"Усик підтримував нас на Кубку світу": українець із футзальної ліги №1 про рівень Барселони, кориду і дубль від дружини
Інтерв’ю "Футбол 24+" із Миколою Микитюком, футзалістом національної збірної України та іспанського клубу Рібера Наварра.
Микола Микитюк / Фото надане героєм інтерв'ю
Вже не перший сезон збірна України представлена у найсильнішій лізі світу, якою по праву вважається чемпіонат Іспанії, двома своїми зірками. Ігор Корсун виступав за Осасуну Магну, а зараз перейшов до клубу Шота. Натомість Микола Микитюк після Кордоби опинився у Рібері Наваррі.
Вперше із проханням про інтерв’ю я звернувся до Микитюка на початку вересня. Наш універсал одразу охоче погодився, але з розмовою ніяк не клеїлося – вона постійно відкладалася через його загадкову заклопотаність. Усе стало зрозуміло наприкінці місяця, коли виявилось, що дружина Миколи народила двійню. Владнавши до середини жовтня серйозні, але від того не менш приємні клопоти, Микитюк сам набрав вашого автора.
"Що, двійня?" – "Так"
– Слава Богу, всі проблеми, які бувають у новонароджених дітей, уже позаду, – розповідає новоспечений татусь. – Перші два тижні виявилися дуже складними. В однієї дитини була жовтяниця – це нормально, але показники трішки перевищували норму. Довелося плюс три дні провести під спеціальною лампою у клініці. Зараз усе добре. Та й ми з дружиною адаптувалися до нового життя. Для мене все розвернулося на 180 градусів (Усміхається).
– А ви задовго до пологів дружини знали, що буде двійня?
– Якщо не зраджує мені пам’ять, ми дізналися про це на третьому місяці вагітності. Дружина зробила тест, усе підтвердилося, потім вона пішла до гінеколога. Я тоді ще виступав за Кордобу, було тренування. Вона: "У мене є новина". – "Яка новина?" – запитую, знаючи, що ми чекаємо на поповнення. "Маю ще одну новину" – "Що, двійня?" – "Так". Це було настільки неочікувано! Народилася пара – хлопчик і дівчинка.
– Які їм імена дали?
– Олівія і Матео.
– Весь цей час ви перебували в Іспанії лише вдвох. Зараз, після поповнення, родичі нарешті приїхали?
– Мама моєї дружини приїхала ще до початку пологів. Приблизно за два тижні, бо ми не знали, коли це трапиться. Двійня може народитися і на 35-му чи на 36-му тижні. Пологи можуть початися будь-коли. Після приїзду мами стало набагато легше, допомагає нам. Я ж часто їжджу на матчі, на виїзди по 2-3 дні. Дружині одній із двома дітьми було б надто складно. Ми навіть втрьох іноді не можемо впоратися (Усміхається).
Новонароджені Микитюки і їхня матуся / Facebook
– На якому рівні іспанська медицина?
– В Україні у мене такого досвіду не було, тому порівнювати складно. Трішки пригадую хіба що, як народжувались мої молодші брати. Але в Іспанії мені дуже сподобалось ставлення. Усе відбувається безкоштовно за умови, що ти маєш належні документи. Піклуються, постійно приходять, запитують, чи потрібна якась допомога. Просто топ-рівень. Ми мешкаємо в Туделі – це невеличке місто, кількість населення, як у Коломиї, а може й менше. Але клініка – неймовірна. Нам дуже сподобалось.
"Баски розуміють іспанську, але принципово не хочуть відповідати"
– Від приємних клопотів – до неприємних. Ваш теперішній клуб Рібера Наварра, на жаль, перебуває внизу турнірної таблиці чемпіонату Іспанії. Яка атмосфера в команді?
– Нова команда тільки-но сформувалась. З минулого сезону залишились лише кілька гравців, всі інші – новачки. Колектив досвідчений, є серйозні імена. Той же Чіно – найкращий бомбардир у Кубку Іспанії і триразовий володар цього трофею, постійно викликався в іспанську національну збірну. А наш головний тренер – взагалі легенда іспанського футзалу. Якщо не помиляюся, він грав в одній команді із Хаві Родрігесом, який зараз очолює Барселону, а колись працював у нашому Продексімі.
Тренер каже: "Не залежить, які у вас гравці. Команді потрібно набратися терпіння". Поки немає того ідеального порозуміння на майданчику, знадобиться час. Аналізуємо наші ігри і бачимо, що моментів створюємо багато, але в обороні надіємося один на одного. Це моя думка, бо я все-таки на оборону граю частіше.
– Проблема, мабуть, не лише в незіграності, але й у силі суперників.
– Так. Ми ось вдома програли Барселоні по ділу – ще й із таким рахунком 1:8. Аналізуючи той матч, помітно: у захисті сподіваємося, що хтось підстрахує. Такі суперники, як Барселона чи Інтер Мувістар, одразу карають. Навіть неправильне розміщення тіла – м’яч миттєво пролітає в ту зону. Один рух праворуч чи ліворуч – це дуже вирішує.
Зараз наше головне завдання – зберігати спокій, не робити паніки. Працюємо, віримо один в одного. Мені дуже подобається такий їхній менталітет. Програли, на годинку засмутилися, але потім перемикаємося на наступну гру. Навіщо страждати, якщо ти не можеш повернути час назад? Як то кажуть, після бою кулаками не махають.
– Особисто вас у новому сезоні переслідують автоголи. У футзалі це явище трапляється частіше, ніж у футболі?
– Ну, так. Якщо аналізувати ці два автоголи… Я повертався в оборону, на дальню штангу пішов швидкий пас, хотів його перехопити, але й голкіпер вийшов з воріт "читати". Передачу я перехопив, проте у воротах вже нікого не було. У моїй кар’єрі таке вперше. Розумію, над чим потрібно працювати і не опускаю голову.
– Якщо порівнювати Ріберу з Кордобою, вашим попереднім клубом, на чию користь буде порівняння?
– Ми, до речі, останню гру проводили якраз проти Кордоби (поступилися 1:4, – Футбол 24+). На мою думку, у Наваррі зібрані більш досвідчені, майстерніші гравці. Кожен може взяти на себе відповідальність – обіграти, віддати, пробити. Натомість Кордоба більше працює завдяки командній роботі.
Микитюк у грі за Кордобу / Facebook
Бувають такі моменти, коли нас дуже сильно пресингують, ми вже затиснуті біля власних воріт, але хтось бере на себе відповідальність, останнім йде в обіграш і виходить зі скрутного становища. Як нам каже тренер, є три зони: біля наших воріт – червона, у центрі майданчика – жовта і на чужій третині – зелена. У зеленій, мовляв, "можете робити все, що хочете". І справді, рівень деяких одноклубників такий, що в 9 випадках з 10 їхні дії будуть успішними.
– Як зустріли уболівальники в Кордобі? Пам’ятають вас?
– Звичайно. Тільки вийшов з автобуса, як потрапив на вболівальників Кордоби, які скандували моє прізвище. Поспілкувався з ними, а також із колишніми одноклубниками, пофотографувались. Дуже теплі спогади.
– То були іспанці. Натомість Наварра – це ж Країна Басків?
– Ні, також іспанці, це провінція Наварра, тут розмовляють іспанською. А Країна Басків трохи вище, туди їхати 2,5 години. Влітку їздив до них на море – там і мова зовсім інша, і все решта. Заходиш у крамницю, звертаєшся іспанською – баски розуміють її, але, таке враження, принципово не хочуть нею відповідати. Словом, в Іспанії є свої складні нюанси.
– Кордоба – один із центрів кориди. Мали змогу оцінити видовище власними очима?
– А в нас у Туделі нещодавно забіг биків по вулицях проводився. Звісно, мав можливість сходити на кориду у Кордобі, але нею не скористався. Можливо, зроблю це наступного року.
"Ставлення арбітрів до Барселони буде таким самим, як до тебе"
– В Іспанії ви проводите вже третій сезон. До чого найважче було звикнути?
– Головною проблемою на початку була мова. Ще дуже давно, коли я грав у Продексімі, ходив на заняття з іспанської – суто для себе, щоб не витрачати час на перекладача. Адже тренер був іспанцем, чимало гравців з Бразилії. Тож якісь банальні слова вже знав. Проте, потрапивши сюди, зіткнувся з труднощами. Багато граматики, речення потрібно будувати правильно. Над цим працюю досі, хоча зараз уже не загублюся – можу відповідати, підтримувати розмову.
– А в ігровому плані – наскільки це інший світ?
– Дуже-дуже. Високий рівень гравців усіх команд – якщо припускаєшся помилки, вони тебе одразу карають. Будь-яка команда може обіграти ту ж Барселону чи Пальму. Пальма виграла три Ліги чемпіонів поспіль, Міжконтинентальний кубок, але в Іспанії вона не здобула жодного кубка. Це свідчить про те, що іспанський чемпіонат має набагато вищий рівень, ніж Ліга чемпіонів або чемпіонат світу.
Тут зібрані гравці з усієї планети. Кожен хоче сюди потрапити. Ми зараз на передостанньому місці, бо всі команди здатні нав’язати серйозну конкуренцію. Здебільшого перемоги здобувають на власних майданчиках – фактор своїх уболівальників в Іспанії дуже важливий.
Не можу не відзначити і рівень суддівства, який зовсім відрізняється від України. Якщо ти програв позицію і починаєш боротися, штовхатися – одразу фол. Пам’ятаю свій дебютний матч – у гостях проти клубу Ноя. Вже на 12-й хвилині в обох команд було по п’ять попереджень. Далі нам пробивали дві "десятки" (дабл-пенальті, вільний удар із 10 метрів, – Футбол 24+). Мабуть, це зроблено заради вболівальників – щоб більше голів було.
Микитюк розпочинає атаку Рібери Наварри / Facebook
Сподобалося, що судді не зважають на статус команди. Ти можеш грати проти Барселони, але ставлення арбітрів до неї буде таким самим, як до тебе. Найкращий гравець світу скаже якесь криве слово – одразу отримає жовту картку.
– Який матч із вашою участю зібрав найбільшу кількість глядачів на трибунах?
– Хаен – Кордоба. Щоб ви собі розуміли, Хаен – невеличке місто, але щоматчу збирається повний зал, 10-12 тисяч. Плюс – там найкращий майданчик в усій Іспанії, на мою думку. Хаен – триразовий володар Кубка Іспанії, а цей трофей вважається тут престижнішим, ніж чемпіонство. До зимового періоду всі команди борються за першу вісімку. Адже лише вісім найкращих клубів мають право розіграти Кубок.
Ми цей Хаен обіграли з рахунком 6:3, здається. Я забив гол. Але запам’яталася неймовірна підтримка, яка була у суперника. Всі трибуни – в їхніх кольорах. Місто має одразу три клубні фан-шопи. Рівень – топ. Їх можна зрозуміти, бо футзальний клуб – єдина команда міста, яка грає в елітному дивізіоні.
– Хтось із клубів Екстра-ліги міг би потягнути рівень іспанського чемпіонату?
– Думаю, так. В Україні багато гарних гравців. Я продовжую спостерігати за Екстра-лігою, хоча після народження дітей часу маю обмаль. Головне – щоб тебе сюди запросили. Насправді багато іспанських тренерів і скаутів слідкують. Можливо, якісь пропозиції українським гравцям уже надходять.
– Наразі в Іспанії усе без змін – є лише ви та Ігор Корсун?
– Так. До слова, у нас із ним – дербі, адже команди, за які виступаємо, представляють провінцію Наварра. Шота проти Рібери. Вже зіграли одне дербі, але це був спаринг. Зараз настає час "вікна УЄФА", коли збираються національні збірні, тож зіграємо міні-турнір Кубок Наварри (розмова відбулася понад тиждень тому, – Футбол 24+). Чотири команди візьмуть участь: Рібера, Шота і дві – з другого дивізіону.
– Часто бачитеся?
– Доволі часто. Щоправда, зараз, поки діти зовсім маленькі, мені складніше з ними виїхати.
"Пам’ятаю слова Валерія Легчанова: "Коли нам важче – тоді ми граємо"
– У вересні збірна України провела товариські матчі, але вас серед списку запрошених гравців я не побачив. Сімейні обставини?
– Так. Я спілкувався з головним тренером і попередив його про особливу ситуацію. Мовляв, діти можуть з’явитися на світ у будь-який момент, тому потрібно перебувати поруч із дружиною. Її мами із нами ще не було.
Але я переглянув ці спаринги – команда зіграла дуже вдало. А гравці, викликані вперше, гарно себе проявили. Це свідчить про те, що в кожного є шанс потрапити у національну збірну. Головне – стабільно та якісно виступати за свій клуб.
– Відбір на Євро-2026 наша команда пройшла ідеально – шість перемог у шести матчах. Зокрема 9:0 з Німеччиною і 11:1 – з Кіпром. Слабенькі суперники?
– Зараз кожна збірна вийшла на якийсь певний рівень конкурентоспроможності. Але у нас також дуже гарний колектив. На суперників ми налаштовувались максимально і готувалися досить серйозно. Та ж Німеччина, пригадую, грала два товариські матчі проти збірної Іспанії і у першому з них здобула перемогу. Це була така сенсація! Футзал – це взагалі такий вид спорту, де кожної секунди може трапитись все що завгодно.
– Жеребкування фінальної частини Євро – зовсім скоро, 24 жовтня. Назвіть бажаних і небажаних суперників.
– Скажу за себе: ніколи не обираю собі суперників. Навпаки – хочеться грати проти сильніших команд. Тільки тоді ти можеш зрозуміти, на якому рівні перебуваєш. Скільки разів таке траплялось в історії, що наче й опоненти середнього рівня, а з групи вийти не вдається. Пам’ятаю слова Валерія Легчанова: "Коли нам важче – тоді ми граємо". Тож краще нехай одразу буде складніше, аби ми включилися в роботу.
– Як змінила ваше життя бронза чемпіонату світу-2024?
– Якщо чесно, то не дуже й змінила. У плані мотивації ти розумієш, що та робота, яку ми виконали, окупилася нам всім, усій збірній та цілому українському футзалу. Навіть у такий непростий час змогли здобути ті бронзові медалі. Отже, усі дитячі школи в Україні, хоч їх і небагато – Ураган, Сокіл, Енергія, Кардинал тощо – отримали наснагу кувати майбутніх футзалістів.
– Пригадую ажіотаж, який панував в Україні рік тому. А там, у далекій Азії, ви це відчували?
– Безперечно. Плюс – за нас вболівали й представники інших народів, що було трішки дивно. Серед таких уболівальників виділялися казахи, а один із них навіть подарував мені їхній національний костюм. Були на трибунах й українці, які змогли приїхати, щоб підтримати збірну.
Микола у казахському національному костюмі – вигляд спереду / Фото надане героєм
Голкіпер Кирило Ципун позитивно оцінює вигляд ззаду / Фото надане героєм
Тренерський штаб будував цю команду багато років, Олександр Петрович Косенко мав велике терпіння. Раніше результати були не дуже великими, але він дивився вперед, грав у довгу, і це дало свої плоди.
– Обережно зазираючи у майбутнє, ви яку ціль перед собою ставите на Євро-2026?
– Особисто у мене тиску немає. Так, ми здобули бронзові медалі, але це зовсім інший турнір, зовсім інші збірні. Адже на чемпіонаті світу лише сім команд представляють Європу. А тут буде та ж Італія, яка не потрапила на Мундіаль. Дехто відзначає, що Євро навіть складніше, ніж світова першість. Не знаю, я ще на чемпіонаті Європи ніколи не грав – попередній розіграш пропустив через операцію. Як говорить наш головний тренер (і я з ним погоджуюсь), ми будемо рухатися крок за кроком. Налаштовуємося на перший матч, який нас чекатиме.
– У липні цього року ви вже й самі були в ролі вболівальника, коли Усик бився з Дюбуа. Перед боєм команда записала для нашого чемпіона спеціальне відеозвернення. Як виникла така ідея?
– Ця ідея виникла в Асоціації футзалу України, адже Олександр Усик підтримував нас під час чемпіонату світу, відправляв нам повідомлення. Тому хотілося йому віддячити. Це жива легенда боксу і приклад не тільки в спортивному, але й побутовому плані. Таку людину обов’язково потрібно підтримувати.
– Вважаю, наступним кроком з вашого боку має стати запрошення Усика до участі хоча б у тренуванні футзальної збірної. Тим паче, з м’ячем він на "ти".
– Так, думаю, має необхідні навики. Я дивився, як він виступає у багатьох благодійних матчах, грає з легендами футболу. Зрештою, з футболу Усик розпочинав. Як кажуть, майстерність не проп’єш (Усміхається). Цікаво було б із ним потренуватися, а також спробувати себе на кількох заняттях з боксу. Зараз такий час, що потрібно вміти себе захистити.
