ЧС-2026: прев'ю групи J – фінал для Мессі, пресинг Рангніка та компаньйони Росії
"Футбол 24" продовжує знайомити з командами-учасницями чемпіонату світу-2026. Сьогодні розповімо про представників групи J.
Ліонель Мессі прагне ще одного трофею / Getty Images
Група J привертає увагу, насамперед, присутністю чинного чемпіона світу – Аргентини, яку й перед ЧС-2026 називають одним із головних претендентів на трофей. Втім, інші учасники квартету також мають власні амбіції. Австрію вважають головним конкурентом аргентинців у боротьбі за перше місце в групі. Алжир, попри не найвищі позиції у рейтингах, цілком здатен поборотися за вихід до наступного раунду. Компанію їм усім складе Йорданія – дебютант світової першості, який спробує створити кілька сюрпризів на своєму першому Мундіалі.
Календар матчів:
1-й тур
Аргентина – Алжир (17 червня, 04:00).
Австрія – Йорданія (17 червня, 07:00).
2-й тур
Аргентина – Австрія (22 червня, 20:00).
Йорданія – Алжир (23 червня, 06:00).
3-й тур
Алжир – Австрія (28 червня, 05:00).
Йорданія – Аргентина (28 червня, 05:00).
Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри
ТОВ “СЛОТС Ю.ЕЙ”. Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024).
Аргентина
Місце в рейтингу ФІФА: 1.
Головний тренер: Ліонель Скалоні.
Капітан: Ліонель Мессі.
Лідери команди: Ліонель Мессі, Еміліано Мартінес, Лаутаро Мартінес, Хуліан Альварес.
Найвище досягнення: триразовий чемпіон світу.
Заявка збірної Аргентини
Розпочнемо прогнозовано з головного фаворита групи – Аргентини. Чинні чемпіони світу підходять до Мундіалю-2026 у статусі однієї з найсильніших збірних планети та реальних претендентів на повторення успіху чотирирічної давнини. Після тріумфу в Катарі команда Ліонеля Скалоні не втратила своїх головних чеснот. Кістяк збірної зберігся, а багато футболістів, які були важливими гвинтиками чемпіонського складу, вийшли на новий рівень. Не дивно, що чимало експертів оцінюють нинішню Аргентину навіть вище, ніж зразка 2022 року.
Лідери збірної Аргентини / Getty Images
Свою силу "альбіселесте" переконливо продемонстрували у відборі до чемпіонату світу. Аргентинці впевнено виграли південноамериканську кваліфікацію, за пʼять турів до кінця достроково гарантувавши собі путівку на турнір і залишивши конкурентів далеко позаду. Особливо показовими стали дві перемоги над Бразилією, зокрема розгром 4:1, якого вдалося досягти навіть без Ліонеля Мессі.
Уже після завершення відбору команда Скалоні продовжила збирати переможні результати в контрольних матчах. Звісно, рівень суперників був далеким від топового, однак Аргентина вкотре продемонструвала головне – стабільність, впевненість у власних силах та вміння підходити до великих турнірів у максимально комфортному психологічному стані.
Роль Ліонеля Мессі – тема, яка залишається однією з найобговорюваніших напередодні ЧС-2026. Головне питання полягає в тому, чи зможе легендарний аргентинець впливати на гру так само, як під час тріумфального турніру в Катарі, де він став найкращим гравцем та привів команду до омріяного титулу. Адже час бере своє, ще і з огляду на останнє пошкодження Ліонеля... Під час цьогорічного Мундіалю Мессі виповниться вже 39 років, тому очікувати, що він самотужки вирішуватиме долю матчів, як у найкращі роки кар'єри, навряд чи варто.
Водночас для Аргентини це не виглядає серйозною проблемою. За останні роки команда Ліонеля Скалоні навчилася успішно діяти й без свого капітана, а результати "альбіселесте" залишаються стабільно високими.
Ліонель Мессі / Колаж із соцмереж
Проте недооцінювати роль Мессі було б злочином. Навіть якщо його вплив на полі вже не такий всеохопний – досвід, харизма та футбольний інтелект залишаються безцінними для збірної. До того ж важко сумніватися, що аргентинська легенда матиме особливу мотивацію. ЧС-2026 майже напевне стане останнім турніром такого масштабу у його кар'єрі, а можливість завершити її ще одним тріумфом на світовій першості виглядає надто привабливою, щоб не викластися на максимум.
Важливий ресурс цієї команди – збережене ядро чемпіонського складу ЧС-2022. До заявки на Мундіаль-2026 увійшла велика група гравців, які вже вигравали світову першість, а значна частина складу давно зіграна як у збірній, так і на клубному рівні. Окремі зв’язки виглядають особливо показово. Де Пауль і Мессі, які нині разом грають у Інтер Маямі, зберігають повне взаєморозуміння на полі. Група гравців із мадридського Атлетіко додає збірній зіграності, а Енцо Фернандес і Алексіс Мак Аллістер, загартовані АПЛ, забезпечують баланс і темп у центрі поля.
Отже, Аргентина підходить до групового етапу в статусі явного фаворита і навряд чи повинна мати проблеми з виходом у плей-офф. Рівень суперників дозволяє "альбіселесте" тримати контроль над ними вже з перших турів, а згодом знову зазіхнути на трофей і святкувати з уболівальниками, як на відео вище.
А рівень опонентів розберемо просто зараз...
Австрія
Місце в рейтингу ФІФА: 23.
Головний тренер: Ральф Рангнік.
Капітан: Давід Алаба.
Лідери команди: Давід Алаба, Марко Арнаутовіч.
Найвище досягнення: третє місце (1954).
Заявка збірної Австрії
Австрія в цій групі виглядає як головний європейський виклик для Аргентини і команда, яка здатна серйозно вплинути на розподіл місць у квартеті. Після тривалої паузи без участі на чемпіонатах світу австрійці повернулися на велику сцену вже з чітко вибудуваною ігровою моделлю під керівництвом Ральфа Рангніка. Востаннє збірна Австрії грала на Мундіалі ще у 1998 році, тож нинішня кваліфікація стала історичною для цілого покоління австрійських уболівальників.
Кваліфікацію Австрія пройшла впевнено: перше місце в групі, шість перемог у восьми матчах і лише одна поразка від Румунії. Окремо виділяється розгром Сан-Марино 10:0, який став символом їхньої атакувальної ефективності. У підсумку австрійці випередили Боснію і Герцеговину (яка сенсаційно вибила згодом Італію) та ще кількох конкурентів, забезпечивши собі прямий вихід на Мундіаль без додаткових стикових випробувань.
Ральф Рангнік / Фото прес-служби
Команда Рангніка будується навколо інтенсивності та високого пресингу. Австрія намагається максимально скорочувати простір для суперника, активно нав’язує боротьбу вже на чужій половині поля і часто змушує помилятися навіть більш технічні збірні. Це стиль, який не завжди виглядає витончено, але майже завжди створює дискомфорт для будь-якого фаворита.
Склад австрійців поєднує досвід і стабільність гравців топ-чемпіонатів. Давід Алаба залишається символом оборони і лідерських якостей, Марсель Забітцер і Конрад Лаймер формують енергію в центрі поля, Марко Арнаутовіч додає досвіду в атаці, а Крістоф Баумгартнер був одним із ключових виконавців у побудові гри між лініями. Саме його втрата через серйозну травму стегна стала болючим ударом для Рангніка напередодні турніру, адже він був важливою ланкою команди.
Попри кадрові втрати, Австрія зберігає чітку ідентичність і залишається незручним суперником у будь-якому матчі. Водночас протистояння з Аргентиною виглядає як випробування зовсім іншого рівня: за індивідуальною якістю та глибиною складу австрійцям буде складно конкурувати на рівних. Тому їхні ключові шанси на вихід у плей-офф, імовірно, лежатимуть у матчах проти Алжиру та Йорданії, де їхній пресинг і темп повинні дати максимальний результат.
Алжир
Місце в рейтингу ФІФА: 28.
Головний тренер: Владімір Петковіч.
Капітан: Аїсса Манді.
Лідери команди: Аїсса Манді, Ріяд Марез, Раян Аїт-Нурі.
Найвище досягнення: 1/8 фіналу (2014).
Заявка збірної Алжиру
Алжир підходить до чемпіонату світу без статусу фаворита групи, але й списувати північноафриканську збірну з рахунків точно не варто. Після двох пропущених Мундіалів "лисиці пустелі" нарешті повернулися на головну футбольну сцену, а разом із ними повернулися й амбіції нагадати світу про себе.
Головним творцем цього повернення став Владімір Петковіч. Швейцарський фахівець поступово відходить від романтичного футболу, який раніше асоціювався з Алжиром, і будує значно прагматичнішу команду. Дисципліна, компактність та вміння терпіти без м'яча стали новими рисами цієї збірної. Довіру керівництва до тренера підтвердило й недавнє продовження контракту до 2028 року – рішення, яке ухвалили ще до старту чемпіонату світу.
Владімір Петковіч уклав новий контракт / фото прес-служби
Відбір алжирці пройшли майже бездоганно – набрали 25 очок, упевнено виграли свою групу та випередили найближчого переслідувача – Уганду – на сім пунктів. Водночас варто визнати, що жереб був до них прихильним. Більшість суперників суттєво поступалися в класі, а серед усіх конкурентів лише Уганда та Гвінея перебували в першій сотні рейтингу ФІФА. Саме тому справжній рівень команди Петковіча доведеться перевіряти вже на полях Північної Америки.
Найгучнішим ім'ям у складі залишається 35-річний Ріяд Марез. Колишня зірка АПЛ уже не має тієї вибуховості, яка колись приводила його до чемпіонства з Лестером, однак досі залишається головним джерелом креативу та лідером роздягальні. Поруч із ним дедалі голосніше заявляє про себе нове покоління. Особливу увагу привертає Ібрагім Маза – один із найкоштовніших талантів алжирського футболу, який після переходу до Байєра отримує дедалі більше шансів проявити себе на найвищому рівні.
Втім, не все виглядає бездоганно. Попри присутність в обороні гравця Манчестер Сіті Раяна Аїт-Нурі та досвідченого Аїсса Манді, саме захист залишається найбільш вразливою ланкою команди. Проти суперників рівня Аргентини чи Австрії, які вміють постійно тиснути й карати за найменші помилки, алжирцям буде надзвичайно складно зберігати надійність протягом усіх 90 хвилин. Саме тому шанси "лисиць пустелі" на вихід із групи багато в чому залежатимуть від того, чи зможуть вони компенсувати нестачу індивідуальної якості колективною організацією та характером.
Йорданія
Місце в рейтингу ФІФА: 63.
Головний тренер: Жамаль Селламі.
Капітан: Іхсан Хаддад.
Лідери команди: Іхсан Хаддад, Муса Аль-Тамарі.
Найвище досягнення: дебют (2026).
Заявка збірної Йорданії
Йорданія підходить до ЧС-2026 у статусі найскромнішого учасника групи J, але саме ця обставина робить її історію однією з найцікавіших у квартеті. Це дебют на чемпіонатах світу, і вже сам вихід на турнір став для команди подією, яка змінила сприйняття футболу в країні.
Шлях до Мундіалю виявився водночас складним і показовим. У третьому раунді азійської кваліфікації Йорданія посіла друге місце в групі, набравши 16 очок у 10 матчах. Команда фінішувала слідом за Південною Кореєю, але випередила одразу кілька традиційно міцних збірних регіону – Ірак, Оман, Катар, Палестину та Кувейт. Особливо важливими стали гостьова перемога над Катаром і нічия з Південною Кореєю, які фактично і сформували історичну путівку без необхідності додаткових стикових матчів.
До цього найгучнішим результатом у міжнародній історії Йорданії залишався фінал Кубка Азії-2023, де команда поступилася Катару. Саме той турнір став точкою, після якої збірна перестала сприйматися як аутсайдер без амбіцій і почала формувати власну ігрову ідентичність на рівні континенту.
Сьогодні ця ідентичність тримається на кількох ключових елементах. Насамперед – це Муса Аль-Тамарі. Він залишається головною атакувальною опцією, лідером і футболістом, через якого будується більшість гострих моментів. Після переходу до Ренна у 2025 році він отримав стабільну практику в Лізі 1, що лише зміцнило його роль у національній команді. Його статистика за збірну – понад 70 матчів, 23 голи і 15 асистів – відображає не лише обсяг, а й стабільність впливу на гру.
Окремо варто відзначити і тренерський фактор. Жамаль Селламі, який очолив команду у 2024 році, після відходу Хусейна Аммутти, змістив акценти в бік структурності. Його Йорданія – це не команда, яка намагається грати першим номером, а збірна, що будує гру від організації, щільності між лініями та швидкого переходу в атаку. У цьому є прагматизм, який допоміг пройти відбір, але також і обмеження, які можуть бути особливо помітні проти топ-збірних.
Саме тому на рівні групи Йорданія виглядає як команда, яка буде грати від ситуації. Проти Аргентини та Австрії доведеться проводити значну частину часу без м’яча, захищаючи власний штрафний і чекаючи на рідкісні можливості для контратак. У таких матчах навіть одна результативна дія може змінити сприйняття всього турніру. Реалістичний сценарій для дебютанта – боротьба за кожен епізод і спроба зачепитися за очки насамперед у матчах проти Алжиру.
Сам факт присутності на турнірі вже є історією, а будь-який набраний бал стане для дебютанта окремим досягненням і лише підкреслить масштаб цього прориву.
Окремо варто згадати й політичний контекст навколо йорданського футболу. Попри міжнародну ізоляцію російських збірних з боку значної частини футбольного світу після повномасштабного вторгнення в Україну, команди Йорданії різних вікових категорій продовжують проводити товариські матчі проти росіян. Зокрема, у вересні національна збірна Йорданії зустрічалася з Росією, а поєдинок завершився нульовою нічиєю.
Звісно, такі матчі не впливають безпосередньо на футбольну силу команди чи її перспективи на чемпіонаті світу, однак в українському контексті вони навряд чи додають йорданцям симпатій. Тож якщо шукати в цій групі команду, за яку українським уболівальникам буде найважче вболівати, Йорданія цілком може претендувати на цей статус.
