Луческу: Якби все залежало від мене, я не пішов би з Шахтаря
Головний тренер Динамо Мірча Луческу розповів про ситуацію в Україні і обурився переведенням уваги всього світу на війну в Ізраїлі.
– Як ваші справи в Україні?
– Важко... Дуже важко. Я живу на базі, ми тут тренуємось, але матчі проходять без глядачів... Це важко, але я не міг виявити боягузтво і піти. У мене був контракт і я не хотів, щоб до мене ставилися як до слабака. Я залишився допомагати клубу, був чесним із київським Динамо.
– Ви людина вже поважного віку, думаєте, на вас хтось би вказав пальцем, якби ви сказали: тут війна, я не можу продовжувати?
– Так, у мене є така обставина, як вік, але я не хотів ні в кого залишати сумнівів. Після більш як 40-річної кар'єри тренера, чи можна було здатися? У жодному разі, я не взяв це до уваги. Я не пішов, навіть коли був у донецькому Шахтарі і була війна в Криму та на Донбасі. Тоді це був вибір Шахтаря, а не моє рішення. Якби все залежало від мене, я теж не пішов би звідти.
– Крім того, що в країні йде війна, які ще найбільші проблеми є?
– Нашу команду покинуло 11 досвідчених футболістів, а на їхнє місце прийшли вихованці клубної Академії. Жодних придбань, як, наприклад, в СК Дніпро-1, у нас не було. А ті молоді футболісти, яких ми перевели в дорослу команду, досі не відповідають стандартам київського Динамо. Ми зараз є клубом, у якому в Україні найбільша кількість футболістів із клубної Академії. Подивимося, що буде. Поки що наша перевага в чемпіонаті України в тому, що ми маємо три матчі в запасі.
– База, де ви зупинилися, знаходиться у місті, у Києві?
– Ні, кілометрів 20-30 за містом, але до Києва я приїжджаю, коли треба щось вирішити. Як там живеться? Ситуація заспокоюється. Більше немає атак із ракетами чи з дронами. Наразі все зосереджено на кордоні та чомусь увага сфокусована на ситуації в Ізраїлі. Але в будь-якому разі ситуація та хаос у Києві затихли. Я навіть сказав би, це схоже на нормальне життя. Все відкрите, люди на вулицях, але це тільки на перший погляд, наче війна не відчувається. Усі думки цих людей із тими, хто на фронті. Думаєш, якщо я все ще тут, то когось уже немає в живих, як довго це триватиме? Тиша, яка буває на матчах, жахлива. Чому? Тому що ти заплющуєш очі і всі жахи, що відбулися, всі злодіяння проносяться у твоїй голові. Все складно.
– Як ваше здоров'я?
– Якщо я тут, на своєму посту, отже, я все ще можу чинити опір... А як довго це триватиме... Нехай світ знає, що я не здаюся, буду продовжувати тренувати стільки, скільки зможу, – сказав Луческу у коментарі Gazeta Sporturilor.
показати приховати