"Яку команду ви найбільше ненавиділи в дитинстві?": Де Россі дав лекцію і розповів, за що не поважав тренерів![fire](https://football24.ua/images/emoji/fire.svg?v=12929)
Головний тренер Роми Даніеле Де Россі прочитав лекцію під час тренерської конференції та поділився своїми робочими секретами.
![М. Ч. М. Ч.](https://football24.ua/resources/photos/tags/76x76_DIR/202111/103956.jpg?v=202406044704&a=top)
На початку червня у Ріміні відбулася конференція The Coach Experience ("Тренерський досвід"), на яку були запрошені різноманітні тренери в статусі лекторів. Під час триденного заходу, організованого Італійською асоціацією футбольних тренерів, за кафедрою виступили такі фахівці з різних дивізіонів як Фабіо Пекк'я (Парма), Паоло Трамедзані (Істра 1961), Лука Готті (Лечче), Массіміліано Фарріс (помічник Сімоне Індзагі в Інтері), Фабріціо Касторі (Асколі) та інші. Головним гостем програми став наставник Роми Даніеле Де Россі – він виступив приблизно перед чотирма сотнями людей.
Де Россі визвірився на гравця Роми через питання про відпочинок – відео люті тренера "вовків"
Далі – пряма мова ДДР.
Якщо ви запросили мене сюди, думаючи, що я проведу лекцію, я негайно застрибну в поїзд і поїду додому. Я перебуваю сьогодні тут, щоб вчитися, порівнювати себе з багатьма іншими тренерами. Я часто робив це, коли перебував по інший бік лави запасних. Кожен досвід, який я переймав від досвідченого наставника, збагачував мене. Це стосується навіть тих тренерів, які мені не подобалися. Так я розумів, чого ніколи не слід робити зі своїми гравцями.
Я не хотів починати тренувати молодіжні команди. Так, там я міг би проводити будь-які експерименти, припускатися помилок, і ніхто нічого не помітив би. Але про чиї інтереси я б дбав насамперед – свої чи інтереси своїх підопічних? Я усвідомив, що мої амбіції важливіші, ніж розвиток хлопців. Якщо ти це усвідомлюєш, то не можеш тренувати дітей. Вважаю, тренер молодіжки і тренер дорослої команди – дві різні професії. У молодіжному футболі головним завданням тренера є зробити гравця сильнішим, ніж він був на момент початку роботи.
Повернення в Рому стало для мене повною несподіванкою. Ця подія сильно зачепила мене емоційно. Так, ЗМІ вже почали публікувати чутки про таку ймовірність. Але всі вони були сильно прикрашені, насправді переговори відбулися дуже швидко і в повній секретності.
У перший робочий день я планував внести в графік тридцять тренувань на день. Я був схвильований, хоча, як правило, добре керую емоціями. Проте я завжди пам'ятатиму свій перший матч із Вероною [2:1]. У мене було багато сумнівів – їх і зараз не менше – але потім ми поступово почали прогресувати. Зараз я озираюся назад і бачу, що політ нормальний, проте все одно відчуваю, що все сталося занадто швидко.
Я хотів довести, що можу залишитися в Ромі й у такий спосіб побороти привид невдачі першого тренерського досвіду [в СПАЛ]. Хто знає, що сталося б, якби ми не змогли здолати Верону в моєму першому матчі – якби ми зіграли внічию. Можливо, зараз усе було б по-іншому.
Фраза, яку Луїс Енріке завжди повторював: "Якби у мене було більше часу, я б написав тобі коротшого листа". Мені подобається цей вислів. Іноді мені доводиться стримуватися, щоб не видати всю інформацію. Будучи тренером, я завжди згадую і думаю про те, що мені не подобалося, коли я був гравцем. У мене були тренери, які проводили передматчеві настанови в суботу вранці, в суботу ввечері, в неділю вранці, перед посадкою в автобус, перед розминкою, а потім ще й наприкінці сесії. "Запам'ятай тільки дві речі", – нагадували вони. Вважаю, що так вони висловлювали свою невпевненість. Важливо не змінювати свої вимоги, інакше це матиме зворотний ефект.
Організованість команди має починатися з оборони. Команда має знати, як їй захищатися і протистояти супернику. Ми почали з високого пресингу, і через кілька матчів я вніс зміни і сказав: "Хлопці, ми теж можемо захищатися низьким блоком. Давайте трохи раніше повернемося за лінію м'яча і подивимося, що вийде, якщо ми не будемо високо пресингувати". І тоді я побачив, що мої гравці почуваються комфортніше, коли грають у щільнішій розстановці. Так потроху ми спробували вийти з цієї ситуації. Зміни – це добре, але 4-5 гравців мають добре читати гру, перш за все, розпізнавати небезпеку, чого не вистачало мені і команді. Через деякий час хлопці зрозуміли, що стають вразливими після втрати м'яча. Усього цього ми навчимося з часом.
Звичайно, якщо я попрошу в них грати за схемою 4-4-2, а наступного дня дам установку діяти за формацією 3-3-4, я їх заплутаю. Я вважаю за краще давати визначеність щодо позицій, функцій і способів гри. Як я говорю, перебуваючи наодинці з собою, я був хорошим партнером по команді. Я ніколи не зловживав становищем важливого футболіста, особливо в такому місті, як наше – яке живе футболом. Я спрямовував усю наявну в мене силу на партнерів по команді. Тепер я завжди намагаюся пояснити хлопцям, що завжди краще похвалити партнера, навіть якщо він припустився помилки – або хоча б зробити вигляд, що ця помилка не мала значення. Так я чинив, коли грав, і зараз я хочу передати таке ставлення іншому поколінню.
Немає єдиного способу гри, це був би абсурд. Я переконаний у цьому, тому що будь-яка дія знаходить свою протидію. Якщо суперник грає низьким блоком, можна відмовитися, наприклад, від короткого розіграшу від воротаря. Але якщо противник почне високий пресинг, потрібно вміти розпізнавати і зважувати ризики – я завжди говорю про це хлопцям.
У Римі я працюю так само, як і в Феррарі. Я завжди приїжджав на клубну базу о пів на сьому ранку. Там я добирався до роботи за сім хвилин на велосипеді, тут мені потрібно 40 хвилин, тому я сплю менше – прокидаюся о шостій ранку. Тренування я готую однаково, стосунки з гравцями, менеджерами, з персоналом точно такі ж самі, як і були у Феррарі. Можливо, сприйняття людей змінилося. У СПАЛ я стояв із руками в кишенях і мені говорили, що я виглядаю як ідіот. Те ж саме я роблю біля тренерської лави Роми, і після того, як ми виграли низку матчів, про мене говорили: "Подивися, яка в нього впевненість, він навіть руки з кишень не висовує!" Те, як нас, тренерів, сприймають, залежить від результатів. Після перших чотирьох матчів на чолі Роми всім здавалося, що ми наздоженемо Інтер у турнірній таблиці. Повертаючись до феррарського періоду кар'єри, мушу визнати, що там у мене були проблеми людського характеру. Начебто нічого серйозного, але мені було не по собі, і кілька разів я не зміг промовчати – у мене теж непростий характер. У Ромі я, на щастя, з усіма добре ладнаю.
У мене був тренер, який трохи змінив мій погляд на футбол. Він з'явився у мене, коли мені було майже тридцять. Я говорю про Луїса Енріке – він привніс щось нове, хоча я, наприклад, на той час уже пограв під керівництвом Спаллетті. Ми дивилися матчі Барселони по телевізору, а він "приніс" її до нас додому. Він мене вразив. У тому числі тому я добре з ним ладнав. Я був уже гравцем національної збірної; був уже досвідченим гравцем. І все ж коли він покинув Рому, я став сильнішим гравцем. Це багато що говорить про його тренерські здібності. Для мене найкращим тренером у побудові гри від воротаря, нехай він багатьом не подобається, є Роберто Де Дзербі.
Цифри показують, що після втрати м'яча Рома схильна легко дозволяти суперникові наносити удари по своїх воротах. Найнегативніше в цій ситуації – хаос, який створюється в перехідних фазах. Якщо ти забив – ти герой, у цьому плані я згадую гол Манчіні у ворота Мілана [у домашньому матчі 1/4 фіналу Ліги Європи]. Але водночас такий підхід створює проблеми при втраті м'яча. І тоді, якщо у вас у команді немає трьох-чотирьох "собак", заточених спеціально під відбір м'яча, ситуація стає небезпечною. В останні місяці ми працювали над бажанням повернути м'яч. Можливо, в таких ситуаціях простіше "опуститися вниз" замість того, щоб застосовувати контрпресинг. У майбутньому ми хочемо ще над цим попрацювати.
Найголовніше в тренері – це послідовність його голосу і його поведінки. Я хочу навести як приклад Антоніо Конте. Коли він злився, він не прикидався, його реакція не віддавала фальшю. Він вихлюпував увесь свій біль і наповнював вас ним. Він злився після невдалого матчу або невдалого першого тайму. Якби я скопіював його манеру поведінки, це було б смішно. Я не можу злитися так само щиро, хоча дуже ціную цю якість у ньому. Я вважаю за краще розмовляти, не кричати.
Розповім про останній епізод, що стосується дербі. Окремо зазначу: я поважаю Лаціо. Проте під час підготовки до цього матчу я хотів пояснити легіонерам, наскільки важливо для нас було здолати Лаціо – тим паче, що ми давно не перемагали в дербі. Я виголосив промову, але з реакції гравців зрозумів: мої слова не були почуті. Тому я змінив свою стратегію: я запитав у португальських гравців [Руя Патрісіу і Ренату Санчеша]: "Яку команду ви найбільше ненавиділи в дитинстві?" Вони відповіли: "Лісабонський Спортінг". Потім я звернувся до турка [Зекі Челіка]: "А ти?" Почулась відповідь: "Фенербахче". Я поставив те саме запитання німцеві, французу (очевидно, далі тренер використовував умовний приклад, оскільки німців і французів у складі Роми немає, – примітка) і решті легіонерів: "Тепер уявіть, що вам доведеться зіграти проти команди, яку ви ненавиділи в дитинстві. І не просто зіграти – надерти їй дупу!"
[Рома виграла у Лаціо з рахунком 1:0].
За матеріалами Voce Giallorossa та Roma Press
показати приховати
Вам може бути цікавим:
!["Я буду вирішувати, хто залишиться": Конте висловився щодо відходу лідерів Наполі "Я буду вирішувати, хто залишиться": Конте висловився щодо відходу лідерів Наполі](https://football24.ua/resources/photos/news/370x208_DIR/202406/830158.jpg?v=202406190145)
![Новачок Серії А підписав чемпіона Європи Новачок Серії А підписав чемпіона Європи](https://football24.ua/resources/photos/news/370x208_DIR/202406/830304.jpg?v=202406193108)