Топ-10 клубів, яких ніхто не чекав у ЛЧ 2025/26: клієнти Мудрика, обличчя партизана на емблемі, 22 поразки – не завада
"Футбол 24" знайомить із найбільшими сенсаціями, які невдовзі розпочнуть свій шлях у новому сезоні Ліги чемпіонів. А дехто одразу потрапив у груповий етап!
Чемпіони Кіпру 2024/25 / Колаж ФК Пафос
Фінал ПСЖ – Інтер офіційно завершує довжелезний марафон європейського клубного футболу 2024/25. Через неповних три тижні відбудеться жеребкування першого та другого раундів кваліфікації нової Ліги чемпіонів 2025/26, яка стартує 8-9 липня. Пора знайомитися із деякими учасниками.
Іберія 1999
Тбілісі, Грузія
Не дивно, якщо ви ще не чули такої назви. Раніше клуб був відомий, як Сабуртало. Проте минулого року тут зважилися на ребрендинг. Число 1999 у назві присутнє не випадково – це рік заснування Сабуртало. Тим не менше, за чверть століття столичні футболісти вже вдруге стали чемпіонами країни і, відповідно, здобули путівку в ЛЧ. Історичний дебют трапився влітку 2019-го. Тоді Сабуртало сенсаційно прибив Шериф у першому кваліфікаційному раунді – 1:3, 3:0, проте у наступному етапі вилетів від загребського Динамо (0:2, 0:3).
HLIBNY DAR. Витримана мʼякість. Тобі справжньому!
Сезон у Лізі Еровнулі триває за системою "весна – осінь", тому своє друге "золото" Іберія 1999 оформила ще у грудні минулого року, випередивши на 5 очок кутаїське Торпедо. Взагалі, тріумф підопічних Левана Коргалідзе, знаного хавбека ризького Сконто початку "нульових", став можливим не в останню чергу через провальний стан двох гегемонів грузинського футболу. Динамо Батумі фінішувало четвертим, а Динамо Тбілісі ледь не вилетіло – сьоме місце з десяти.
Зараз у розпалі новий сезон – і там Іберія 1999 впевнено тримає чемпіонську марку. Після 18 турів тбілісці йдуть першими із 6-очковим гандикапом. Команда практично на 100 відсотків складена із аборигенів. Є лише два темношкірі легіонери – з Нідерландів та Суринаму. У ЛЧ шлях цих хлопців розпочнеться із першого кваліфікаційного раунду.
Ноа
Єреван, Вірменія
Ще одна країна, де колишні домінатори перебувають у затінку. Пюнік цього року заледве пробився у Лігу конференцій, тоді як легендарний єреванський Арарат – лише тихий середняк. Вперше в історії чемпіоном Вірменії став клуб Ноа, який привернув увагу Європи сенсаційною участю в груповому етапі Ліги конференцій 2024/25. Челсі вірмени, звісно, влетіли по повній програмі – 0:8 (один із м’ячів в активі Мудрика). Проте в інших поєдинках показували зуби, а чеську Младу Болеслав навіть обіграли – 2:0.
Склад команди – солянка класична. Є тут легіонери з Ісландії, Буркіна-Фасо, Албанії, Бразилії, Франції, Словаччини, Боснії, Аргентини. Є воротар Площадний із боліт. Одразу троє португальців. Перед історичним дебютом в ЛЧ їх може побільшати, адже очолює цю різношерсту братію португалець Руй Мота, багаторічний помічник Са Пінту. Сольну кар’єру він розпочав лише минулого року і, як бачимо, прогресує семимильними кроками.
КуПС
Куопіо, Фінляндія
За свою понад 100-річну історію КуПС став чемпіоном Фінляндії всьоме. Відповідно, і в Лізі (Кубку) чемпіонів вже зробив кілька проб пера. Проте всі вони закінчувалися блискавичними фіаско, відклавшись у пам’яті вболівальників із Куопіо болючим спомином. У 1967-му виліт від Сент-Етьєна (0:3, 0:2), через вісім років потрапили під коток Руха Хожув (2:2, 0:5). Ще через два роки влетіли Брюгге (0:4, 2:5). А вже у новітній історії, коронавірусного 2020-го, КуПС у першому ж раунді зазнав розгрому від Мольде (0:5). Значно краще цій команді вдавалися виступи в інших єврокубкових турнірах. Зокрема влітку 2021-го фіни вибили з кваліфікації Ліги конференцій полтавську Ворсклу (2:2, 3:2).
Команду, яка минулого року залишила легендарний ГІК не лише без чемпіонства, але й без Кубка країни, очолює 53-річний Яркко Вісс. У 90-2000-х він був не останнім опорним півзахисником країни, виступав за англійський Стокпорт і шотландський Хіберніан. У збірній Фінляндії – 43 матчі, 3 голи. Розпочавши тренерську кар’єру, Яркко працював із юнацькими збірними Суомі різного віку. Сьогоднішній КуПС, щоправда, не зовсім про талановиту місцеву молодь. У команді вистачає легіонерів, серед яких виділяються івуарієць, гвінеєць та четверо представників Гани.
Кайрат
Алмати, Казахстан
Кайрат – історичний гранд країни, який після розвалу СССР переживав не найкращі часи. За понад 30 років столичний клуб, футболку якого упродовж нетривалого періоду одягав зрадник Тимощук, лише тричі здобував золото. У минулому сезоні це вдалося вчетверте. "Жовто-чорні" у драматичних перегонах випередили Астану на одне очко, тож втретє у своїй історії стартуватимуть в першому кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів. Попередній досвід не вражає: у 2005-му одразу вилетіли від словацької Артмедії (2:0, 1:4), а через 16 років пройшли Маккабі з Хайфи (2:0, 1:1), проте капітулювали перед Црвеною Звєздою (2:1, 0:5).
Команда у Рафаеля Уразбахтіна, форварда збірної Казахстану початку 2000-х (забив 2 голи), а зараз тренера – типовий "Кубок Содружества". Крім казахів грають у ній росіянин, грузин, серб, дует євреїв, білоруси. Зокрема білоруський ветеран Алєксандр Мартиновіч носить капітанську пов’язку Кайрата. Трохи розбавляють цю картину два португальці. Головною ж зіркою "жовто-чорних" є мініатюрний (167 сантиметрів) бразильський центрфорвард Жуан Паулу. Його добряче покидало світом – від Кореї до Болгарії, але розквітнув він лише тоді, коли розміняв четвертий десяток років і опинився у Казахстані. Це вам не жарти – брав титул найкращого бомбардира сезону вже тричі!
Мілсамі
Оргіїв, Молдова
Здається, таке могло трапитися тільки в чемпіонаті Молдови! Беззаперечний фаворит – Шериф – не програв жодного матчу в сезоні (як і київське Динамо), але поступився чемпіонським титулом команді, яка має у пасиві аж шість поразок. Як це можливо?
Вся сіль у форматі молдовської Суперліги. На першому етапі вісім клубів грають між собою у два кола. Тут Шериф виграв в одні ворота. Відрив від найближчого переслідувача (Зімбру) становив 11 очок, а Мілсамі, який виявився аж п’ятим, поступався лідеру 15 балами. Та все це не мало жодного значення! Адже в другий етап – чемпіонський – виходили перші шість клубів таблиці і розпочинали пульку з нуля. Ось тут із Шерифом зіграли злий жарт нічиї (цілих п’ять), тоді як Мілсамі суттєво додав газу і, попри одну поразку, випередив Тирасполь на одне очко. Усе вирішувалося в останньому турі сезону дуеллю між обома претендентами, а підсумкові 0:0 залишили Шериф без золота другий рік поспіль. Пора повертати Вернидуба?
Тим часом клуб із міста, де мешкають близько 25 тисяч осіб, зіграє у Лізі чемпіонів вдруге. Вперше це трапилося 2015-го і вийшло навіть краще, ніж можна було сподіватися. У другому раунді Мілсамі сенсаційно пройшов Лудогорець – 1:0, 2:1. Щоправда, потім став жертвою такої ж темної конячки – албанського Скендербеу (двічі по 0:2).
Бранн
Берген, Норвегія
Буде Глімт вже не перший сезон є законодавцем моди у норвезькій Елітесеріен. Фактично усі 2020-ті минають під яскравою зіркою клубу з Буде. Ось і сезон-2024 завершився його золотом, тоді як історичний гранд Русенборг вдовольнився лише четвертим місцем і путівкою в Лігу конференцій. А поміж ними обома вклинилися ще два цікаві проекти: третім став Вікінг зі Ставангера, де працював український тренер Марко Білий, а срібло взяв Бранн. Норвезький футбол на підйомі, тож віце-чемпіон прямує у другий кваліфікаційний раунд ЛЧ.
В історії "Гордості Бергена" є три чемпіонські титули. Останній – порівняно свіжий, датований 2007 роком. Відтак у 2008-му Бранн намагався пробитись до групового етапу ЛЧ – пройшов Вентспілс (1:0, 1:2), але поступився Марселю (0:1, 1:2). А історичний дебют у чемпіонській лізі трапився сімома роками раніше, коли бергенці на правах срібного призера, як зараз, зійшлися з Левскі і поступилися болгарам лише за правилом виїзного м’яча (0:0 у Софії, 1:1 у Бергені).
Зараз у Норвегії набирає обертів сезон-2025. Помітно, що зимова сплячка не вплинула на потенціал Бранна. Після десяти матчів – третя сходинка таблиці. Буде Глімт – нижче, але й зіграв на три поєдинки менше. Зрештою, норвежці курчат восени рахують, тож уся боротьба ще попереду.
Пафос
Пафос, Кіпр
Емблему цього клубу не сплутати ні з чим. Чи багато ви знаєте логотипів, з яких визирають обличчя? Причому настільки деталізовані – майже фотографія. Пафос увіковічнив таким чином Евагораса Паллікарідіса – місцевого поета-революціонера середини ХХ століття. Кіпр був британською колонією, тож тут вирувало серйозне підпілля. Паллікарідіса, зрештою, спіймали і повісили, незважаючи на його юний вік (19 років). При цьому Корона відмовилася помилувати партизана, хоча за нього вписалися грецький парламент та православні єпископи.
Не менш цікава історія самого клубу Пафос. Він виник вже у наш час, 2014 року, шляхом злиття клубів АЕК Куклія та АЕП. Своєю чергою АЕП – це плід союзу АПОПа та Евагораса. Люблять кіпріоти цю справу. У 2017-му Пафос потрапив до рук двох російських бізнесменів – Романа Дубова та Сєргєя Ломакіна. Артур Рудько, який захищав ворота команди упродовж кількох сезонів і неодноразово визнався найкращим голкіпером Кіпру, запевняв: "Дубов навчався у Києві і дуже добре ставиться до України. Не хочу розповідати про його позицію, аби він не мав ніяких проблем, але з початком війни він пропонував свою допомогу".
Мабуть тому на заробітки у Пафос приїхав ще й Орест Кузик. Також сюди сватали Мілевського, але Артем на той момент був уже далеко за межами пристойних кондицій. Упродовж короткого періоду команду очолював Дмитро Михайленко. Загалом же росіяни люблять тасувати тренерську колоду, тож запрошували таких знаменитостей, як Дарко Міланіч (капітан Словенії на Євро-2000), Хеннінг Берг (МЮ і Блекберн 90-х) чи Мічел Сальгадо, який додаткових рекомендацій не потребує. Але вгадали лише з Хуаном Карлосом Карседо, багаторічним помічником Унаї Емері у Валенсії, ПСЖ, Арсеналі і навіть московському Спартаку.
З моменту призначення іспанця у 2023-му результати Пафоса стрімко пішли вгору. Минулого року кіпріоти пробилися у груповий раунд Ліги конференцій, де посіли високе 12 місце серед 36 клубів, отримавши право зіграти в плей-офф. Там прибили земляків із Омонії і лише в 1/8 фіналу їх зупинив Юргорден. Паралельно команда Карседо впевнено вела перед у чемпіонаті Кіпру. Найближчий переслідувач – Аріс із Лімасола – відстав на 7 очок. Омонія Романа Безуса – на цілих 14. Дебютне золото дозволяє Пафосу розпочати боротьбу в Лізі чемпіонів з другого кваліфікаційного раунду. Тоді ж стартуватиме і київське Динамо.
Рієка
Рієка, Хорватія
Велика сенсація по-хорватськи – вперше за сім сезонів золото дісталося не загребському Динамо. Цікаво, що весною 2017-го столичний гранд пограбувала все та ж Рієка. Тоді провінціали випередили Динамо на 2 очки. Зараз же обидва клуби набрали однаково – по 65, проте Рієка була сильнішою в особистих зустрічах (1:1, 0:0, 4:0, 0:1).
Успіх "білих" набуває ще дивовижніших обрисів, якщо звернути увагу на персону головного тренера. Радомір Джаловіч наприкінці 2000-х грав у нападі збірної Чорногорії, а тренерську кар’єру розпочав буквально три роки тому, працюючи помічником у Рієці. На пост головного тренера його призначили у третьому турі чемпіонату 2024/25 і за неповний сезон Джаловіч озолотив себе та команду. Більше того, чемпіонські медалі поклав у Кубок Хорватії. Тепер приголомшливий успіх потрібно закріпити в ЛЧ. Рієка має непоганий досвід кваліфікаційних раундів, адже 2017-го пройшла валлійський ТНС і Ред Булл Зальцбург, залишалося здолати пірейський Олімпіакос – і ось він, груповий турнір. Хорвати поступилися значно іменитішому супернику, проте зуміли нав’язати конкурентний бій.
Зараз у складі Рієки не бракує відомих та досвідчених гравців. Амер Гояк, наприклад, півзахисник збірної Боснії. Є рухливі вінгери – алжирець Наїс Джуара (той, який днями поховав надії Шахтаря), Габріель Рукавіна, Лука Менало. Атакувальний хав Тоні Фрук узагалі став найкращим бомбардиром команди в чемпіонаті (11 голів) і коштує за оцінкою Transfermarkt чималі 7 мільйонів євро. А на два м’ячі менше забив 35-річний Дує Чоп, якого знають, мабуть, усі. Пік цього форварда припав на 2010-ті, коли він виступав за Динамо Загреб, Кальярі, хіхонський Спортінг. Та свого останнього слова Чоп ще не сказав.
Ніцца
Ніцца, Франція
Клуб із Лазурного берега, наче досвідчений стаєр, приберігав сили до вирішального ривка. І наприкінці квітня головний тренер Франк Ез відчув, що потрібно діяти. Ніцца обіграла Анже, а в наступному турі шокувала на виїзді ПСЖ, завдавши йому першої поразки в сезоні (3:1). На куражі дотиснула Реймс. І хоча спіткнулася в передостанньому турі проти Ренна, спіткнулися й усі прямі конкуренти. Зрештою, потужний завершальний акорд – розгром Бреста з рахунком 6:0 – мав символічне значення.
Рік тому саме "пірати" були несподіваним делегатом від Франції у Лізі чемпіонів. Зараз же стали тільки дев’ятими. Пролетів повз ЛЧ і Лілль, який весною цього року дійшов до 1/8 фіналу. Не почують легендарної мелодії Тоні Бріттена також Ліон і симпатичний Страсбур. Натомість туди прямує Ніцца, яка провалила попередню кампанію Ліги Європи, фінішувавши навіть нижче за київське Динамо – на 35-й сходинці.
Не зайве згадати, що "орли" вже якось здобували путівку в ЛЧ. Вісім років тому Ніццу у кваліфікації виніс вперед ногами Наполі (0:2, 0:2). На цьому пригоди курортників завершилися, навіть не розпочавшись належним чином. Як буде зараз?
Тоттенхем
Лондон, Англія
Офіційно найгірша команда АПЛ серед тих, які зберегли прописку у сезоні 2024/25. Лише 11 перемог і при цьому безпрецедентні 22 поразки. Схожий провал стався з Тоттенхемом у далекому сезоні 1991/92, коли Прем’єр-ліги ще навіть не існувало. Але найкраще запам’ятовується останнє слово, а воно у горе-команди із північного Лондона виявилося переконливим. В одному із найнудніших фіналів Ліги Європи "шпори" обіграли МЮ і не лише здобули престижний трофей (чого не траплялося з 2008 року, коли у фіналі Кубка ліги вдалося дотиснути Челсі), але й пряму путівку у груповий турнір ЛЧ 2025/26. Ну, і хто тут повний лузер? Мабуть, таки МЮ. Лише вдумайтесь: сімнадцята команда країни змагатиметься у Лізі чемпіонів! Football, bloody hell, як сказав би сер Алекс.
