"Поворознюк навіть не просить, просто зарплата не приходить": легенда Інгульця – про методи боса і невдачу в Києві
Півзахисник Євген Запорожець після 10 років з Інгульцем спробував свої сили в іншому клубі, але його спіткало розчарування.
– Євгене, як нам стало відомо, ви припинили свою співпрацю з Оболонню. Чому не вийшло в київській команді?
– Чесно кажучи, не можу відповісти на це питання. Для мене це загадка та навіть більше людське розчарування. Краще запитати це у тренерського штабу.
Перед переходом в Оболонь я впродовж місяців спілкувався зі спортивним директором та головним тренером, і мене запевняли, що я потрібен команді.
Так вийшло, що після переходу на зборах в Туреччині я отримав перелом. Попри це я ще два тижні тренувався. Потім уже був такий біль, який я не міг терпіти. Останні півтора тижні нашої підготовки я не займався. Після повернення вже на другий матч проти Дніпра-1 (0:1) я потрапив до заявки. Тобто свої 10-15 хвилин міг зіграти. Якщо не фізично, то психологічно точно був готовим.
– Боргів перед вами не залишилося?
– Ні. В цьому плані клуб дуже солідний. Я думав, що можуть початися якісь такі моменти, але переді мною повністю розрахувалися. Менеджмент виконав усе, що обіцяв.
– Які у вас плани тепер?
– Поки ніяких. Часто виходить так, що коли ти на контракті в якомусь клубі, то тобі дзвонять і одні, й інші. В мене така ситуація в Інгульці була, коли мною цікавилися Чорноморець та Металіст 1925. А коли ти без команди та ще й за пів року сумарно зіграв хвилин 90, то навколо тебе тиша.
Я відкритий до пропозицій. Можливо, навіть хтось прочитає наше із вами інтерв’ю та згадає про мене. Команди зараз на відпочинку. Думаю, десь через тиждень-два почнуть збиратися та вивчати ринок.
– Вищезгадані клуби УПЛ цікавилися вами після вильоту Інгульця до Першої ліги минулого сезону?
– Це було і після вильоту, і взимку, і перед стартом минулого сезону. Проте Олександр Григорович Поворознюк мене не відпускав.
Спочатку казав, що відпустить мене взимку. В мене вже був хороший варіант, і я міг піти, але він відмовив. Сказав, що відпустить, коли на мою позицію прийдуть нові гравці, яких він хоче підписати. Але там такі прізвища були, які, якщо мислити тверезо, в Інгулець не підуть.
– Олександр Андрієвський та Володимир Шепелєв з Динамо?
– Ні, трішки нижчі за статусом.
– Чим завершилася ваша історія?
– Я спілкувався з Поворознюком, але він годував мене жданиками. В підсумку нічого не вийшло. Була розмова, що він відпустить мене влітку. Потім у нас були стикові ігри за право виступати в УПЛ, і президент поставив ультиматум, що дасть піти, якщо ми збережемо прописку. Так усе докотилося, що я відпрацював свій контракт від початку до кінця.
– Ходять чутки, що у вищезгаданих Чорноморці та Металісті 1925 вам пропонували в рази кращі фінансові умови.
– Так, це правда.
– Коли у вас добіг кінця контракт з Інгульцем, то вам пропонували залишитися?
– Ніхто нічого мені не запропонував. Можливо, керівництво очікувало, що я підійду. Однак після десяти років у клубі сподівався, що буде хоча б якась пропозиція.
Так вийшло, що зіграв останній матч, отримав пам’ятну футболку та пішов з команди. Спочатку було трохи неприємно, але потім я вирішив, що, вочевидь, така моя доля.
– У фінансовому плані добре розійшлися?
– Не хочу про це (посміхається, – прим. автора). Скажемо так, погрішності є.
– Подейкують, що Поворознюк взамін на те, щоб відпустити когось зі своїх гравців чи тренерів, може попросити пробачити зарплату чи премію.
– Можна сказати, що так було і в мене. Насправді, він навіть не просить, а вона [зарплата або премія] просто не приходить (посміхається).
– Образа якась залишилася?
– Ні. Олександр Григорович мені минулого місяця телефонував та питав, як мої справи. Я не та людина, яка буде ображатися. Ну, максимум перші два дні, – зізнався Запорожець в інтерв'ю Українському футболу.
показати приховати