Пам’ятаєте легендарні аути Рорі Ділепа? Його син – бомбардир АПЛ, Гвардіола вже пошкодував, топи придивляються
Саме той випадок, коли природа на дітях не відпочиває.
Ділеп Забарного не пройшов / Getty Images
Футбол 24 спільно з Nemiroff констатує, що новий сезон англійської Прем’єр-ліги підсвітив чергову зірочку. Після повернення Іпсвіча в еліту, вболівальники перепитували і ще досі перепитують: "Це син того самого Ділепа?" Так, це син того самого Ділепа!
Сток Сіті епохи Тоні Пюліса. Команда, яка була помітним явищем Прем’єр-ліги на перетині "нульових" і "десятих". "Гончарі" грали у, на перший погляд, примітивний футбол. Непрохідний захист, лонгболи, ставка на фізичні якості гравців. Тренер зібрав під своїм керівництвом гренадерів, сувору ватагу довершував на вістрі атаки двометровий Пітер Крауч. І це давало результат. Сток був міцним середняком АПЛ, а в сезоні 2011/12 навіть спробував сили в Лізі Європи, де двічі розписав нічию з київським Динамо.
Проста, але доведена до автоматизму тактика "англійського Кварцяного" потребувала ідеального обслуговування з флангів. Цю якість давав хавбек Рорі Ділеп. Англієць, який виступав за збірну Ірландії, вправно володів не тільки ногами чи головою, але й руками! Аути у його виконанні перетворилися на мистецтво, ставши вбивчою зброєю Сток Сіті. М’ячі після вкидання Ділепа летіли швидко, далеко і прицільно. Партнери нерідко матеріалізували їх у голи.
Ще навчаючись у школі, Рорі досягнув великих успіхів у метанні списа, тож – нічого дивного. Ставши футболістом, він просто змінив спортивний снаряд. Журналісти, підхопивши слова Мартіна О’Ніла, тодішнього наставника Астон Вілли, порівнювали аути Ділепа з кутовими чи навіть штрафними ударами.
"Це створює багато проблем для тих, хто обороняється, – не приховував задоволення Пюліс, який перетворив особливий дар підопічного на стратегію команди. – Я думаю, секрет у тому, що Рорі вкидає надто плоско. М'яч не здіймається високо в повітря, а йде креном, тож захисникам суперника дуже важко зрозуміти, куди він приземлиться".
Кар’єру в АПЛ маестро аутів зробив задовго до переходу в Сток, адже починав у Дербі Каунті кінця 90-х. У лютому 2003-го, коли Ділеп вже грав за Саутгемптон, а "святі" під усіма вітрилами мчали до сенсаційної путівки в Кубок УЄФА, дружина народила йому сина, якого назвали Ліам. Поки батько почав феєрити на Британії Стедіум, малий вже міцно стояв на ногах і зацікавлено переглядав усі матчі "гончарів". З м’ячем він, звісно, теж не розлучався.
Премудростей професії Ліам навчався у футбольній школі Дербі Каунті, а потім здібного нападника помітили скаути Ман Сіті і переманили до своєї значно престижнішої академії. Ділеп-молодший чекав шансу – і він невдовзі з’явився. Рік 2020-й пройшов під знаком коронавірусу, який, бувало, викошував по пів команди. Не дивно, що Пеп Гвардіола залучив у вересні кількох найкращих вихованців академії, використавши їх проти Борнмута у Кубку ліги. Ліам вийшов з перших хвилин і вже у середині тайму відкрив рахунок, скориставшись закиданням з глибини – удар в дотик у дальню "дев’ятку". Фінальний свисток зафіксував перемогу Сіті – 2:1. Гвардіола розпливався широкою усмішкою.
"Він вирізняється серед інших наших форвардів "фізикою", – зазначив Пеп. Холандом тоді навіть не пахло, а зріст Ділепа в його 17 років становив 185 сантиметрів. "На тренуваннях ми бачимо, наскільки він хороший у завершенні атак. Потрібно працювати далі", – підсумував наставник. Тренер спробував зіграти на куражі Ліама, тож випустив його і в матчі чемпіонату.
У третьому турі, 27 вересня, Ман Сіті приймав Лестер. Марез швидко відкрив рахунок, але перед перервою Варді зрівняв з пенальті. На 51-ій хвилині Гвардіола кинув у бій Ділепа замість Фернандінью. Ризик себе не виправдав, гра завершилася повним провалом господарів – 2:5. Горе-дебютант надовго повернувся в юнацьку команду "містян".
У 2021-му життя Ліама могло круто змінитися. Проспектом зацікавилася дортмундська Борусія, а на Сігнал Ідуна Парк, як відомо, вміють працювати з англійськими талантами (Санчо, Беллінгем, Байноу-Гіттенс). Німці навіть не поскупилися на 15 млн фунтів за трансфер. Проте відповідь Сіті була категоричною: "Він нам самим потрібен". Виявилось, що "потрібен" для того, аби вийти на 9 хвилин проти Норвіча в чемпіонаті (перемога 4:0) і на 6 хвилин – проти лісабонського Спортінга в ЛЧ (перемога 5:0). У такому цейтноті вмів забивати хіба що легендарний Уле Гуннар Сульшер.
Влітку Ділеп став зі збірною Англії чемпіоном Європи U-19. Найкращим бомбардиром родоначальників на цьому форумі виявився Чуквуемека, а наш герой відзначився єдиним, проте переможним м’ячем у ворота ровесників з Ізраїлю. Сезон 2022/23 він розпочав в оренді – Сіті віддав його Стоку. "Гончарі" з величезним трепетом зустріли нащадка своєї легенди. Вони обдарували Ліама довірою та ігровим часом, але отримали натомість лише три голи. Другу частину сезону Ділеп догравав у Престоні – там результативність впала майже до нуля.
Справи пішли на лад, коли форвард потрапив у третій клуб Чемпіоншипу – Халл Сіті. Тут провів усю кампанію 2023/24 – 31 матч, 8 голів. Уже краще! Свій останній м’яч за "тигрів" Ділеп поклав у ворота Іпсвіча, який прямував до Прем’єр-ліги. Команди розписали феєричні 3:3, а "трактористи" гідно оцінили потенціал форварда типажу Артема Довбика. У липні Іпсвіч викупив його контракт у Ман Сіті за майже 18 млн євро.
Дебютного голу серед еліти не довелося довго чекати. Ділепа прорвало у третьому турі проти Фулхема (1:1). Ще через два тури він оформив дубль у ворота Астон Вілли (знову нічия – 2:2). Також забивав Вест Хему (1:4) і Брентфорду (3:4). А свій найкращий матч провів на полі Тоттенхема. Гол + пас Ліама принесли Іпсвічу першу перемогу (до того ж – сенсаційну!) після повернення в Прем’єр-лігу.
Упродовж кількох турів Ділеп-джуніор навіть входив до десятки найкращих бомбардирів АПЛ. Ним уже зацікавилися два столичні гранди – Арсенал та Челсі. Пишуть, що й Ман Сіті встиг пошкодувати про грубу недооцінку свого вихованця. Особливо зараз, коли криза команди перетнула всі червоні лінії, а Холанд, розніжений відсутністю конкуренції, помітно знизив вимоги до себе, прихід Ділепа міг би стати ковтком свіжого повітря для Гвардіоли.
А як у цього хлопця з аутами? Кажуть, у зовсім юному віці Ліам намагався копіювати батька, проте отримав на свою адресу багато насмішок. З того часу він зарікся вкидати м’яч у гру. Та й, зрештою, місце форварда – у штрафному майданчику. Справу Рорі може продовжити молодший син – Фінн. Зараз йому 19 і виступає він у Лізі 1 за Бертон Альбіон. Фінн – центральний захисник, іноді бігає правим флангом. Тож практики вкидання аутів у нього предостатньо.
