"Тренер сказав, що я занадто старий": продавав парасольки у Ріо, приніс чемпіонство Депору і поставив рекорд довголіття
Донато пізно прийшов у професійний футбол, але розквітнув тоді, коли більшість гравців завершують кар'єру. Як майстер із виготовлення ключів став чемпіоном Іспанії – у розповіді “Футбол 24”.
Донато
Немає нічого гіршого за безсилля. Коли ти не можеш вплинути на розвиток подій, але переконаний, що міг би це зробити. У день поєдинку з Валенсією в заключному турі сезону 1993/94 Донато не знаходив собі місця. Він розумів, що перемога зробить його Депортіво чемпіоном Іспанії. У паралельному матчі Барселона горіла 0:2 Севільї, тож це був ідеальний шанс привезти перше історичне золото у Ла-Корунью.
Впродовж того сезону Донато реалізував п’ять пенальті. То була його фішка. На 74-й хвилині за рахунку 0:0 Арсеніо Іглесіас зняв свого лідера з поля. Донато не розумів, що відбувається, але слухняно пішов з поля.
Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри
ТОВ “СЛОТС Ю.ЕЙ”. Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024).
Минуло 15 хвилин і всі зрозуміли, що то була помилка. Господарі заробили право на пенальті – тепер все залежало від Депортіво. Варто лише забити і трофей приїде на Ріасор. Найсміливішим виявився Мірослав Джукіч, але удар югослава з позначки взяв воротар. У цей час Барселона зробила фантастичний камбек і відвантажила п’ять голів Севільї.
"Коли я побачив, що мене змінюють, то подумав: "Цього не може бути". Я пішов розлючений. Якби я був на полі, ми могли б виграти чемпіонат, – згадує минуле Донато. – Не знаю, промахнувся б чи ні, але я тренувався увесь тиждень і знав, куди треба бити. Ліворуч, ліворуч, ліворуч. Навіть у коридорі свого готельного номера з уявним м'ячем повторював: "Ліворуч". Я думав, що божеволію. А потім, коли ми отримали право на пенальті, я спостерігав з лави запасних".
Доля винагородила Депортіво та Донато через шість років. Цього разу бразилець з іспанським паспортом був там, де й повинен. На третій хвилині останнього матчу сезону з Еспаньйолом лідер Депора побіг на ближню стійку – якраз туди подав з кутового Віктор Санчес. Той м’яч виявився золотим – Ріасор вперше і поки востаннє вітав чемпіонів Іспанії.
"Для мене цей гол був даром від Бога. Він заспокоїв уболівальників, які боялися повторення того, що сталося з Валенсією 1994-го. Ось чому, коли я забив, здавалося, що стадіон ось-ось завалиться, бо це зняло тягар з плечей. Це був гол, який ми з Віктором тренували тисячі разів – тільки ми з ним, без воротаря".
На емоціях Донато підняв футболку і продемонстрував напис на грудях, який для нього означав навіть більше, ніж те чемпіонство. Його друг Антоніо Орехуела, екс-партнер з Атлетіко, напередодні переніс серцевий напад та перебував у лікарні. Всі думки Донато перед грою стосувалися товариша. На щастя, все склалося – Орехуела повернувся у гру, а Депор став чемпіоном.
До цього дня Донато йшов дуже довго. Повноцінно футболом він розпочав займатися лише у 18 років. Звичайно, про жодну професійну кар’єру мова не йшла. На той час хлопець більше турбувався про те, як вибратися із злиднів.
Донато мешкав у бідному районі неподалік Ріо-де-Жанейро. Футбол був єдиним, що додавало барв його дитинству. Коли сусід взяв 11-річного Донато разом зі своїм сином на заняття до школи Фламенго, той світився від щастя. І байдуже, що у щось серйозніше це не переросло, той день він не забуде ніколи.
"Мій батько – електрик. Він багато працював понаднормово, адже прагнув забезпечити краще життя своїм дітям. Я завжди хотів допомагати, тому в 14 пішов на свою першу роботу. Спершу роздавав листівки на вулиці, потім працював у магазині одягу. Я навіть продавав парасольки – тільки уявіть собі, парасольки в Ріо-де-Жанейро, де так мало дощу", – жартував Донато.
Потім хлопець опанував фах слюсаря. Заробляв на життя тим, що лагодив замки, виготовляв ключі. Його начальник – Педро – мав свою футбольну команду, де знайшлося місце й для Донато. Пізніше юнака помітили в Америці, команді з рідного штату. Тут знову треба загадати про батька Донато, котрий дуже сильно любив футбол та завжди переконував сина, що варто спробувати.
Коли Донато одного дня запитали, хто був його кумиром, він однозначно відповів: "Пеле. Проте найбільше я навчився саме від свого тата, який так і не став професіоналом, бо був зайнятий роботою, але дуже цього хотів. Я не бачив нікого, хто більше прагнув би футболу, ніж мій батько. Він виходив на поле у 88 років".
Коли Донато виповнилося 26, він поїхав підкорювати Європу. Представники Атлетіко помітили міцного бразильця у матчі проти Васко да Гама і фактично витягнули його з літака. Мине трохи часу і цей гравець допоможе "матрацникам" виграти два Кубки Іспанії.
У Ла-Корунью Донато переїхав, коли йому було за 30. Хто б тоді міг подумати, що він проведе у Депортіво ще десять років. Донато часто боровся з ейджизмом. Навіть творець чемпіонського Депортіво Хав’єр Ірурета дорікав підопічному через вік:
Я вчився грати щодня, доки мені не виповнилося 40. Але я знав: якщо зроблю помилку, хтось інший прийде на зміну. Ірурету більше хвилював мій вік, ніж моя гра. Якось тренер сказав, що я занадто старий. А я просто читав гру. 1999-го я забив Атлетіку з центра поля. Справа не у дистанції. Якщо ти вмієш читати гру, здається, що ти не виснажуєшся.
Ще раніше Донато намагався спекатися Джон Тошак. Утім через півтора року тренер пішов, а Донато все ще сяяв на полі. Контрольний постріл у боротьбі з упередженнями Донато зробив 17 травня 2003-го. У матчі з Валенсією зірці Депортіво вдалося відзначитися забитим м’ячем у 40 років та 138 днів. Ніхто і ніколи не забивав у елітному іспанському дивізіоні в більш поважному віці.
Донато був готовий залишитися, але не набрав необхідних 50% матчів для автоматичного поновлення контракту. А клуб вирішив, що настав саме той час, коли треба попрощатися з легендою.
"Я поїхав до Бразилії у відпустку та почав готуватися до нового сезону, адже 40-річний гравець не може зупинитися. Через тиждень мені зателефонували з Ла-Коруньї і сказали, що хочуть омолодити команду. Я почувався так, ніби мене нокаутував Майк Тайсон. Якби мені повідомили завчасно, то я б шукав собі команду. Потім я подумав: "У другому дивізіоні в 40 років?" Моя 18-річна донька щойно завагітніла і я вирішив зупинитися. Не хотів переїжджати з родиною", – розповідав ветеран Депортіво.
Після футболу Донато змінив багато сфер діяльності: будівництво, енергетика, навіть продаж олії… Але він ніколи не почувався настільки щасливим, як у грі. Адже футбол був його стихією.
Із Реала в Говерлу, тіктокер у Полтаві, марна надія Динамо та улюбленець Львова – іспанці в УПЛ
