"На тренуваннях ми вмирали": яким був Сімеоне до Атлетіко – виграв Сицилійське дербі 4:0 і зліпив зірку для Маркевича
"Футбол 24" пригадує перший європейський досвід Сімеоне-тренера.
Дієго Сімеоне в Катанії / Getty Images
У цьому бентежному та мінливому світі Дієго справляє враження безсмертного динозавра. Ніби час зупинився десь у 2012-му, коли "Ель Чоло" брав Лігу Європи, або у 2014-му, коли вперше вивів свою команду до фіналу Ліги чемпіонів. З моменту призначення на тренерську посаду минає п’ятнадцятий рік, а він досі тут – у мадридському Атлетіко.
Для сучасної Ла Ліги, та й взагалі чемпіонатів європейської топ-п’ятірки, – це абсолютний феномен. Є, звичайно, неймовірний Франк Шмідт, який працює у Хайденхаймі ще з 2007-го, але у нього скромна команда-ліфт – вона ось знову вилітає в другу Бундеслігу. Натомість Сімеоне утримує позиції на кількох фронтах найвищого рівня. Найближче до нього підібрався Гвардіола, який майже десять років у Ман Сіті. Та за цими мастодонтами – прірва. Босам клубів бракує витримки і довіри, а тренери звикли до швидких відставок. Сьогодні тут, а завтра там – як Ігор Тудор.
Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри
ТОВ “СЛОТС Ю.ЕЙ”. Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024).
Між іншим, цими днями Сімеоне відзначив 20-річчя своєї тренерської діяльності. У квітні 2006-го легендарний опорник збірної Аргентини (106 матчів) повісив бутси на батьківщині – у Расінгу з Авельянеди – і одразу ж прийняв цю команду в статусі наставника. З Естудіантесом (другий запис у трудовій книжці) молодий менеджер став чемпіоном Апертури-2006, а з Рівер Плейт взяв Клаусуру-2008. Ще був Сан-Лоренсо і пауза в понад пів року після відставки через провальні результати.
Тоді про "Ель Чоло" згадали на Старому континенті, де проминула фактично вся його ігрова кар’єра. Послугами перспективного тренера зацікавилася Катанія – скромний середняк італійської Серії А. "Слони" проводили п’ятий поспіль сезон серед еліти і вже трохи втомилися від тринадцятого місця, на якому фінішували у 2007-му та 2010-му (інші два сезони були навіть гіршими). Керівництво клубу амбіційно придивлялося до топ-десятки. Тим часом у січні 2011-го, після двадцятого туру, сицилійці впали на шістнадцяту позицію. Марко Джампаоло рішуче відправили у відставку, а в коридорах старенького, проте колоритного Анджело Массіміно з’явився Дієго Сімеоне.
Катанія, як і Металіст Маркевича та Ярославського, зробила відчутну ставку на аргентинських легіонерів. Тут їх розвелася ціла колонія – аж 13 гравців. Тому у запрошенні "Ель Чоло" був ще й такий аргумент – хто найкраще впорядкує цю строкату вавилонську вежу, як не їхній співвітчизник? До того ж, із таким зірковим статусом та беззаперечним авторитетом. При цьому аборигени теж могли почуватися спокійно – Сімеоне відіграв у Кальчо понад вісім років, добре володів італійською мовою і міг донести свої ідеї максимально доступно.
Принципи футболу нового керманича Катанії були простими. По-перше, відмінна фізична витривалість. "На тренуваннях ми вмирали. Тренер витискав із нас 110 відсотків", – розповідав хавбек Адріан Ріккюті. По-друге, агресія і високий пресинг. По-третє – ніякого егоїзму: "Я віддаю перевагу гравцям, які думають про команду, а не персональну вигоду". По-четверте, грамотний захист – "краще виграти 1:0, ніж 4:3". Тактика – 4-2-3-1.
Найуважніше до слів "Ель Чоло" прислухався Алехандро Гомес. Вони були знайомі не перший рік, адже встигли попрацювати у Сан-Лоренсо. Саме Сімеоне наполіг на тому, щоб перевести молодого аргентинця з центру атаки на фланг. "Папу, – казав він підопічному, – з твоїм зростом (167 сантиметрів, – Футбол 24) тобі буде несолодко. Зате я бачу в тобі хороший потенціал вінгера". Неохоче, проте Гомес все ж змінив амплуа і не пошкодував. У 2013-му Металіст придбав його за сім мільйонів євро, згодом Папу став легендою Аталанти, дебютував у національній збірній. І в усіх своїх інтерв’ю не забував дякувати Дієго.
Європейський дебют виявився для тренера Сімеоне провальним. Катанія влетіла Пармі та Мілану із загальним рахунком 0:4. Перше очко вдалося вирвати на полі аутсайдера – Чезени (1:1). І знову поразка (від Болоньї, 0:1). Нарешті епічна, на характері, звитяга над Лечче – програвали 1:2, але дубль Франческо Лоді в ендшпілі дозволив "Ель Чоло" полегшено видихнути. Невдача з Наполі, три очки проти Дженоа, нищівні 0:3 від Фіорентини. Стабільність була лише в самій нестабільності Катанії.
Зрозуміло, що таке не могло подобатися керівництву клубу, а надто – гарячим сицилійським ультрас. Після повернення команди з Флоренції вони безцеремонно навідались на базу і, не добираючи слів, стали вимагати: "Покажіть яйця". Тіфозі ще не розуміли, що зачепили улюблену тему Сімеоне. Тренер відвів підопічних подалі і сам вийшов до розлюченого натовпу. "Я розумію ваші емоції, але не трахайте нам мізки. Дайте спокійно працювати – і ми переможемо", – коротко виступив Дієго.
Магічний підсрачник спрацював практично відразу. Катанія видала солідний весняний відрізок. На цьому фоні по-особливому виділялася перемога над Ромою (2:1), виїзна нічия з Юве (2:2) та шалений розгром міцного Палермо із Хав’єром Пасторе в дербі – 4:0. "Слони" знову фінішували на "улюбленому" тринадцятому місці з 10-очковим відривом від зони вильоту. Із Сімеоне вони здобули сім перемог, тричі розписали нічию і зазнали вісім поразок.
Катанія – Палермо – 4:0
Одразу після завершення чемпіонату сторони вирішили достроково розірвати контракт. Катанія запросила Вінченцо Монтеллу, з яким у наступному сезоні спрогресувала до одинадцятої сходинки. А Роландо Маран підняв її на небувалу висоту в кампанії 2012/13 – історичне восьме місце. Однак далі, як це часто трапляється із маленькими клубами, стався повний провал – виліт у Серію В за підсумками сезону 2013/14. А потім і Серія С – як покарання за участь у договірних матчах. У 2021-му Катанію визнали банкрутом – борги клубу перевищували 50 мільйонів євро.
Щодо Сімеоне, то він вже за кілька тижнів повернувся у рідний Расінг, з яким на короткій дистанції встиг здобути віце-чемпіонство Аргентини. Наприкінці грудня 2011-го "Ель Чоло" презентували у статусі нового головного тренера Атлетіко Мадрид замість звільненого Грегоріо Мансано. Що було далі – ви знаєте.
