"Це інший підхід, ніж при Вернидубі": Твердохліб про перший хет-трик за 20 років, 0:4 від Динамо і єврокубки
"Футбол 24" поспілкувався з Єгором Твердохлібом про його результативний старт сезону, роботу з Патріком ван Леувеном і зміни в Кривбасі після приходу нового штабу. У розмові — про адаптацію до інтенсивних тренувань, боротьбу за єврокубки, лідерство в роздягальні, а також про взаєморозуміння з партнерами, яке допомагає підтримувати стабільну результативність.
Єгор Твердохліб / Фото ФК Кривбас
– Минулого сезону ви провели справді вибухову кампанію: 14 голів, клубний рекорд, увага медіа і вболівальників. Чи відчули, що після такого сезону до вас зросли очікування, і чи не перетворюється це іноді на тиск?
– На тиск це не перетворюється, навпаки – від себе очікуєш чогось більшого. А додаткового тиску від клубу чи від уболівальників я не відчуваю.
– 14 голів без жодного пенальті – це дуже промовисто. Наскільки цей факт є для вас особистим приводом для гордості?
– Чесно кажучи, якби мені сказали перед чемпіонатом, що я заб’ю 14, то я б ніколи не повірив. Для мене це дійсно великий успіх, але він вже нічого не вартий, тому що це було в минулому. Зараз новий чемпіонат, і те, що було, вже нікому не цікаво. Потрібно знову доводити свою професійну придатність і показувати, що ти чогось вартий на футбольному полі, а не говорити про заслуги в минулому.
– У матчі проти Полісся ви оформили хет-трик – перший у Кривбасі за останні 20 років. Як тоді відреагували у команді і чи відчувалася особлива атмосфера?
– Якщо чесно, це дуже пам’ятний момент для мене. Я, напевно, ніколи його не забуду. Дуже позитивні й незабутні емоції були. Мене команда привітала. Звісно, всі були на позитиві. Ми здобули результат проти сильного суперника.
– Ви забивали у п’яти матчах поспіль – це унікальний для клубу показник. Що допомогло утримати таку серію: психологія, фізика чи командна взаємодія?
– Я думаю, що, скоріш за все, це командна взаємодія. Ми тоді набрали непогану ігрову форму. Ми п’ять поспіль матчів вигравали, здається. Тому, завдяки команді, можливо, фарту, вдавалося забивати голи і перемагати у тих зустрічах восени.
– Поточний сезон ви розпочали результативно: п’ять голів, два з пенальті та три асисти. Як оцінюєте свій старт? Наскільки він відповідає вашим внутрішнім очікуванням?
– Старт можна оцінити позитивно, я вважаю. Тому що у нас повністю змінилася команда – новий тренерський штаб, нові гравці. І те, що я зміг зберегти свою реалізацію на початку сезону, – це дуже приємно. Але потрібно продовжувати, тримати цей рівень, а не просто бути задоволеним цим початком. Тому все ще попереду. Це, грубо кажучи, тільки третина чемпіонату проминула, тому я сподіваюсь, що зможу втримати ту планку, яку почав.
– Коли за спиною такий яскравий попередній рік, новий сезон завжди порівнюється з ним. Наскільки це впливає на вас? Хочеться перестрибнути себе, чи головне – стабільно тримати планку?
– Завжди хочеться кращого – як би ти не зіграв, скільки б не забив. Постійно від себе вимагаю більшого, тому що завжди можна принести ще більше користі, забити чи віддати пас. Але, в принципі, я більше від себе очікую і вимагаю, ніж відчуваю якийсь тиск збоку. Буду намагатися зробити все, щоб втримати ту планку, яку вже підняв, і показувати ті результати, які я показав. Головне – втримати, я вважаю. Звичайно, хочеться більшого, але завдання мінімум – це зберегти те, що вже вдалося.
– Якщо говорити про конкретні цілі, які особисті завдання ставите на цей сезон? Є орієнтир за кількістю голів, чи більше акцент на якості гри та користі для команди?
– Сто відсотків – на командний результат, тільки це. Я й раніше казав, що не ставлю перед собою жодних особистих завдань, і кількість голів для мене не є визначальною. Хочеться просто приносити результат команді, щоб вона перемагала і піднімалася якомога вище в турнірній таблиці. Це найголовніше.
Єгор Твердохліб націлений на результат / Фото ФК Кривбас
– Щодо цілей, які стоять перед Кривбасом. Після минулорічного прориву всі сприймають вас як претендента на єврокубки. Наскільки у роздягальні відчувається цей тиск результату?
– Ніякого тиску не відчувається. Просто в тренерського штабу і в гравців є свої амбіції. Кожен хоче їх довести. Немає такого, щоб ми були задоволені проміжним результатом. Усі хочуть, щоб їх бачили, що вони чогось варті. Тому кожен намагається в першу чергу показати себе. І водночас це приносить користь клубу. Ти показуєш себе як гравець, тренер – свою роботу, і це все разом піднімає статус клубу.
– Кривбас встиг побувати першим, але болюча поразка від Динамо все змінила. Як команда пережила те фіаско і що стало головним висновком після втрати першого місця?
– Команда прийняла це, як урок на майбутнє. Не потрібно дивитися на те, де ми зараз перебуваємо, тому що, повторюсь, минула лише третина чемпіонату. Ми знали, проти кого граємо – це сильний суперник, незважаючи на їхній виступ у єврокубках. Можливо, у них є свої проблеми, але все одно це Динамо, це рівень, кожен гравець там індивідуально дуже сильний. Нам потрібно йти за своєю грою. Так, ми той поєдинок програли, можливо, десь провально його провели, але треба зробити висновки й рухатися далі.
– Минулорічний успіх зробив вас популярнішим, привернув увагу суперників і медіа. Наскільки це змінило вашу повсякденну рутину і чи відчуваєте ви більшу відповідальність?
– Можна сказати, що так. Я відчуваю, що від мене більшого чекають. І, звичайно, відповідальності стало більше, ніж було в попередньому чемпіонаті. Думаю, це природно. Але не можу сказати, що це якось тисне чи заважає. Навпаки – це додаткова мотивація, щоб ставати ще кращим.
– Після прориву часто говорять, що починається новий рівень – менше емоцій, більше самоконтролю. Ви це відчуваєте? У тому, як аналізуєте гру або реагуєте на критику?
– Так, критика завжди буде, і це нормально. Особливо, якщо вона по суті – тоді, навпаки, іде лише на користь. Але якщо критикують без підстав, не потрібно брати це близько до серця чи зациклюватися. Це може психологічно зламати. Загалом я сприймаю критику спокійно. Якщо вона аргументована чи обумовлена чимось – добре. Це частина нашої професії. І вона робить сильнішим – я так вважаю.
– Що змінилося у вашій ролі в команді? Складається враження, що тепер від вас очікують не лише голів, а й лідерства на полі – підтримки партнерів, тонусу в роздягальні.
– З приходом нового тренерського штабу мене справді стали вважати одним із лідерів команди. Є додаткова відповідальність – не лише за себе, а й за команду. Я вважаю це нормальним, коли приходить новий тренерський штаб, нові вимоги. Від мене тепер очікують трохи іншого, і я намагаюся підлаштуватися, виконувати те, чого хоче тренер.
– Щодо тренера. Тренування Патріка ван Леувена відомі своєю інтенсивністю – подейкують, навіть гравцям Шахтаря було складно витримувати це навантаження. Як ви адаптувались до його методики і що нового вона вам дала?
– Так, дійсно, це інший підхід, ніж у нас був при Вернидубі Юрію Миколайовичу. Я нормально адаптувався до вимог тренера. Не можу сказати, що нас якось фізично "заганяють" або що тренування надто виснажливі. Все раціонально, як на мене. Є дні, коли потрібно добре навантажитись, але є й такі, коли більше працюємо над тактикою. Тому не можу сказати, що в фізичному плані тренування у Патріка ван Леувена надто важкі.
– Якщо підсумувати, що для вас стане ознакою успішного сезону?
– Думаю, для клубу – це потрапляння до єврокубків. Якщо ми займемо місце, яке дає таку можливість, тоді сто відсотків можна буде сказати, що сезон вийшов успішним. Тут усе коротко й зрозуміло.
– Ви граєте і на фланзі, і під нападником. Яка позиція вам ближча за відчуттями і чому ця роль комфортніша?
– Мені комфортніше грати в центрі, під нападником – на позиції десятого номера. Я більше сфокусований на цій ролі, ніж на грі з флангу. Там можна частіше опинятися в штрафному майданчику, більше забивати голів, бути помітним і активніше працювати з м’ячем. Думаю, саме через це мені ближча ця позиція.
– Що ви вважаєте своїм головним плюсом у футболі зараз і над чим хочете додати найближчим часом?
– Мені складно сказати однозначно, але, мабуть, моєю сильною стороною є відчуття моменту в штрафному майданчику – це один із плюсів. А працювати потрібно над усім. З приходом нового тренерського штабу від нас більше вимагають гри з м’ячем, тому, мабуть, у цьому мені треба додати, бо раніше я проводив менше часу саме з м’ячем нижче. Зараз потрібно трохи перебудуватися. Це не короткостроковий процес – усе приходить з часом, і над цим мені треба працювати. Думаю, саме це зараз мій головний мінус.
Атака на ворота Карпат / Фото ФК Кривбас
– Наскільки ви гнучкий до системи? Чи комфортно, коли потрібно менше працювати з м’ячем, але більше концентруватися на завершенні атак?
– Ми маємо робити на полі те, що хоче бачити тренер. У нас тренер більше вимагає, щоб ми грали у вертикальний футбол: менше передач, але більше гостроти, атак, ударів і подач із флангів – із завершенням. Я вважаю, що вболівальнику цікавіше дивитися такий футбол, аніж просто катання м'яча поперек і без моментів. Тому складно сказати, що тренер хоче бачити щось одне – усе залежить від конкретного суперника, адже й вони також мають свої плани.
– Як оцінюєте свою гру без м’яча – у пресингу, перекритті зон, допомозі захисту?
– Можна сказати, що роботи без м’яча в мене стало більше – багато часу проводжу в обороні. Не можу сказати, що мені це дуже подобається, бо я більш атакувальний гравець, але якщо тренер просить допомагати в захисті, то я виконую його вимоги. Тому оцінювати, як я працюю у пресингу чи без м’яча, мабуть, не мені – це більше справа експертів, коментаторів або тренерів. Мені складно самому оцінювати свою гру на полі.
– Хто у Кривбасі найбільше допомагає вам у реалізації моментів і з ким відчуваєте найкраще розуміння на полі?
– Напевно, найбільше взаєморозуміння в нас із трійкою в центрі – із Максом Задеракою та Араухо. Ми постійно разом у грі, підказуємо один одному щодо переміщень і відкривань. Особливо хочу відзначити зв’язок із Мендозою – я граю лівіше, ближче до його флангу. Статистика підтверджує: він асистував мені на 2-4 голи, а я йому теж віддав двічі. У нас справді хороше взаєморозуміння на полі.
