не заважати, і відраховував час до виходу на поле.
Дебют у Саламанці (Кубок Іспанії, січень 2024-го – прим) назавжди залишиться у моїй пам'яті. Я навіть не знав, чи буду грати. Мені нічого не говорили. Усе відбулося дуже швидко, у другому таймі. Я надів шкарпетки, трохи пробігся і вийшов на поле. А потім був вражаючий дебют у Ла Лізі проти Бетіса, незадовго до мого 17-річчя. Дуже вдячний Хаві за цю можливість.
– Який гравець найбільше вас здивував за ці два з половиною роки?
– Шкодую, що не зміг ділити роздягальню з Мессі. Це було б неймовірно. Зараз ним насолоджуються в США. З нинішніх партнерів виділив би Педрі.
– Хто ваш найкращий друг у роздягальні?
– Якщо потрібно назвати одного – це Марк Берналь. Ми разом робили перші кроки у футболі. Одночасно з Ламіном і Гаві.
– А найдратівливіший гравець?
– У нас немає дратівливих (посміхається). Ми всі дуже спокійні, але також любимо веселитися.
– З Ламіном ви часто стикаєтесь на тренуваннях. Розкажіть нам щось, чого ми не знаємо про нього.
– Мене не дивує те, що він робить. Але у нього є потенціал, аби ще більше вразити світ. Він був тою дитиною, на яку дивишся і думаєш: "Якщо цей хлопець все зробить правильно, він досягне вершин". Ламін важко працював усі ці роки, щоб дістатися сюди. Ми разом пробивалися до першої команди, і я дуже радий за нього.
– На кого ще варто звернути увагу в Ла Масії?
– Особливо на тих, хто мого віку і зараз виступають в Барсі Атлетік і Хувенілі А. Кім Жуньєнт, Хуан Ернандес, Дані Авіла.
– Ви неодноразово говорили, що захоплюєтесь Карлесом Пуйолем. Чи бачите себе майбутнім капітаном?
– Авжеж. У юнацьких категоріях я був капітаном деяких команд. Я повинен розвивати свої навички, зосередитися на тому, щоб стати кращим лідером і допомогти команді. Докладу максимум зусиль. Важливо доводити свою конкурентність і тішити фанатів нашими успіхами, але капітанська пов'язка також може бути метою.
– Як виглядає висока лінія оборони Гансі Фліка з погляду центрального захисника?
– Коли дивлюся на неї ззовні, вона здається трохи ризикованою і з великою кількістю вільного простору, але зсередини це виглядає інакше. Я довіряю своїм партнерам по команді, ми відпрацьовуємо це на тренуваннях. Переглядаєм відео та аналітику, щоб усі були на одній хвилі. Маємо однакове бачення, і саме тому досягли успіху в минулому сезоні.
– У неділю ви зіграєте проти Реала на Бернабеу. Чи страшно діяти проти Кіліана Мбаппе та Вінісіуса Жуніора?
– Минулого року ми показали, на що здатні проти Мадрида, обігравши їх чотири рази. Вони прагнуть реваншу, але ми маємо бути собою, як і минулого сезону, вірити у власний стиль.
– На чому концентруєтесь, граючи проти Мбаппе.
– Ключове слово – пильність. Бути уважним до всього, що він може зробити. Такі гравці – непередбачувані. Ти не знаєш, яким чином він спробує тебе обіграти.
– Чи відчуваєте тиск, коли граєте на Бернабеу?
– Ель Класіко – один з найважливіших матчів у світі. Усі за ним спостерігають. Та я не відчуваю особливого тиску. На Бернабеу панує інша атмосфера, але грати там однаково приємно.
– Ви звикли до галасу навколо Барси?
– Не думаю, що люди звикають до цього. Просто треба навчитись жити з цим. Це найбільший клуб у світі, і його найчастіше обговорюють. Думаю, це також робить вас більш помітними, і люди хочуть знати, що ви робите поза полем.
– Наступного літа відбудеться чемпіонат світу. Це ваша головна мета?
– Кожен футболіст мріє виграти найважливіші трофеї зі своїм клубом і національною командою – Лігу чемпіонів, Євро, чемпіонат світу. Це вдалося небагатьом гравцям, і це було б дивовижно зробити це.
