Мальдера вже змінює збірну України після Реброва – новий тренер має карти і дивує вибором, але є перша проблема

Чи був у нас – колись наставник, який пройшов важкі двори суворих вулиць Марселя? А щоб мав досвід успішної праці в АПЛ та історичного виходу в єврокубки з більш ніж скромним клубом? Чи праці в чемпіонському Мілані зі Златаном Ібрагімовічем? Так, це все лише він. Андреа Мальдера має за собою три топові чемпіонати, хай і лише як асистент головних тренерів. До тактичної та аналітичної підготовки перед матчами мало б стати менше питань, але як самостійний коуч – велика загадка. У нього навіть донедавна на Вікіпедії було лише 2 мовні версії.

Мальдера походить з футбольної сім'ї, де в серці завжди були червоно-чорні кольори. Його батько Луїджі вигравав з Міланом. Кубок європейських чемпіонів. Дядько Альдо брав Серію А не лише з "россонері", а й з Ромою. Звідти в Андреа любов і до столичних "вовків". Брат батька подарував племіннику футболку Фалькао, яку наш герой досі зберігає. Через дурну жовту за затримку вкидання з ауту Альдо пропустив фінал КЄЧ – Ліверпуль переміг його Рому по пенальті. Обидва брати були дуже близькими. Луїджі важко пережив смерть Альдо, коли тому було лише 58. Це все вагома частина родинної історії.

Мальдера пам'ятає весь склад тої величної Роми, на честь якої створили хіт Grazie Roma, який став гімном клубу та є піснею серця нашого нового керманича. З великою пошаною згадує Андреа дядька. Елегантний чоловік. Стриманий, тихий, його всі любили. Щось подібне відчувається і в персоні Мальдери. Спокійний інтелектуал і врівноважений байкер. Приємний, не злиться і не втрачає рівновагу, коли доводиться відповідати навіть на питання про можливий вплив агентів на виклики у збірну України в попередні роки, хоч сам чітко заявляє – він тут взагалі ні до чого, ні з чиїми представниками не співпрацює і не планує.

Збірна викликала все більше негативу за пізньої каденції Сергія Реброва. Так, ми рідко потрапляємо на чемпіонати світу, але після чвертьфіналу Євро з Шевченком апетити виросли. Та й головна претензія була у безвольності, байдужості, інертності гри – всі пафосні слова про захист честі прапора та битву за своїх людей аж ніяк не корелювалися з тим, що відбувалося на полі. За це прилітало навіть значно більше, ніж просто через відсутність результату.

І все ж збірна для вірних вболівальників як улюблена близька людина. Як би вона не вередувала чи підводила, любов застилає очі та змушує вірити, що вона зміниться. Особливо з новими людьми, оточенням, керівництвом. Забуваєш про всі претензії, злість, розчарованість і знову крутиш на язику оце: "Ну тепер все має налагодитися, так погано вже не буде". На цьому позитивному фоні легше стартувати, та й новий головний тренер з великим досвідом асистента приносить з собою оцей оптимізм уже навіть тим розважливішим та спокійнішим спілкуванням з пресою.

Мальдера не кидається гучними обіцянками, але хоче бачити більше сміливості та відповідальності у грі, думках та ставленні. Цікавий робить акцент, який міг би бути свого роду посланням деяким попередникам: "У футболі головне – це гравці. Якщо тренер думає, що він важливіший, цінніший, ніж виконавець, це вже його перша помилка, перший провал". Не дарма у збірній практично відсутні чисті руйнівники. Найближчим до цього є запасний центрхав Шахтаря Єгор Назарина. Можуть закрити позицію Олег Очеретько та Єгор Ярмолюк, але вони більше вісімки. І наразі жодного Калюжного, а Бражко тільки в резерві.

Та ще більшою сенсацією є вибір захисників. У заявці жодного правого захисника. Мальдеру спитали, чому так, він щось відповів про травмованого Юхима Коноплю, але в перекладі цю фразу зажували. Андреа дивився молодіжку, однак Ілля Крупський (забиває, асистує) його чомусь не переконав, хоча цей виклик дуже читався і напрошувався ще на вчора. Отже, гратиме або хтось з центральних, або команда перебудується на улюблену італійську схему в 5 захисників. Ілля Забарний грав правого фулбека проти Кіпру в товариській грі, коли Мальдера працював помічником Шевченка. Засвітився там і в ПСЖ завжди готового до експериментів Луїса Енріке.

Мало хто зараз згадує, що у прадавні часи ще за Паулу Фонсеки правим захисником у Шахтарі виходив Микола Матвієнко. Навіть забивав гол у погромі Карпат (6:1) після класного підключення у штрафний. Відзначився, щоправда, викрутивши під удар робочою лівою. Провів не 1 матч Ліги чемпіонів, але 0:9 у спарці з Манчестер Сіті якось не надихають. Може, тому з цим ділом зав'язали. Хоча можна згадати приклад Олександра Зінченка у переможній грі проти Бельгії. Лівий захисник у клубах перебазувався на правий край і запустив звідти камбек.

Олександр Романчук провів історичний тиждень. Спершу виграв Кубок Румунії, потім тамтешню Суперлігу (Університатя Крайова чекала на цей титул 35 років!), а зараз отримав дебютний виклик у національну команду. Тренер, який витягнув 18-річного Забарного з молодіжки (почав з 1:7 від Франції, а через 2 матчі бив Іспанію) та маловідомого Судакова в тому ж віці, просто не міг не здивувати якимсь новачком. Зараз Романчук грає правого центрального захисника. Колись у такій ролі виступав Миколенко, а потім переформатувався у крайка. Тому чому б іншому екс-динамівцю не повторити його шлях принаймні у збірній?

Ще є Валерій Бондар, у якого чи не найбільший досвід на позиції правого бека ще за Йовічевіча (теж забивав), однак у збірній здебільшого не виходить демонструвати таку ж непогану гру, як у Шахтарі. Назарина – настільки універсальний гравець, що навіть у чемпіонаті Бельгії закривав правий фланг оборони. Ну або ж збірна виходить у 3 центральні захисники (Данія та Польща доволі пристойного рівня, аби спробувати цю симуляцію з прицілом під протидію топ-збірним), й тоді вінгбеком на правому фланзі може стати Назаренко, Циганков чи навіть Синчук. Грав праворуч і Маліновський.

А ось Ярмоленко все ж не в тому віці, аби діяти на такій позиції й носитися по всьому флангу. До слова, камбек Андрія є ще одною гучною зміною порівняно з часами Реброва. Як і виклик четвертого капітана Реала – Андрій Лунін повертається в обойму. Сигнал Максиму Хланю, який у резерві, але міг би отримати більше, якби не така велика кількість вінгерів. Той же Зубков був одним з ключових персонажів у попередній версії збірної, увійшов до команди сезону в турецькій Суперлізі від аналітиків SofaScore, але зараз відсутній. Юний дебютант Геннадій Синчук – спроба знайти свого Судакова. Може, зарано, але сміливо – з думкою про нові цикли, зокрема відбір ЧС-2030.

Мальдера працював у Мілані з Леонардо, Аллегрі та Індзагі. Далі був Шевченко та Де Дзербі, якого сам називав генієм за переосмислення концепцій Гвардіоли та спробу грати в цей амбіційний футбол навіть з набагато гіршим набором гравців. Зараз штаб поповнює найбільша загадка – давній друг Мальдери та ідейний однодумець Паскуале Каталано, який працює у 4 італійській лізі. Володимир Єзерський напрочуд успішно працював як асистент Дмитра Михайленка у юнацьких збірних. Відповідальний за гарну атмосферу та особливу мотивацію, зокрема емоційну накачку, чого витриманішому Мальдері може бракувати. Зрештою, подібної персони точно бракувало у штабі Реброва.

Ну і Степаненко, з яким Мальдера працював як гравцем у найкрутіші часи збірної сучасної ери. Тепер добігати та витягувати з себе більше точно мають всі. Легенда Шахтаря у висловлюваннях не перебирав. Партнерам діставалося так, що навіть ображалися. Степаненко каже, що намагатиметься стримувати запал, але валер'яночку чи корвалол про всяк випадок збірники хай підготують. Тарас, схоже, перекладатиме та доноситиме ідеї Мальдери під час тренувань і матчів як головний знавець іноземних мов. У збірній Швеції відзначали, як легендарний Себастьян Ларссон позитивно вплинув на команду – це особливо склеїло команду з тренерським штабом після приходу Поттера.

Він ще не дебютував, але Мальдері вже висувають претензію. Мовляв, з ким ти зібрався грати в позиційний футбол а-ля той сміливий часів Шевченка. Андреа вже не раз натякав, що має гнучкіші принципи, ніж хтось може очікувати, й готовий адаптуватися під моделі своєї команди та суперника. Раніше з особливою теплотою згадував, як Де Дзербі міняв тактичні налаштування у Брайтоні після продажу чемпіона світу Мак Аллістера: "Спочатку йдуть індивідуальні характеристики гравців, а потім – його ідеї. Наприклад, ми змінили багато елементів, бо Роберто зрозумів, що нам треба щось придумати. Грати з Мак Аллістером – це одне, а не мати його – інше. Його геніальність полягає у відносинах, які він налагоджує з командою. Де Дзербі створює атмосферу обговорення та довіри з хлопцями. Це його сила".

Мальдера якось не витримав через дискусію про те, що важливіше: гарна гра чи результати. "На вашу думку, прихильник красивої гри не хоче перемагати? Лідхольм грав у футбол інакше, ніж Трапаттоні, але ніхто з цього не робив проблеми. Вболівальник хоче перемагати, але якщо він отримує задоволення, то стає щасливішим", – розповідав алленаторе під час роботи в АПЛ. Синьйор Андреа згадував і енергозатратний персональний пресинг Гасперіні як зразок, який йому дуже до вподоби, але також наш новий тренер віддає перевагу грі на м'ячі, якщо це можливо.

"Футболіст хоче грати у такому стилі, щоб отримувати задоволення, а не лише бігати за суперником. Крім того, грати лише від оборони – не означає, що ти не програєш", – Мальдера готовий обирати захисний план, якщо це єдиний варіант, але завжди шукає можливість вдовольнити амбіції гравців і фанатів. Здається, у попередників не було стільки акцентів на добробуті інших. Просто ще раз: "Тренери змушують команди грати добре, а матчі виграють гравці". Це не фраза, яка з'явилася на устах Мальдери цього тижня. Хитрий спосіб перерозподілити тиск і відповідальність. Але й щире бажання розпалити у своїх гравцях іскру.

А ось бажання тренувати самому – це дійсно щось новеньке. Ще пару років тому заявляв, що йому добре бути за кадром і піде за Де Дзербі куди завгодно. З Мальдерою не станеться дива. Україна дуже далека від того, щоб виграти чемпіонат світу. Але вже бодай підібратися до того, щоб зіграти на Мундіалі, знову стати більше натхненням, ніж тягарем – можливо. Мальдера називав себе естетом, вихованим на епосі Мілана Саккі. Та врешті-решт, як каже навіть Гвардіола, тренер має значний вплив, але дивують суперника і виграють насамперед гравці.