"Удар, гідний Майка Тайсона": Ромаріо відправив Сімеоне у глибокий нокдаун – як це було у 1994-му
"Футбол 24" пригадує знаменитий матч Ла Ліги з присмаком кориди.
Газета Marca смакує кожним кадром
Дієго Сімеоне, центральний півзахисник, 23 роки, Севілья. Вихованець Велес Сарсфілд доволі рано, вже 20-літнім, переїхав у Європу, до італійської Пізи, звідки невдовзі перебрався на Рамон Санчес Пісхуан. Ще й прихопив зі собою самого Марадону, який остаточно вичерпав себе у Наполі. Не за віком зріла гра Сімеоне на такій відповідальній позиції у центрі поля швидко зробила його улюбленцем севільських інчас.
Та й було у його діях щось від кориди – такої ж обожнюваної розваги в Андалусії, як і футбол. Жорсткий у підкатах. Кмітливий та винахідливий. Нюхом відчував слабкі місця суперників, знущався з них, доводячи до сліпої люті, як вправний тореро – пораненого бика. "Між моїми зубами затиснутий ніж", – сам про себе любив говорити Ель Чоло.
Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри
ТОВ “СЛОТС Ю.ЕЙ”. Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024).
Ромаріо, центрфорвард, 27 років, Барселона. Наколотивши понад 200 голів за Васку да Гама і ПСВ Ейндховен, "Коротун" нарешті опинився у клубі, який відповідав рівневі його таланту. При цьому бразилець не вирізнявся янгольським характером – був схильний до капризів і сумнівних витівок. Наприклад, він не став чемпіоном світу-1985 серед молодіжних збірних лише тому, що був відрахований головним тренером через порушення спортивного режиму. За однією з версій – злигався із дівчатами легкої поведінки. За іншою – демонстративно подзюрив прямо з балкона якогось совєтського готелю, де мешкала збірна Бразилії.
Шістнадцятого січня 1994 року вони перетнулися один із одним у матчі Ла Ліги.
Власне, підгрунтя цієї історії було закладене тижнем раніше на Камп Ноу. Барселона просто розірвала Реал із принизливим рахунком 5:0, а Ромаріо оформив розкішний хет-трик. Яким же було загальне здивування, коли в наступному турі – та ще й на виїзді з непоступливою Севільєю – "Коротун" не потрапив до стартової одинадцятки. Кажуть, таким чином Кройф намагався дещо збити пиху із зарозумілого форварда, який спіймав зірочку. Мовляв, у Барсі – всі рівні і незамінних гравців немає.
Севілья опиралася успішно, на табло горіли нулі, що явно не влаштовувало каталонців. Під завісу поєдинку Йохан випустив Ромаріо на поле. Той вибіг, як бичок на арену – ображений на тренера і увесь світ. Сімеоне з нетерпінням чекав його, щоб розпочати власну гру.
Кілька стандартних фраз про "твою маму", порівняння із тарганом – і 168-сантиметровий "Коротун" буквально закипів. Барселона якраз розіграла штрафний на лівому фланзі. Пішла подача у штрафний майданчик Севільї, а Ромаріо, набігаючи під навіс, завдав короткого, але влучного удару лівою прямо у щелепу свого провокатора. Рефері без роздумів дістав червону картку. Залишившись у меншості, Барса так і не змогла вибороти три очки.
"Коротуну" впаяли п’ять матчів дискваліфікації, але він і не думав розкаюватись. "Сімеоне дражнився і штовхався. Я був змушений чинити опір. А рефері мене просто вбив", – заявив форвард, сідаючи на літак до Ріо. Вдома він поправляв ментальне здоров’я, граючи у футволей, попиваючи коктейлі і милуючись сідничками чарівних бразилійок.
Натомість команда Кройфа захандрила без своєї зірки – її спіткали поразки від Атлетіка та Реал Сосьєдада. Чемпіонство здавалося практично недосяжним. Але тільки-но Ромаріо повернувся на поле, "блаугранас" видали розкішну фінальну серію з 14 матчів без поразок – 12 перемог і лише дві нічиї. У перегонах за титул вдалося випередити Депортіво, який підвів його капітан Мірослав Джукіч, але це вже зовсім інша історія. Символічно, що в останньому турі Барселона рознесла з рахунком 5:2 саме Севілью, а Ромаріо та Сімеоне забили по голу. На цьому резонансний конфлікт вичерпався.
"То був відмінний удар, чи не так? – пригадує Ель Чоло, потираючи щоку. – Ромаріо тоді бісили проблеми в Барселоні і це вибивало його з колії. Ми діяли на межі фолу. Провокування сильних суперників – частина футболу тих часів. Але я і Ромаріо – з того покоління, яке дотримувалось принципу: все, що відбулося на полі, залишається на полі".
Минуло понад 30 років. Неприємна, здавалося б, історія стала міфом із золотого фонду Ла Ліги. Скроні головних дійових осіб вкрила перша сивина. Кожен із них пішов своїм шляхом. Сімеоне – топовий тренер і легенда мадридського Атлетіко. Ромаріо вдарився у політику, володіє футбольним клубом. І тільки Христо Стоїчков, ще один учасник того матчу, ніяк не вгамується: "А пам’ятаєте? То був удар, гідний Майка Тайсона!"
