Голкіпер увійшов в історію КЧС-2025, вражає захмарною статистикою і претендував на "Золотий м'яч" – його брат загинув
Ольга Любушкіна розповідає історію Ронвена Вільямса, голкіпера збірної ПАР та Мамелоді Сандаунс, який грає зі своєю командою на Клубному ЧС-2025.
На великих турнірах футбольним фанатам дуже часто відкриваються нові імена, або ж ми згадуємо про забутих героїв, які отримали шанс нагадати про своє існування.
Клубний ЧС тепер можна зарахувати до таких змагань, адже ФІФА внесла зміни у регламент, розширивши список учасників. Команди з'їхалися із різних куточків світу і привезли до США своїх легенд. Напевно, найбільш загадковими є представники Африки, оскільки про них згадують лише тоді, коли стається щось кричуще.
Одним із делегатів Чорного континенту на Клубному ЧС є Мамелоді Сандаунс під керівництвом Мігеля Кардосо, який відомий своєю роботою в Шахтарі у тренерському штабі Фонсеки. Клуб із Південно-Африканської Республіки – серед найтитулованіших у своїй країні.
У складі Мамелоді Сандаунс грає 33-річний голкіпер Ронвен Вільямс. Вже в першому матчі воротар ПАР увійшов в історію футболу. Нещодавно в регламенті змагань ввели правило “8 секунд” за затримку голкіпером часу, яке має використовуватися з нового сезону. Клеман Тюрпен вирішив, що вже час скористатися нововведенням, і Вільямс став жертвою французького судді, відчувши на собі нове правило в дії.
Ронвен не вперше пише історію власноруч. Попри те, що він ніколи не виступав за межами своєї країни, не має такого авторитету, як Буну, Онана чи Менді, який із Челсі вигравав титули, його сміливо можна поставити в один рядок із легендами. Ронвен Вільямс – перший африканець, який грає на своєму континенті та отримав номінацію на "Золотий м’яч", а саме взяв участь у боротьбі за "Трофей Яшина", який вручається голкіперам.
Капітан і герой збірної ПАР, фантастична статистика
Вільямс змусив заговорити про себе під час Кубка Африки, який відбувався у Кот-д'Івуарі у 2024 році. У 1/4 фіналу ПАР зустрічалася з Кабо-Верде, доля путівки у півфінал вирішувалася у серії пенальті. Ронвен відбив чотири удари від гравців Кабо-Верде з 11-метрової позначки, встановивши рекорд турніру. І на цьому він не зупинився.
Такий же сценарій повторився у матчі проти Нігерії, але друге поспіль диво Вільямс створити не зміг. А ось у грі за третє місце з Демократичною Республікою Конго він знову проявився себе у серії пенальті, зумівши двічі парирувати удари суперників. На Кубку Африки, попри лише здобуту бронзу, оборона ПАР була однією з найкращих і це цілком заслуга їхнього голкіпера.
"У нас дуже хороший воротар. Якщо ви можете відбити чотири пенальті, це вже не лише фарт", – хвалить Ронвена тренер Бафана-Бафана Уго Броос.
Вільямс пояснював свій успіх із пенальті тим, що багато передивляється відео, готується до матчів, а на його телефоні безліч фотографій з підказками щодо нападників. Крім того, голкіпер відрізняється скромністю.
"Я віддаю належне аналітикам. Вони готують мене, вони знімають так багато відео. Ми вивчаємо клуби, а я намагаюся вловити тенденції", – розповідав голкіпер.
2024 рік для Ронвена Вільямса був дуже вдалим. З Мамелоді Сандаунс він здобув титул чемпіона ПАР, з національною збірною взяв бронзу на КАН. Загалом голкіпер зіграв на клубному рівні упродовж сезону 46 матчів, у 30 з них він не пропустив жодного гола!!! У 100 останніх зустрічах Ровен має 64 кліншити.
Неймовірна статистика, яка вражала не тільки футбольних фанатів, а й журналістів. Вільямс був настільки крутим, що отримав номінацію на "Трофей Яшина".
"Як я дізнався? Мені подзвонили з клубу, привітали, а я у той момент був спантеличений. Не розумів, що відбувається. Потім мені сказали перевірити командний чат у WhatsApp, і там була картинка з номінацією. Подумав спершу, що то жарт, але мені надійшло дуже багато повідомлень. Це був божевільний момент. Коли ти – африканський голкіпер, ти навіть не можеш уявити собі досягти такого визнання.
Чесно кажучи, це був шок, не міг у це повірити... І чим більше часу минало, тим більше я пишався не лише своєю країною, а й Африкою загалом. Це змушує мене пишатися своєю історією", – пригадував африканець.
Звісно, Вільямс не виграв, але увійшов в історію, ставши прикладом для молодих гравців, які виступають в Африці. Все ж Ронвен здобув нагороди для своєї полички. На CAF Awards йому вручили приз найкращому гравцю і найкращому воротарю.
Трагедія ледь не стала на шляху кар'єри
Через які труднощі африканські гравці проходять, щоб стати професіональними футболістами, важко уявити. Бідність, велика смертність, бандитизм, голод, хвороби, від яких просто немає ліків…
Вільям народився у Порт-Елізабет, а ріс у районі Гелвандейл. У 90-х місто почало тонути під хвилями злочинності, пов’язаними, переважно, з наркотиками. Його мати Хейзел грала свого часу за Шатерпруф, але, завагітнівши, нападниця повісила бутси на цвях. Ронвен, як і його матуся, спочатку грав на позиції форварда.
"Я називаю це “гангстеризм”. Через бідність кожен хотів бути гангстером. Коли ми чули постріли, то втікали в укриття, але все одно були легкими мішенями. На щастя, шалені кулі в мене не влучили", – розповідав голкіпер.
Ронвен бачив усі жахіття, просто повертаючись з тренування. Для дітей не було чимось незвичним проходити повз трупи, а звуки пострілів супроводжували гру на футбольному майданчику. Двоюрідний брат Вільямса працював охоронцем. Його застрелили.
Ронвен міг обрати бандитизм, але обрав футбол. Він тренувався у клубі Суперспорт. Вже тоді наставники в молодіжній команді відзначали його талант. Все йшло добре до одного випадку, який ледь не змусив завершити кар'єру.
Коли Ронвену виповнилося 18 років, його брат Марвін загинув в автокатастрофі. Вільямс замкнувся в собі, не відвідував тренування і важко переживав трагедію. Брати були дуже близькими, завжди підтримуючи один одного. Марвін був першим фанатом молодого голкіпера.
"Після того, як він поховав брата, не хотів повертатися до академії; він не хотів продовжувати грати у футбол. Я телефонував йому щодня, кажучи: найкраще, що він може зробити для свого покійного брата, це грати у футбол і робити те, що він любить, у його пам'ять", – згадував тренер Ронвена Кванеле Копо.
Три місяці знадобилися Суперспорту, щоб повернути Вільямса до команди. Можна помітити, як Ронвен досі, святкуючи свої вдалі сейви, підіймає руки та голову до неба. Так він звертається до брата, бо вірить, що тепер Марвін – його янгол-охоронець. Декілька татуювань на тілі воротаря зроблені на честь брата.
Академія Суперспорт мала зв’язки з Тоттенхемом, що дозволило Ронвену поїхати до Англії у 2008 році. На молодіжному турнірі він грав у складі "шпор" проти Манчестер Юнайтед та Хіберніана. А поряд з ним був Раян Мейсон.
Вільямс повернувся до Суперспорту, отримав капітанську пов’язку. У 2022 році він приєднався до Мамелоді Сандаунс, з яким приїхав на Клубний ЧС-2025 боротися проти найкращих.
