Жирона, ціна імпровізації: чому вилетів найбільш український клуб Іспанії і що буде з Циганковим та Ванатом
Каталонська казка була приречена на фатальний кінець.
Сльози гравців Жирони після вильоту / EFE
Футбол не терпить імпровізацій? Жирона змарнувала унікальний шанс надовго закріпитись в іспанській еліті. Передусім через відсутність чіткої стратегії. Клуб рухався від сезону до сезону. Майже кожне трансферне літо перетворювалось у "футбольний менеджер" з рандомними підписаннями. Деякі вистрілювали, інші – ні. Спортивне планування зводилось до спонтанних рішень.
Торік Мічел натякав на неприпустимість пізніх трансферів. Літні збори він проходив з однією командою, сезон – з іншою. Ваната оголосили 1 вересня. До цього команда встигла провести три матчі у Ла Лізі, не набравши жодного очка. У стартовому турі каталонці провалились на Монтіліві проти Райо з фейлами Гассаніги. Тоді не було ані Вітселя, ані Ваната, ані Алекса Морено. В основі з’явились чотири гравці (Еррера, Соліс, Крейчі або Міовскі), що згодом покинуть команду.
Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри
ТОВ “СЛОТС Ю.ЕЙ”. Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024).
У схожих умовах можна було покластись на тренерський геній Мічела, який не влаштовував істерик і перебудовувався під час сезону. Насправді ж мадридський наставник лише відтягував фатальний кінець. Усі проблеми розпочались після історичного сезону імені Довбика. "Альбіррохос" опинились на вершині, та найскладніше було попереду – втриматись. Іспанський футбол знає безліч сумних прецедентів, коли потрапляння у єврокубки завершувалось драмою. Загалом 12 команд погіршували власні результати у наступному сезоні, 8 з них – вилітали.
Жирона потрапила в іншу реальність. Ліга чемпіонів, боротьба на три фронти, вимагали не лише збереження кістяка, але й довгої лави запасних. Однак, керівництво клубу проявило вузьколобість і недалекоглядність. Так, каталонці роками виживали завдяки продажу гравців, як багато інших середняків Ла Ліги. Але потрапляння в ЛЧ створювало унікальні можливості, які просто викинули на смітник. У те літо Жирона заробила на трансферах 70 млн євро. Один Довбик приніс понад 40 мільйонів. Відхід Артема, звісно, прогнозувався, а ось його наступники – відверто шокували.
Жирона, як частина імперії City Football Group, була змушена позбутись Савіньйо та Коуту через правила УЄФА. Натомість необов’язковий продаж Алейша Гарсії у Байєр запустив хворобливі процеси, що безпосередньо позначились на результатах й продуктивності інших гравців. Капітан, каталонський Тоні Кроос, був готовий залишитись за умови покращення контракту. Мічел вважав його фундаментальним виконавцем. Керівництво ж шукало швидких заробітків. Марсело Клауре, Пере Гвардіола, City Group – найбільші акціонери пустили унікальний колектив з молотка, дбаючи зокрема, про власні інтереси.
Пере Гвардіола та Кіке Карсель привезли молодого колумбійця Аспрілью з Чемпіоншипу за 18 (!) млн євро, повністю проігнорувавши вимоги тренера. Нікого не нагадує? У Мадриді припустились ідентичної помилки, підписавши Мастантуоно замість спадкоємця Крооса. У підсумку, як Жирона, так і Реал отримали шалений дисбаланс з осиротілим центром поля. Нічого, зате агенти та посередники збагатились…
Подвійна заміна Довбика також не спрацювала. Міовскі та Абель повністю провалились. Обоє коштували чималих грошей – 6,5 і 9 млн євро відповідно. Серед новачків Карселя виділявся хіба що чеський центрбек Ладіслав Крейчі. Через рік ситуація не змінилась. Жирона лише від самої участі в ЛЧ отримала 30 мільйонів євро. Бюджет зріс до раніше нечуваних 110 млн. Тобто, у сезоні 2025/26 каталонці могли оперувати на ринку без суттєвих обмежень, навіть попри скорочення ліміту зарплат (75 млн). І щонайменше не наступати на ті самі граблі.
Минулого літа історія повторилась. У серпні Жирона продала кількох лідерів (Крейчі, Мігель, Янхель), позбулась Міовскі та підписала Ваната за приблизно 17 мільйонів євро. Компанію українцеві склали ще кілька новачків, які не проходили зборів. Спортивне планування знову залежало від співпраці з City Group, який прокачував на Монтіліві власних талантів. Лише після розблокування переходів з Ман Сіті каталонці змогли підписати Ечеверрі та Рейса. А потім видали низку рандомних трансферів збитих льотчиків – Лемар, Вітсель, Унахі, Алекс Морено.
У цьому списку знову не було профілю Алейша, організатора, позицію якого вимушено закривав творчий Іван Мартін. Взимку Жирона хотіла підписати Шапаренка, але не склалось. Подейкують вирішили зачекати до літа, а потім Микола продовжив контракт з Динамо. Карсель також не подбав про дублера для Алекса Морено. Тож Жирона провела весь сезон з одним лівим захисником. У клубі пояснювали, що на цій позиції може виступати Блінд.
Нідерландець справді неодноразово підміняв екс-фулбека Астон Вілли, але робив це неохоче. Профільний латераль Арнау водночас виходив у центрі захисту. Імпровізація, яка робила оборону ще більш крихкою. Різниця "-16" (друга найгірша в Ла Лізі після Ов'єдо) або лідерство за помилками на власній третині, що призводили до пропущених голів, прекрасно ілюструють проблеми в захисті.
Мічел на фінал сезону з Ельче змушений ставити 36-річного Давіда Лопеса, який не з’являвся в основі з серпня. І це за позитивного трансферного балансу (+27 млн євро). У воротах – ще веселіше. Гассаніга багато привозив, а імпровізований перехід тер Штегена став анекдотом. Німець майже одразу травмувався, вилетів і став чемпіоном в одному сезоні. Крапивцова після 0:5 з Вільяреалом, схоже, серйозно не розглядали.
Взимку привиди Сегунди вже не покидали Монтіліві, а керівництво продовжувало ігнорувати проблеми в атаці. Абель не вилазив з лазарету, 39-річний Стуані витримував максимум 30 хвилин, догравав сезон на уколах. Після травми свого найкращого снайпера Ваната (9 голів) команда не перемагала 8 матчів поспіль, а погана реалізація стала чи не головним фактором вильоту.
Проти Сосьєдада та Атлетіко каталонці завдали 54 (!) удари, забивши один гол. Так, Влад не вражав перед пошкодженням, інколи майже не отримував м’ячів, але без нього партнери втратили орієнтир попереду. Мічел почав використовувати на вістрі Циганкова, який не розгубився, та його вплив помітно зменшився. Попри загалом непоганий сезон (6+5) і відсутність травм після повернення у жовтні.
Обойма Жирони була десятою за ринковою вартістю (153,20 млн євро) у Ла Лізі. Інші клуби з меншим бюджетом, як Хетафе або Райо Вальєкано, показали набагато кращі результати. Передусім завдяки збалансованому складу. Той же Ванат обійшовся каталонцям у кругленьку суму, якої вистачило б для підписання двох-трьох якісних виконавців на проблемні позиції. Натомість у Жироні сподівались повторити фокус з Довбиком.
У контектсі каталонської драми згадують Бордаласа, який вивів Хетафе у єврокубки з інвестицією в 7,8 млн євро і без двох найкращих гравців (Альдерете та Уче), проданих в АПЛ на старті сезону. Та є важливий нюанс. Бордалас пройшов зі своєю бандою Крим, Рим і мідні труби, тоді як у Мічела був "вінегрет" з ветеранів, орендованих і тих, що пересиділи.
Виліт у Сегунду – це передусім скорочення витрат. "Економічна ситуація у першому і другому дивізіонах сильно відрізняється. Доведеться ухвалювати жорсткі й складні рішення, але це те, що ми мусимо зробити. Потрібно не помилятися і починати майже з нуля", – зазначає президент Жирони Дельфі Хелі. Стеля зарплат суттєво знизиться через прірву у доходах від телетрансляцій. Нинішні 75 мільйонів, скоріш за все, трансформуються у 20-30. Наприклад, лідери Сегунди – Расінг, Депор та Альмерія – витрачають на зарплати не більше 13 млн євро. Леганес після вильоту з Ла Ліги – 20 мільйонів.
Циганков, Ванат і компанія повинні обирати – життя у нових фінансових реаліях або трансфер. В Іспанії обережно припускають, що Жирона хотіла б зберегти Владислава з угодою до 2030-го. Клуб налаштований повернутися максимально швидко. Мічел, за інформацією Radio Marca, може усе переграти і продовжити роботу в Сегунді. Виправлення жахливої ситуації вважається справою честі. Хоча з Аяксом залишалось фіналізувати домовленості. Він став би прикладом для тих, що тримались саме за тренера.
Циганков сподівається отримати останній великий контракт. Чинний завершується вже через рік. Пропозицій з топ-чемпіонатів у нього вистачатиме. Розпродаж виглядає неминучим, та розбіжаться не усі. Далі – тижні роздумів і складних рішень. Неоднозначний кейс Жирони завжди повинен нагадувати, що втриматись на вершині – складніше, ніж туди піднятися.
