"Червона доріжка" для Реала
Реал переміг Ліверпуль у Києві та підкорив свою третю поспіль Лігу чемпіонів. Чи закономірно Мадрид захистив титул найкращої команди Старого Світу, з'ясовує "Футбол 24".
Плач Каріусе, плач
Лео Мессі рідко говорить на камеру, а ще рідше робить якісь резонансні заяви. Однак незадовго до фіналу Ліги чемпіонів у Києві аргентинця прорвало і він випалив дуже цікаву фразу на адресу Реала. Суть її полягала в тому, що мадридський гранд має унікальну, навіть історичну здатність перемагати, не демонструючи хорошого футболу. Погодьтесь, щось в цьому є. Принаймні, якщо ми подивимось на увесь турнірний шлях "вершкових" аж до київського подвигу.
Восени пересічному фанату було важко повірити, що Реал зможе виграти третю поспіль Лігу чемпіонів. Навіть зараз це звучить по-хорошому дико. "Королі" доволі сумно виглядали у Прімері та непереконливо подолали груповий етап найпрестижнішого клубного турніру Європи, посівши другу сходинку після Тоттенхема. Реал страждав, Реал боровся із самим собою та, зрештою, Реал вкотре довів, що перемагати можна і без видатного футболу. Лео був правий, чи не так? Звісно, багато хто скаже, що Мессі та його партнерам слід повчитись якраз у свого найлютішого ворога, як вигризати перемоги, коли все на світі складається проти тебе. Однак давайте також не заперечувати доволі очевидний факт – команді Зідана дійсно сильно щастить...
Фарт Мадрида, наче уособлення якоїсь потойбічної сили, ламає головних зірок команд-суперниць, зводить з розуму голкіперів та закриває очі арбітрам на очевидні фоли. У кожному матчі раунду на вибування все складалось на користь Реала. Абсолютно усе. Спочатку "вершкові" якось нелогічно перемогли на Бернабеу Парі Сен-Жермен, а на матч-відповідь французи втратили Неймара. Такі гравці роблять різницю та становлять навіть не 50, а 80 відсотків командного потенціалу. Хоча, заради справедливості слід зазначати, що на Парк де Пренс підопічні Зідана продемонстрували, можливо, найкращу гру в сезоні.
Після цього був Ювентус, сльози Буффона та багато розмов, що на боці Реала перебувають арбітри. Я сильно сумніваюсь, що навіть серед прихильників королівського клубу знайшлося б багато Майклів Оліверів, які б наважались призначити пенальті на 93-й хвилині матчу, коли Турин видає фантастичний камбек та заслуговує щонайменше на овертайм. "Чисто по-людськи" (C). Але найцікавіше попереду...
Баварія була сильнішою за Реал у двох матчах, принаймні про це говорила статистика, а цифри, як полюбляє говорити Кріштіану, ніколи не брешуть. Команда Хайнкеса була дуже близька до камбеку, але у найвідповідальніший момент Ульрайх ніби від помаху якоїсь чарівної палички втратив розум та припустився фейлу століття. Ви часто пропускали такі голи у своєму дворі? Дуже сумніваюсь. А це, на секундочку, рівень півфіналу Ліги чемпіонів. Ах, точно, ще була очевидна гра рукою Марсело та несподівана "сліпота" Чакира. Далі справа техніки – Мадрид у фіналі.
Фанати Ліверпуля заполонили центр української столиці. Не лише англійці, здавалось, що більшість українців також підтримують команду Клоппа. Мерсисайдський рок-н-рол був до душі як малим, так і набагато старшим уболівальникам, які сьорбаючи біля телевізора міцний зелений чай, переглядали свій 70-й фінал Ліги чемпіонів. Київ перефарбувався у червоне... наче готуючи Реалу розкішну доріжку, якою прямують голлівудські зірки на церемонію вручення премії Оскар.
Напевно, я нікого не здивую, якщо скажу, що фінал нічим не вразив. Це була класична перемога Реала: терпіння, фарт та дух переможців. "Вершкові" розуміли, що їм потрібно вистраждати старт поєдинку, коли Ліверпуль, зазвичай, намагається провести швидкий гол. На довгій дистанції у команди Клоппа не було жодних шансів. А тут ще й травма Салаха... Ну хіба це не фарт, коли твій суперник втрачає найкращого гравця вже на 30-й хвилині матчу? Чи, можливо, щось пішло не так під час обряду сім'ї Мохамеда, яка начебто збиралась заколоти трьох телят перед фіналом... Окей, визнаю, занесло... Останнє – з розряду фантастики.
Салах у сльозах покинув поле НСК Олімпійський, Ліверпуль був приречений. Мало хто вірив, що команда Клоппа буде спроможна виграти фінал, коли оператор дуже доречно показав лаву запасних "червоних". Лаллана, Джан, Соланке... Хіба з таким резервом можна розрахувавати на щось серйозне у матчі проти найбільш конкурентної команди світу? Реал у будь-який момент були готові підсили Бейл, Асенсіо чи Васкес, тоді як за спиною у Клоппа сиділи Лаллана, Джан та Соланке. Сподіваюсь, ви зрозуміли, що повторився я не випадково.
Каріус... Після Салаха був Каріус... Його сльози не викликають у мені жодного жалю чи співчуття, як і вибачення Ульрайха. Обоє виявились неготовими до виступів на такому рівні, обоє просто обісрались. Будьмо чесними, у фіналі Ліги чемпіонів жоден футболіст не має права на такі фейли. Хіба-що їх підкосило якесь миттєве запоморочення, викликане неймовірним фартом Мадрида... Каріус став одним з тих, хто почав стелити для Реала "червону" доріжку. А першим на неї вступив Гарет Бейл. Валлієць – це космос.
Мадрид знову виграє Лігу чемпіонів. Мадрид знову доводить, що стати чемпіоном Європи можна і без красивого футболу. Мадрид – щасливий та фартовий. Але хіба без цього можна перемагати у футболі?
