"Якби знав, де впаду, то собі підстелив би": Назарій Русин – про Луческу, жахливий час у Легії і конкуренцію з Довбиком
У розмові з "Футбол 24" форвард СК Дніпро-1, права на якого належать Динамо, був дуже відвертим.
Сьомого червня 2020-го Динамо розгромило Олександрію (5:1), а Русин поки що востаннє відзначився голом у футболці столичного клубу. З приходом Луческу нападник втратив ігрову практику. До того ж, наприкінці року опинився у лазареті – перелом ключиці.
У лютому 2021-го Русина орендувала варшавська Легія. Були очікування, що гранд польського чемпіонату стане хорошим трампліном для українця, який ще недавно забивав навіть у єврокубках. Але відбулося щось незрозуміле. Назарія відправили у глибокий резерв, а тодішній наставник команди Чеслав Міхнєвіч заявив: "Не ми маємо проблеми з Русиним, а Русин – з нами".
Зараз 23-річний нападник повертає собі колишню форму, а гол Минаю у 13-му турі УПЛ підтвердив – він на правильному шляху.
– У грі з Минаєм ви перервали свою тривалу гольову засуху. Чи мали передчуття у той день, що можете забити?
– Та яке передчуття? Нічого такого не було.
– А що відчули, розписавшись у воротах? Полегшення?
– Дивіться, гольова засуха в плані чого? Якщо мова про Прем’єр-лігу, то я в сезоні 2020/21 зіграв 17 хвилин. У мене рік часу просто випав. Звичайно, що я відчув полегшення. Але, насамперед, я радий, що взагалі граю. Цілий рік пропустив. Навіть зараз ігрового часу бракує. Тож для початку хочу нормально, регулярно грати і отримувати задоволення від футболу. Звичайно, що радий – не забивав 10 чи 12 ігор. Якщо чесно – не рахував і навіть не хочу про це думати.
– Що вам довелося пережити за цей період вимушеної паузи? Депресія, образа на когось, втрата віри у свої сили?
– Так, я не грав, але радий, що був із таким тренером, як Луческу. Почерпнув від нього багато чого нового. Містер пояснює все детально – такі речі, про які я раніше навіть не чув. Польський період такий, що там я більше сварився, а не грав. Дуже поганий досвід для мене. У Польщі не отримував задоволення ні від футболу, ні від життя. Просто хотів додому.
Зневіра у своїх силах? Ні, її не було. Завжди потрібно сподіватися на краще. Я переймався, переживав – як і всі люди у таких ситуаціях. У Польщі взагалі перебував без настрою. Але батьки, друзі, дружина, син – помаленьку перестав концентруватися на негативі. Найголовніше, як каже мій тато, перебувати на позитиві, думати про хороше, про свою сім’ю. Усе решта – прийде.
– Після польського вояжу у вас відбулася розмова з Луческу?
– Ні, не було розмови.
– "Русину не варто було їхати в Легію", – переконаний Ігор Циганик. Погоджуєтесь?
– Якби я знав, де впаду, то собі підстелив би і звісно, що туди б не поїхав. Зараз теж можу сказати: мені не треба було їхати. Звідки я знав? Думав, приїду у Польщу і гратиму. Ринок стежить за Екстраклясою значно краще, ніж за Україною. Думав одне, а вийшло зовсім інше. Зараз не хочу розповідати, як там сталося. Настане час – все дізнаєтесь.
– Давайте в загальних рисах. Проблема полягала у головному тренері, у команді чи в чомусь іншому?
– Ні, у команді хлопці добре до мене ставилися. Проблема не в цьому. Кажу ще раз: одного разу дам інтерв’ю, в якому розкажу все. Щоб люди не думали, мовляв, приїхав у команду і сказав: "Я – Кріштіану Роналду, повинен грати, але не хочу тренуватися". Ні, так не було.
– СК Дніпро-1 – новий шанс для вас. Чого ви хочете досягти у цьому сезоні?
– Зараз мої амбіції – почати грати у футбол. Тут зібрана хороша команда. На мою думку, вона повинна боротися за третє місце у чемпіонаті. Побачимо, як воно буде.
– З Артемом Довбиком конкурувати складно?
– Думаю, з усіма важко конкурувати. Артем – хороший футболіст. Важко, звісно важко. Мені взагалі важко, бо пропустив цілий рік. Так, я тренувався, але… Під час останніх місяців свого перебування у Польщі доводилося тренуватись із 16-річними пацанами. Як не крути – це теж впливає. Нічого, дасть Бог, виберуся з тієї ями.
– Про Йовічевіча кажуть, що він – хороший психолог та мотиватор. Вже переконалися в цьому?
– Так, тренер гарно налаштовує команду, говорить добрі слова, підтримує. Не "пхає", як це роблять деякі інші наставники. Звичайно, що відчувається його підтримка у спілкуванні з гравцями. Крім Йовічевіча, у тренерському штабі є Юрій Беньо та Андрій Ханас, які також можуть поговорити, підтримати. Вони – зі Львова, мої земляки. Коли прийшов у команду – підбадьорили. Мені було дуже приємно. У Польщі цього якраз бракувало.
– У Зорі вас називали "Хижаком". Чи отримали прізвисько у новій команді?
– (Усміхається) Ні, не отримав. Хлопці кажуть просто "Назік".
показать скрыть