"Григорчук працює більше 24 годин на добу": Брагару в Динамо, Іскандери по Одесі, Лунін і Трубін – хто стоятиме на Євро?![bomb](https://football24.ua/images/emoji/bomb.svg?v=12892)
Інтерв’ю "Футбол 24" з Андрієм Глущенком, помічником Романа Григорчука у Чорноморці. Підсумки неоднозначного сезону "моряків", сьогодення воєнної Одеси, сучасні вимоги голкіперського ремесла і очікування від збірної України на Євро-2024. Про це і не тільки – у нашій розмові.
![Олег Бабій Олег Бабій](https://football24.ua/resources/photos/tags/76x76_DIR/201604/57304.jpg?v=202406155502&a=top)
"Кварцяний – красень, умів підтримати воротарів"
– Андрію Олександровичу, до 25 червня тренерський штаб Чорноморця – у відпустці. Де відпочиваєте?
– Війна триває, тому сильно не відпочинеш. Я залишився в Одесі – сім’я, дитина. Щоранку – зарядка. Реагуємо на всі тривоги. До 30-го червня у нас контракт із клубом.
– Оцініть для себе сезон, який завершився, за рівнем складності – від 1 до 10.
– Сезон був складним – це точно. Десь на вісім балів. Підсумки по грі команди – парафія головного тренера. Я ж можу відповісти за воротарську лінію. Ми пропустили багато голів, але добре, що не пропустили ще більше. При цьому наші голкіпери достатньо виручали. Складність полягала ще у тому, що по ходу сезону воротарі у нас мінялися. Починали Білик і Шевченко, потім вийшов Даня Варакута, для якого це був перший сезон у статусі основного. Це також виклик – молодий, безумовно талановитий. Потрібно було підтримувати рівень на довгій дистанції.
Паралельно він ще й навчався вимогам сучасного футболу, а також головного тренера. Це ж не так, як колись: спіймав м’яч, поставив зручно на газон, прим’явши травичку, а центральний захисник вибив кудись у центр поля. Зараз воротар – це ще один польовий гравець. На тренуваннях вони у нас грали і в "квадрати", і в тримання. Незважаючи на всі пропущені голи, це поступово дає результат. Той же Даня суттєво додав у грі ногами.
Воротар – це не тільки початок атаки, а й організація оборони, стандартні положення, швидкий перехід від захисту в атаку. Не в образу сказано, але у нас 80 відсотків випадків – це бабахнув м’яч на сто метрів вперед і всі кажуть: "Який хороший воротар!" Ті ж, хто розбирається, розуміють: голкіпер повинен не тільки центральному захиснику пасувати, але й у зону інсайда чи вінгеру. І робити це зручно. У нас захисники як пас назад віддають? "На гланди" (Усміхається). Виходиш, щоб прийняти м’ячик, а тобі летить у площину воріт, ще й з відскоком. Тож зараз воротар повинен грати ногами навіть краще, ніж польовий гравець.
Голкіпер не може бути винним в усіх 50 пропущених голах. Футбол – командний вид спорту, усі відповідають за помилки. Так, був пропущений від Динамо – м’яч випав із рук Дані, влучив у стійку і нам добили. Ще 3-4 м’ячів міг уникнути. Але звинувачувати його я не берусь. Хороший воротар, якщо він грає увесь сезон, у 3-4 матчах виручає конкретно, у 2-3 матчах привозить, решту ігор проводить на стабільно надійному рівні. Ми з Данею намагалися тримати цю планку.
– Як ви охарактеризуєте потенціал Варакути? Наскільки далеко може піти цей хлопець?
– Дифірамбів співати не хочу, бо життя – підступна штука. Потенціал є. Варакута – розумний і здібний до навчання хлопець. На мій погляд – це дуже серйозний рівень. Серед воротарів, з якими я працював останні 15 років, був талановитий Коваль, старанний Безотосний, багато хороших кіперів зі своїми плюсами та мінусами. Даньку я забрав у дубль ще в 16-річному віці. Прозвучить нескромно, але він вже став моїм проектом. Бачить і розуміє футбол так, як я бачу і хочу. Не скажу, що він талановитіший за інших. Проте має пристрасть і одержимість футболом. Йому цікаво пізнавати щось нове. Не було жодного тренування, де б він дав собі поблажку і працював "на пів шишки".
Я переглядаю багатьох воротарів. Навчаємося ми на англійській Прем’єр-лізі. Даня усе виконує так, як це роблять в АПЛ. Потрібно аналізувати: як переміщуватись, як підлаштовуватись, як обробляти м’яч, під яку ногу, як виходити з воріт, як керувати захистом. На такі дрібниці у нас не дивляться. Якщо вибив на 100 метрів – значить грає ногами, красунчик.
– Пам’ятаєте, як Кварцяний привіз голкіпера з Африки і охрестив його найкращим воротарем світу, бо той докидав м’яч рукою аж за центр поля?
– Кварцяний – красень, умів підтримати воротарів (Усміхається). Але міг і "вбити" так, що потім грати не хотілось.
"Чудак два тижні м'яча в руках не мав". Куди подівся найкращий голкіпер світу
– Чорноморець вже покинув інший голкіпер – Олег Білик. Що завадило йому розкритися?
– Олег – достатньо кваліфікований воротар. Коли ми брали його в команду, я дивився, як він діє під тиском, як грає ногами. Білик це вміє. На зборах в усіх голкіперів були рівні шанси розпочати в основному складі. Але кілька помилок – і ми вирішили спробувати Варакуту. Попри це немає підстав стверджувати, що Олегові не дали шансу. Якщо ти зіграв матч, це ще не означає, що вийдеш у наступному. Є тижневий цикл тренувань і потрібно відпрацьовувати по повній програмі. У Білика є всі дані, щоб грати на хорошому рівні. Щоправда, мені хотілося від нього більше емоцій, роботи над організацією оборони. Це начебто дрібниці, але з дрібниць складається все.
Взагалі-то найбільше ми покладали сподівань на Олексія Шевченка. Проте він отримав легку травму. Зіграв Олег кілька матчів, а потім вистрелив Варакута. Шевченку і Білику стало значно складніше. Колись у мене була така ситуація у запорізькому Металурзі. Усім воротарям "відірвало" руки-ноги, вони "зламались", вийшов Коваль і прогримів на всю країну.
– Чорноморець гарно розпочав сезон, йшов серед лідерів. Перемоги над Динамо, Поліссям. Але, зрештою, лише підсумкове одинадцяте місце. При цьому команда дісталася півфіналу Кубка України. Які емоції домінували?
– Звісно, хотілося кращого. Підсумки, думаю, підіб’є Роман Йосипович (Григорчук, – Футбол 24). Можу висловити хіба своє скромне бачення. Для того, щоб грати у стилі, який сповідує головний тренер, нам потрібні 18-20 добротних футболістів і конкуренція. Натомість у нас тягнули весь сезон одні й ті ж люди, тож спадів було не уникнути. Ось цієї лавочки нам не вистачило. Багато можна знайти причин і відмазок. Те ж суддівство мало кому подобається.
При всьому цьому ми дійшли до півфіналу Кубка України. Там випав Шахтар – ось таке "щастя" нам підвернулось (Усміхається). Маємо те, що маємо. Не привід засмучуватись. Найголовніше – футбол в Одесі є. Важливо, щоб він розвивався у правильному напрямку і команда могла показувати більш серйозні результати.
"Коли тривога, ти вже розумієш: 1-2 хвилини – і десь бабахне"
– Одесі доводиться важко під час війни, а особливо – останніми місяцями, коли по місту летить практично все крім ядерної бомби. Рішення проводити тут домашні матчі – правильне?
– Не мені вирішувати. Але з того, що я бачу, грати в Одесі – можна і треба. У нас прекрасний стадіон, усі заходи безпеки дотримуються. Грати у Дніпрі, на мій погляд, в кілька разів важче. А в Одесі не так вже й багато тривог було під час матчів. Немає сенсу скаржитися, адже така ситуація практично по всій території, Одеса – не виняток. Сподіваюся, цих чортів ми вже скоро проженемо з нашої країни і все закінчиться нашою перемогою.
– Жити в Одесі і не мати можливості покупатися у морі – наскільки це боляче?
– Знаєте, як кажуть? "Справжні одесити в морі не купаються". Я хоч і оріхівський, запорізький такий одесит, але цьогоріч якщо і зайшов у воду, то хіба одного разу. Море є, воно зовсім поруч. Вранці роблю пробіжку Трасою здоров’я і милуюся ним. Те саме, що в Запоріжжі острів Хортиця – ось вона, потиснули руки і побіг далі.
По нас прилітали касетні боєголовки, зокрема і на Трасу здоров’я. Сьогодні якраз пробігав і бачив, що вже встановили мобільні бомбосховища. До них від пляжу – рукою подати. Щоправда, до нас ракети долітають за 1-2 хвилини. Потрібно мати хорошу фізичну підготовку, щоб добігти до укриття.
– Бували випадки, коли прилітало максимально близько до вас?
– Коли живеш неподалік Траси здоров’я, воно завжди поруч літає. Біля бази команди теж прилітає. Страшнувато, звісно. Але найстрашніше, що людина звикає до всього. Коли тривога, ти вже розумієш: 1-2 хвилини – і десь бабахне. Погано, що це стало рутиною. Телефонуєш у Запоріжжя: "Як ви? У вас же там те і се". – "Та ні, – відповідають. – От у вас – взагалі дурдом". А ми тут – і нам нормально. Життя триває. Люди пристосовуються до будь-якої ситуації.
"У нас Брагару не грав лише у воротах"
– Повернімося до футболу. Днями Максим Брагару підписав контракт із Динамо. Якими були напутні слова тренерського штабу Чорноморця?
– Я не можу сказати, що зібралися всі і проголошували напутні слова. Скажу від себе: можу тільки порадіти за Макса. Він прекрасний футболіст і, що дуже важливо – прекрасна людина. Хочу, щоб все у нього вдалося. Реально талановитий хлопець. Думаю, ви помітили, що у нас в Україні мало футболістів, спроможних взяти м’яч біля своїх воріт і на дриблінгу пройти через усе поле. Брагару це вміє.
Зараз футбол – це схеми, тактика, взаємодія команди. Але бракує індивідуально яскравих гравців. Раніше, якщо ти не вмів обіграти одного-двох, тебе б у команду не взяли. А зараз, коли бачимо таке, навіть дивуємося: "Нічого собі! Вміє обіграти один в один!" Звикли – пас-пас, пас-пас. Трансфер Брагару до Динамо – це гордість для нашої команди. Бажаю йому всього найкращого.
– Не сумніваєтесь, що "потягне" рівень основного складу Динамо?
– Час покаже. Якими будуть тактичні схеми, яку позицію йому довірять. У нас Макс не грав лише у воротах, хоча Роман Йосипович обіцяв його туди поставити, бо він найкраще ногами вміє (Усміхається). Думаю, Брагару принесе користь Динамо. А все решта залежить від нього.
"Григорчук? Увесь час футбол, увесь час база"
– Угода тренерського штабу із Чорноморцем діє до 30 червня. Керівництво клубу, принаймні на словах, зацікавлене у продовженні співпраці. Коли усе вирішиться?
– Коли усе вирішиться – це озвучить Роман Йосипович. Ми, як кажуть в Одесі, "не спеша спешим". На даний момент відповідь знає тільки головний тренер. Метушитися немає сенсу. Зараз відпустка і потрібно думати про наступний сезон. До 30-го числа ми на контракті, а далі буде видно.
– Ви з Григорчуком працюєте вже багато років, пройшли разом не один клуб. Порозуміння з пів слова?
– Я знаю його вимоги. Він знає, як працюю я. Тож скоріше так, ніж ні. Звісно, у кожного може бути своє уявлення, власна думка – про ту ж гру воротаря, наприклад. Але є головний тренер, він каже своє бачення, а мені потрібно підлаштовуватись і зробити так, щоб воротарі дотримувались його побажань. У принципі, для цього тренер воротарів й існує. У нас нормальні професійні відносини. Стільки років працюємо разом!
– Як Роман Йосипович невдачі переживає?
– Не думаю, що хтось переживає невдачі легко. Я, наприклад, після невдач краще сплю, ніж після перемог – настільки виснаженим буваю (Усміхається). Григорчук ніколи не подає виду, хоча дуже скрупульозно намагається знайти відповідь на запитання "Чому?". Копається у собі, шукає причини, а також метод, як уникнути такої невдачі у майбутньому.
Якщо ви читали інтерв’ю футболістів Чорноморця, то помітили: вони відзначають, що "наш головний тренер працює більше 24 годин на добу". І це правда. Увесь час футбол, увесь час база. Навіть зараз – наче відпустка, але процес іде. На головному тренері шалена відповідальність за команду.
"Трубін і Лунін трохи "відморожені"
– Збірна України має розкішний кадровий вибір голкіперів. На вашу думку, хто з них найбільш гідний стати першим номером під час Євро-2024?
– Запитання складне (Усміхається). Запитання цікаве. Ми розуміємо, що вибір буде такий – Лунін або Трубін. Я б додав і одному, й іншому агресії. Маю на увазі управління командою, трохи більше життя. Ух, я обговорюю воротарів Реала і Бенфіки! Може, це й некрасиво. Але, з іншого боку, вважаю, що голкіпер повинен бути емоційнішим. І Трубін, і Лунін – трохи "відморожені", а мені хочеться, щоб вони активніше ганяли цей захист, більше керували.
Вибір, звісно, за головним тренером. У Луніна – прекрасний сезон в Реалі. Трубін – тримає свою марку. Високо не злітав, але й не опускався нижче свого рівня. Кого би я обрав? Чесно скажу – не знаю. Усе вирішить останній момент – хто і як виглядатиме на тренуваннях. Трубін прекрасно відіграв з Німеччиною. Перед тим у воротах збірної стояв Лунін. Тут класичні 50 на 50. Реброву видніше, але я б дивився по тренуваннях.
– Пригадую, у їхньому віці Шовковський був плюс-мінус таким же "відмороженим"… Агресія прийшла з досвідом.
– Воротар повинен бути "відмороженим" – холодне серце в гарячих матчах. По собі знаю: керуєш, кричиш, мат-перемат іде повний. Але в душі смієшся: "Нічого так, усім все розказав". Ніхто ж не знає, що в тебе на серці. Ти можеш бути втіленням спокою в житті, але на футбольному полі – більше організації, вимог, підказок. Це помітно вболівальникам, це помітно команді, проти якої ти граєш.
Звичайно, це не повинно переходити в істерику. Траплялися такі воротарі, які кричали без причини, що аж самому страшно на лавці перебувати. Золота середина має бути. Можливо, вона і є десь на тренуваннях у цих хлопців. Я ж можу судити лише по телевізійній картинці. У Реброва буде приємний головний біль, адже є ж іще Жора Бущан, його з рахунків теж не варто списувати (розмова відбулася до матчу з Польщею, – Футбол 24). Хтозна, як карта ляже.
– Окей, за ментальністю Трубін і Лунін – схожі. А чим відрізняються в технічному плані? У кого яка найбільша чеснота?
– Лунін останнім часом додав у грі ногами. Трубін хороший у ближньому бою. Різниця в рівневі їхніх клубів – Реала і Бенфіки. У всьому іншому вони варті один одного. Найбільш інформативні – тренування. Там найкраще видно сильні і слабкі місця. Ми ж можемо судити тільки по картинці – виходить, як артист, грає і все вдається.
– Українські вболівальники ображені на Анчелотті, який, попри великі заслуги Луніна в сезоні, випустив на фінал Ліги чемпіонів Куртуа. Ви рішення тренера розумієте?
– Лунін абсолютно заслуговував грати у фіналі. Але, якщо вірити новинам, він трохи прихворів і пропустив передфінальні тренування. Плюс – Куртуа почав набирати форму. Є головний тренер, який відповідає за результат. Він довірився значно досвідченішому голкіперу і не прогадав. Команда перемогла, Тібо відіграв "на нуль" – які можуть бути питання?
– Який максимум нашої збірної на цьому чемпіонаті Європи? Вийдемо з групи? Півфінал? Чи, може, на фінал замахнемось?
– Хочеться виграти (Сміється). Навіщо розмінюватися на дрібниці? Але потрібно рухатись поступово. Думаю, хлопці й самі розуміють, що ми повинні виходити з групи при всій повазі до інших команд. А далі – турнірні розклади, фарт, усе в комплексі. Не тільки майстерність відіграватиме роль. Потрібно, щоб склалися всі інші фактори.
показати приховати