Шахтар прорвало у "Місті тисячі пожеж": легендарний гість на трибунах, банер для героя "Азова" і помаранчеві серця
Ольга Любушкіна побувала у Гельзенкірхені і повернулася не з порожніми руками. Колоритний репортаж про все навколо матчу четвертого туру ЛЧ Шахтар – Янг Бойз (2:1).
Гельзенкірхен в очікуванні ЛЧ / Фото Ольги Любушкіної
Домашні матчі Ліги чемпіонів 2024/25 Шахтар проводить у Гельзенкірхені, розташованому на заході Німеччини поблизу Дюссельдорфа, Дортмунда, Бохума та Кельна.
Саме місто невеличке, з населенням трохи більше 250 тисяч осіб. Під час Другої світової війни Гельзенкірхен майже повністю був зруйнований, хоча деякі споруди таки уникли сумної долі. Футбольним фанатам місто відоме завдяки клубу Шальке 04. Тут народилися відомі на весь світ футболісти – Мануель Нойєр, Месут Озіл та Ілкай Гюндоган. До слова, незабаром голкіпер Баварії повернеться у Гельзенкірхен, щоб зіграти проти Шахтаря.
Близька тема для наших "гірників" – шахти. На території міста їх декілька, що викликає спогади про Донбас. Після 1840 року Гельзенкірхен став важливим центром важкої промисловості. Його називали "Містом тисячі пожеж" через полум'я шахтних газів, що спалахують вночі.
Зараз Гельзенкірхен більше зарекомендував себе у сучасних технологіях. Переважно це стосується виробництва сонячних батарей та панелей. Дійсно, гуляючи вуличками, можна побачити, як деякі речі працюють на екологічних технологіях.
Основний вид транспорту – трамвай, який звʼязує Гельзенкірхен та Бохум. Маленькі симпатичні вагони, які доволі швидко доставляють тебе у потрібне місце. Також курсують автобуси. Квитки можна придбати прямо у водія або скориставшись спеціальними терміналами.
Місто компактне, тож на його перегляд буде достатньо, певно, і дня. Враження від Гельзенкірхена – тільки приємні. Невеликі будиночки зі ще зеленими газонами, висадженими деревами, які вже давно вбралися в осінні кольори, низенькі паркани. Одним словом – затишно.
Серце міста розташоване біля центральної станції вокзалу. Це одна з небагатьох саме підземних станцій трамвайної лінії. Коли підіймаєшся сходами нагору, увагу одразу привертає вуличка з різноманітною їжею та крамницями.
Вже вперше відчулося, що місто футбольне, якраз біля виходу з вокзалу. У маленькому магазинчику виднілася атрибутика Шальке. Загалом, майже на кожному стовпі можна побачити безліч фанатських наліпок, присвячених місцевому клубу. Знайшовся навіть стікер Бохума (саме там виступає Іван Ордець, який досі ганебно мовчить щодо війни).
У кілька крамниць закортіло зазирнути. Цікавість, наприклад, викликала книгарня. Там я знайшла альманахи Kiсker, зокрема про Євро-2024, книгу про період Юргена Клоппа в Ліверпулі, чтиво про Барселону.
Місто вже готується до Різдва. Скрізь продають ялинкові прикраси, хвойні декорації та адвент-календарі. Поблизу центрально вокзалу височіє церква Святого Августина. Усередині – величний орган і неймовірної краси вітражі. Зайти може будь-хто і при потребі поставити свічку.
Щодо їжі, то знайти місце, де перекусити, доволі легко. У кафе середній чек без алкоголю на одного – близько 10-15 євро. Пиво Veltins обійдеться у три євро за келих 0,3 літра.
Якщо у вівторок погода видалася сонячною і теплою, то вже в день матчу небо було сірим, ранок туманним, а вночі пройшов невеликий дощ. Вологе повітря одразу зробило перебування на вулиці не дуже комфортним.
За дві години до старту поєдинку вболівальники почали підтягуватися на стадіон. Усередині арени панувала атмосфера свята. І, забігаючи наперед, Шахтар це свято подарував усім українцям, які радіють перемогам наших клубів у єврокубках.
Як тільки "гірники" зʼявилися на розминці, їх зустріли бурхливими оплесками. На стадіоні лунали українські пісні, а також транслювали кліп Ольги Ракицької "Помаранчеве серце".
На трибунах виднілося багато українських прапорів, а також кілька бразильських. До речі, матч удостоїв своєю присутністю легендарний екс-форвард Шахтаря Брандау. Також вивісили банер-нагадування, що боєць Азова з позивним "Мюнхен" досі перебуває у російському полоні. Щоправда, потім полотнище перемістили в кут. Важко сказати – так було задумано, чи просто УЄФА муляв очі спогад, що війна продовжується і ми досі чекаємо на повернення наших героїв додому.
Ультраси Янг Бойз своїх гравців вітали піснями і аплодисментами. Вони були неймовірні, на відміну від їхньої команди! Швейцарці перекрикували навіть музику і майже весь матч були активними. За це їм щиро дякую, бо вони стали частиною тієї чудової атмосфери.
Скільки б я не слухала гімн Ліги чемпіонів, а він завжди викликає мурахи по тілу. Матч розпочався! На якусь мить здалося, що Янг Бойз бере ініціативу до своїх рук, намагаючись створити гостроту біля воріт Різника. Утім, саме Шахтар забив гол, щоправда – з офсайду.
А потім сталося те, що пояснити важко. Підопічні Пушіча запарилися біля свого штрафного майданчика і Бондаренко припустився помилки. Янг Бойз тільки її й чекав. Знову, знову нервозність в обороні призводить до подарунків супернику! Але…
Пропущений гол розбудив Шахтар і додав агресії. Навіть після фінального свистка гравці говорили про те, що вони не збиралися здаватись. Спочатку Зубков прекрасно відкрився під простріл Судакова. А потім вже сам Георгій забив. Ейфорія! Так можна описати те, що відчувалося після того, як у першому таймі Шахтар зробив рахунок 2:1. Це перші голи команди в чинній Лізі чемпіонів, на них так довго очікували.
Після перерви "гірники" намагалися забити ще, утім всі старання були марними. Янг Бойз теж спробував кілька разів підійти до воріт Різника. Не судилося, хоча кінцівка матчу виявилась напруженою, Шахтарю довелося відбиватись. Зробили це вони дуже успішно, заслуживши на три очки.
Радість тренерського штабу важко було не помітити. Маріно Пушіч сяяв і обіймався зі своїми помічниками. Георгій Судаков отримав звання найкращого гравця матчу. Нарешті український клуб у Лізі чемпіонів здобув перемогу і дав нам усім трішки позитивних емоцій, яких так бракує останнім часом.
Далі у команди ще чотири матчі. Суперники дуже грізні – ПСВ, Баварія, Брест та Борусія Дортмунд. Щоб продовжити сходження вгору, доведеться докласти багато зусиль, але зараз гравці та тренерський штаб можуть пишатися собою.
Наступна гра у Шахтаря проти Зорі в чемпіонаті України, а потім – міжнародна пауза. Ліга чемпіонів повернеться за 20 днів.
