Грав за Барселону і алчевську Сталь, втратив дім через пожежу та працює в казино – історія Самуеля Окуново
Нігерійський захисник витягнув щасливий квиток та отримав шанс проявити себе у Барселоні. На жаль, дива не сталося – після переїзду з Камп Ноу кар’єра Самуеля Окуново полетіла у прірву.
Самуель Окуново (ліворуч) проти Енді Коула / Getty Images
Ту страшну літню ніч 2012-го він запам’ятає назавжди, адже вона розділить його життя на "до" та "після". О пів на другу ночі Самуель зненацька прокинувся і побачив вогнище навколо. Інстинктивно чоловік зрозумів, що варто негайно втікати. Разом із братом дружини, який тієї ночі гостював у будинку, Окуново, пробираючись крізь дим, кинувся у гараж.
Автомобіль – єдине, що вдалося врятувати. Документи, нагороди, коштовності – все знищив вогонь. Усі 33 роки життя залишилися там, у полум’ї. Попереду на Окуново чекала абсолютна невідомість.
"Я втратив усі спогади про своє життя та кар'єру, – каже Самуель в інтерв’ю іспанському медіа diariARA. – Це завдало мені сильного болю. За три години все було зруйновано. У мене почалися проблеми з психологією. Я багато думав про пожежу та все, що з нею пов'язано. Я поставив на паузу футбол і замислився над майбутнім. Потім я вирішив, що хочу повернутися до Барселони, щоб почати все спочатку".
Власне, Барселона і все, що з нею пов’язано, завжди було справжньою гордістю Окуново. Його причетність до клубу та його любов до синьо-гранатових кольорів не могла знищити ніяка пожежа. Вогонь спалив його дім у рідному Ібадані, але Окуново завжди мав другу домівку, яку віднайшов далекого 1997-го.
Саме тоді Самуель поїхав у Лісабон на Кубок Меридіан – турнір, у якому брали участь юнацькі збірні Європи та Африки. Нігерія у фіналі зійшлася з Іспанією та перемогла 3:2, а гра двох африканців так сподобалася скаутам Барселони, що невдовзі обидва таланти опинилися у Каталонії.
І якщо Аруна Бабангіда став легендою лише Барси Б і за основу жодного разу так і не зіграв, то Самуель Окуново отримав чималий кредит довіри від Луї ван Гала та став заміною на правому фланзі оборони для Альберта Феррера, котрий перейшов у Челсі. Цікаво, що згодом два нігерійці добряче помандрували по різних командах, а на початку нульових доля занесла Аруну та Самуеля в донецький Металург.
Та ще до приїзду в Україну Окуново проявив себе на Камп Ноу. Особливо вдалим був період у вересні 1998-го, коли вже у третьому матчі в Ла Лізі нігерієць зіграв у Ель Класіко з Реалом (2:2), а потім дебютував у Лізі чемпіонів. Загалом у тому сезоні Окуново відіграв п’ять з шести матчів у стартовому складі Барселони в ЛЧ, зокрема проти Баварії та Манчестер Юнайтед.
Окуново недовго виходив на поле із Рівалдо, Фігу, Хаві та Луїсом Енріке. Невдовзі позиції нігерійця похитнулися, тож його вирішили віддати в оренду. Спочатку це була Бенфіка Юппа Хайнкеса, де також вистачало зірок: Нуну Гомеш, Карел Поборскі, Жоау Пінту, Маніше та українець Сергій Кандауров.
2000-го Окуново навіть з’їздив на Олімпійські ігри зі збірною Нігерії, але приблизно тоді ж футболіста почало турбувати коліно. Він повернувся у Барселону, але пробитися з-за спин Мікаеля Райцигера та Рональда де Бура шансів не було, тож на нього чекала чергова оренда – цього разу в скромний Бадахос із Сегунди.
Кожна наступна команда ставала відображенням рівня Окуново, який зосередився на боротьбі з травмами. Він стабільно не грав ні в Іспанії, ні у Греції, ні у Румунії, ні в Албанії. Лише приїзд в Україну частково реанімував його кар’єру. 2006-го він став одним із десятка легіонерів, котрих привіз донецький Металург.
Самуель Окуново, Марко Грубеліч, Армен Акопян / Getty Images
У другій команді Донецька нігерієць відіграв лише два поєдинки, зате більше довіри Окуново отримав у сусідньому Алчевську. Місцева Сталь під керівництвом Тона Каанена боролася за збереження місця у Вищій лізі, а Самуель на півроку став одним із основних її захисників. Із найбільш пам’ятних моментів Окуново в Україні – холодна погода та пряме вилучення у матчі з Металістом за фол останньої надії проти Руслана Фоміна.
На цьому мандри нігерійця не припинилися і після України він виступав у Норвегії, Ірані та навіть на Мальдівах. Останньою європейською командою Окуново став Волтхем Форест – представник восьмого англійського дивізіону.
Вдруге потрапити в Барселону Самуель зумів після тієї страшної пожежі. Клуб, що фактично став рідним для Окуново, відгукнувся на прохання футболіста, який втратив усе, та запропонував йому роботу. Окуново переїхав у Барселону, почав працювати у відділі скаутингу та брати участь у виставкових поєдинках поруч із клубними легендами.
Цього Самуелю виявилося недостатньо для належного життя в Іспанії, тож нещодавно він зізнався, що підпрацьовує в казино: "Я шукаю, чим зайнятися, коли немає футболу. Власник казино – мій друг, тому я допомагаю йому".
Самуель Окуново все ще потрапляє у рейтинги головних трансферних провалів Барселони – навіть через 20 років після того сенсаційного переходу. Та чи має це значення для самого футболіста? Він був частиною міцної команди наприкінці 90-х, періодично грає у ветеранській команді з легендами Барси, а клуб протягнув йому руку допомоги у найскладніший момент. І це те, що дійсно має значення.
