"АЗ помилок не пробачить": Олег Саленко про фарт Шахтаря, невміння грати під пресингом і сумбур в атаці

Шахтар гру-відповідь 1/8 фіналу Ліги конференцій провів надто невпевнено і ледь протиснувся до вісімки найкращих у турнірі. Суперник, Лех із Познані, зумів відіграти два м’ячі і, якби не фортуна, то українському клубу було б непереливки в кінці матчу.

Коли ж нелогічний м’яч залетів у ворота поляків, команда Арди Турана кілька разів могла знімати питання про переможця двобою, але, захопившись атакою, ледве знову не пропустила. Доходило аж до трохи дивного втручання тренера, коли він, наче в юнацькій команді, емоційно змушував підопічних, які залишилися на половині поля суперників, негайно повертатися додому – для захисту воріт Дмитра Різника.

На початку квітня, коли в чвертьфіналі Шахтар зустрінеться із нідерландським АЗ, на прихильність фарту сподіватися буде важко. Клуб з Алкмара бореться за провідні позиції в Ередивізі, а в 1/8 Ліги конференцій розбив празьку Спарту із загальним рахунком 6:1. Це підкреслює вміння майбутнього суперника Шахтаря карати за будь-яку помилку.

Про матч-відповідь Шахтар – Лех (1:2) Футбол 24 поговорив із зірковим нападником київського Динамо початку 90-х Олегом Саленком.

– Пане Олеже, Шахтар, як виявилося, був неготовим до другого матчу з Лехом. Що, на вашу думку, вплинуло на гру команди Арди Турана?

– Ніхто, звісно, легкої прогулянки в Кракові не очікував. Лех – доволі міцна команда, вміє тримати удар. Були певні сигнали ще в першій грі, але там Шахтарю вдалося забити третій м’яч і в матчі-відповіді мати перевагу в два голи. Можливо, це й стало причиною невиразної гри української команди.

З одного боку, вона впевнено тримала м’яч, з іншого – попереду мало що виходило і ударів по воротах Леха практично не було. Поляки добре захищалися і скористалися певною розслабленістю Шахтаря. Перевага в два м’ячі вплинула на гру "гірників", вони заспокоїлися і ледве за це не поплатилися. Такого не можна робити. Недостатня концентрація, помилки в захисті змусили футболістів нервувати. У певний момент я навіть подумав: добре, що так усе закінчилося.

– Пощастило, що Лех сам собі забив. Фортуна була на боці Шахтаря. Склалося враження, що команда не готова до жорсткого пресингу.

– Було видно, як Лех будь-що намагається відігратися. Зіграли дисципліновано, перекривали всі зони. Гравці Шахтаря вже думали, що походять по полю й спокійно пройдуть у чвертьфінал. Хоча перевага була достатньо хитка. Друга гра перевернула співвідношення сил догори дригом. Треба робити висновки, адже на наступному етапі буде якісно інший суперник.

– У Шахтаря траплялися грубі помилки в захисті – Грам не зміг рівноцінно замінити Бондаря. Статистики стверджують, що коли в центрі оборони відсутні Валерій і Микола Матвієнко, то "гірники" перемагали лише одного разу.

– Це закономірно. Довгий час пара Бондар – Матвієнко була незамінною. Їх награвали вдвох і вони відчували один одного на полі. Їхня відсутність змусила тренерів шукати інші варіанти захисту. Були проблеми, й чималі. Добре, що Різник виручав.

– У чвертьфіналі Шахтар зустрінеться з АЗ. Таких помилок у захисті представник Ередивізі не пробачатиме.

– Алкмар, якщо ви подивитесь, забиває майже в кожному матчі. Лех – це сильна команда, але польського рівня. У Нідерландах футбол якісніший. АЗ – це команда з іменем, і нижче певного рівня не опускається. Вони завжди добре готові функціонально, дисципліновані – з ними непросто грати. Я дивлюся огляди чемпіонату Нідерландів, Ліги конференцій. Шахтарю треба добре налаштовуватися. Взагалі, якщо подивитися на пари чвертьфіналів, то в усіх шанси кожної команди на прохід до півфіналу – 50 на 50.

– Шахтарю непогано б було ще й дисципліну трохи підтягнути. У кінці зустрічі з Лехом Арда Туран після невдалої атаки закликав футболістів повертатися назад, а ті його не дуже й слухали. В одному з епізодів у нашому штрафному було п’ять поляків проти трьох "гірників".

– Гравцям треба відновитися. Постійні перельоти на матчі Ліги конференцій і чемпіонату України сил не додають. Врахуйте й менталітет іноземних гравців. Вони всі хочуть забивати, а це бажання шкодить захисту, команді в цілому. У Зорі, де мій син грає, є схожа проблема. У таких ситуаціях треба мати глибину захисту.

– Або реалізовувати моменти, які створюєш.

– У кінці матчу справді було кілька слушних нагод забити й зняти питання про переможця. Це мистецтво: коли напруга максимальна, ти розумієш, що треба забити, і варто повністю зібратися. Будь-хто з професіоналів підтвердить мої слова. Коли ж граєш, наче відпочиваєш, то під час матчу вже важко переналаштуватися. Виникає сумбур і марнуються зручні нагоди.