Термінатор з Аптон Парк – "улюбленець" суддів, пенальті, які не беруться, та неймовірний прощальний матч
Такі хлопці, як Джуліан Дікс, були уособленням старої-доброї АПЛ. Безкомпромісні, самовіддані та справжні!
Джуліан Дікс / Фото Mark Thompson /Allsport
Футбол 24 разом із Nemiroff розповідає про Джуліана Дікса, особливого захисника Вест Хема.
На зламі 80-х та 90-х Вест Хем шалено лихоманило. 1989-го "молотки" вилетіли у другий дивізіон, незабаром повернулися, але знову не втрималися. У проміжку з листопада по квітень столична команда виграла лише два з двадцяти матчів. Та навіть не результати найбільше засмучували вболівальників.
Клуб намагався покращити фінансове становище за рахунок підняття цін на сезонні абонементи. Крім того, власники Вест Хема зібралися будувати новий стадіон, тож запропонували уболівальникам придбати облігації в трьох цінових діапазонах: 500, 750 та 950 фунтів стерлінгів. Володіння цими облігаціями давало право придбати абонемент на визначене місце протягом 150 років. Та попри купівлю цього права, вболівальники все одно повинні були щорічно платити за квиток.
Апогей фанатського невдоволення відбувся під час домашнього матчу з Евертоном. 29 лютого 1992-го Вест Хем знову програв і у вболівальників увірвався терпець. Один із фанатів вирушив у напрямку кутового прапорця, витягнув його із землі та попрямував з ним до центру поля – там чолов’яга запхав жердину в землю і показово всівся поруч.
Одним із перших до відчайдушного фаната кинувся Джуліан Дікс, лівий захисник "молотків". Футболіст намагався переконати фаната повернутися на своє місце. У цей час на поле вибігли інші вболівальники.
Керівництво клубу сприйняло таку поведінку Дікса та його партнерів, як зраду, тож позбавило Джуліана двотижневої зарплатні. Водночас це зробило Дікса культовим футболістом в історії клубу та улюбленцем Аптон Парк. Пізніше футболіст зізнається, що то був один із найкращих його вчинків за час виступів у футболці Вест Хема.
Таких як Джуліан Дікс не можна не любити. Вони б’ються за клуб до останніх сил і заслуговують називатися легендами. І справа навіть не у майже 350 зіграних матчах за Вест Хем. Це душа і серце колективу. А ще головний біль для тренера.
Дікс інколи не міг опанувати себе та піддавався емоціям. Матч із Вулверхемптоном у жовтні 1992-го. На фото Джуліан бійцівськими прийомами розправляється з двома суперниками. Праворуч – тренер Вест Хема Біллі Бондс. Він біжить рятувати не свого підопічного від чергового вилучення. Воно й так безсумнівне. Бондс поспішає на допомогу гравцям Вулвз. Він добре знає, що Джуліан на цьому може не зупинитися.
Найбільш нервовим для Дікса виявився сезон 1992/93. Захисника тричі вилучали з поля і кожного разу за бійку. Не дивно, що до футболіста приклеїлося прізвисько Термінатор (існує ще одна версія, про яку мова піде нижче). До речі, у тому сезоні оборонець відзначився 11 голами і став третім бомбардиром команди.
Безумовно, після вдалих періодів Дікса сватали до збірної Англії. Це навіть породило комічну легенду. Футболіст розповідав, що наставник "трьох левів" Глен Ходдл відмовився від кандидатури лівого захисника нібито через його зачіску – Ходдлу не подобалася поголена голова Дікса.
Ще одна фішка Дікса – фантастичне виконання пенальті. Захисник Вест Хема і нині належить до когорти найкращих пенальтистів у історії АПЛ. Джуліан реалізував 15 з 16 ударів із позначки. Він схибив лише одного разу – у лютому 1996-го його удар взяв кіпер Арсенала Девід Сімен.
"Все почалося з серії пенальті проти Уотфорда, – розповідав Дікс. – Я влучив у каркас. Тоді я сказав собі: "Тепер битиму на силу". Як на мене, професійний футболіст ніколи не може промахуватися з 11 метрів. Якщо я вдарю по м’ячу якомога сильніше, воротар й гадки не матиме, куди він летить. Навіть якщо він відгадає напрям польоту, то все одно не врятує".
Вест Хем був не єдиною командою в кар’єрі Джуліана Дікса. Розпочинав він у Бірмінгемі, а 11-річний період на Аптон Парк був розділений сезоном у складі Ліверпуля. Останній трансфер Грема Сунесса не виправдав себе і слідом за тренером Енфілд покинув і лівий захисник. Дікс повернувся туди, де його обожнювали.
Лише один гравець в історії Вест Хема (сер Тревор Брукінг) здобував частіше нагороду Hammer of the Year. "Молотки" переживали буремні роки, але лідер був незмінним – Дікс ставав найкращим футболістом року чотири рази (1990, 1992, 1996, 1997).
На жаль, Дікс надто рано закінчив. Вперше серйозно він травмувався 1990-го. У поєдинку з Брістоль Сіті захисник ушкодив ліве коліно через жахливий стан газону. Травма була настільки сильною, що Джуліан перестав відчувати свою ліву ногу. Він повернувся тільки через 14 місяців, а наслідки тієї травми давалися взнаки ще дуже довго.
Подейкують, що Термінатором футболіста назвали саме після того випадку. Лікарі застерігали – можливо, Дікс більше ніколи не зможе грати у футбол. Відповідь гравця була епічною: “I’ll be back”.
Прощальний матч Дікса за Вест Хем відбувся у серпні 2000-го. На Аптон Парк завітав іспанський Атлетік. Символічно, що товариський поєдинок запам’ятався побоїщем – не з Діксом у головній ролі, та все ж з бійкою за участю 17 футболістів. На полі був інший забіяка – Пауло Ді Каніо добряче завівся.
Після гри Паоло підійшов до мене і почав вибачатися, – згадував Дікс. – Та я сказав йому, щоб він не вибачався. Я вважав це геніальним!
Після прощання з футболом у 29 років Джуліан Дікс шукав себе у гольфі, проте і там травма коліна завадила його розвитку. Термінатор був власником розплідника собак (він обожнює англійських бультер’єрів) та керував пабом. Врешті-решт, Дікс повернувся у професійний футбол і навіть працював асистентом екс-партнера Славена Біліча у Вест Хемі. Нині він тренує аматорський клуб Хейбридж Свіфтс.
