"Щодня чекав звістки про смерть рідних": надія Кройфа і сусід Гвардіоли, який втік від війни і любив забивати Реалу

Футбол лікує рани. Боснійський нападник Мехо Кодро страждав через війну на батьківщині, але знаходив порятунок у грі та здобув статус одного з найкращих європейських бомбардирів.

Мехо Кодро

Мехо Кодро

Любомир Кузьмяк Журналист

Сезон 1995/96 став завершенням восьмирічної тренерської кар'єри Йохана Кройфа – людини, яка змінила історію Барселони та стала законодавцем футбольної моди. Напередодні старту нового чемпіонату команда переживала тектонічні зміни. Камп Ноу покинули вчорашні лідери: Рональд Куман, Христо Стоїчков та Чікі Бегірістайн. Формально клуб запросив трьох новачків, які мали стати заміною зіркам, котрі пішли: румуна Георге Попеску, португальця Луїша Фігу та боснійця Мехо Кодро.

кстати
реклама 21+

Саме на останнього Йохан Кройф покладав чималі надії. 188-сантиметровий нападник добре почувався у грі на другому поверсі та мав відмінне гольове чуття. Кодро не потребував адаптації – чотири роки він провів у Реал Сосьєдаді, де проявив себе як класний бомбардир. У двох попередніх чемпіонатах Мехо настріляв 23 та 25 голів відповідно.

рекламная информация

Дзвінок Кройфа

Кодро вирушив із Барселоною у Нідерланди, де команда готувалася до сезону. Для швидшої інтеграції у новий колектив Кройф вирішив поселити боснійця у кімнату до місцевого футболіста Пепа Гвардіоли.

"Це було неймовірно, – розповідав Кодро. – Розмови з ним були насиченими, бо його цікавило все. Як я граю, що мені подобається, як функціонує Барселона… А ще він цікавився ситуацією в Боснії та Герцеговині, що було неймовірно. Я ніколи не зустрічав когось, хто б так прагнув зрозуміти, що відбувається в нашій країні, як Гвардіола".

Подейкують, під час презентації у Барселоні Кодро промовив: "Все, що потрібно зробити, це забити 30 голів". У підсумку боснійцю підкорилася тільки половина цілі, а Барселона фінішувала лише третьою. Проте Мехо згадував свій каталонський етап кар’єри і роботу з Кройфом винятково з позитивом.

Йохан Кройф був ідолом, не тільки моїм, а ідолом цілого покоління. Коли мені було сім років, я почав грати у футбол завдяки Кройфу. Те, що він зробив з Барсою – це диво. Одного дня він зателефонував мені, коли я був вдома. Він сказав мені, що хоче, щоб я грав у Барселоні! Це був складний період для клубу, перехідний етап від "Dream Team" до нової команди. Звичайно, ми не очікували, що Кройф покине клуб. Ми не виграли жодного трофею, але звільнення Кройфа було великим сюрпризом для всієї роздягальні.

Відносно низьку результативність боснійця преса пов’язувала із його переживаннями через війну на батьківщині. І хоч до Іспанії він перебрався з дружиною та дочкою ще до воєнного конфлікту на Балканах, утім його родина залишилася в Боснії та Герцеговині. "Щодня я чекав звістки про смерть рідних", – зізнавався Кодро.

Улюблений Реал та жахіття війни

Один із найуспішніших матчів Мехо у синьо-гранатовій футболці датований лютим 1996-го. Тоді на Камп Ноу завітав Реал. Кодро оформив дубль у Ель Класіко і приніс Барселоні перемогу 3:0. Мине багато років, коли інший великий боснійський бомбардир Едін Джеко зізнається, що черпав натхнення та захоплювався грою завдяки цим голам Кодро.

До речі, саме Реалу боснієць забив чи не найбільше голів у кар’єрі – дев’ять. У новітній історії іспанського чемпіонату частіше вражали ворота королівського клубу лише Ліонель Мессі (18), Луїс Суарес, Дарко Ковачевіч та Любослав Пенєв (усі – по 10).

Свій дебютний гол в Іспанії форвард поклав якраз Реалу – красивим ударом зі штрафного. Згодом такі м'ячі стануть візиткою боснійця, а вболівальники називатимуть їх "Ель Кодразо". За Сосьєдад боснієць забивав на будь-який смак і двічі зупинявся за крок від здобуття нагороди Пічічі. Футбол був способом втечі для Кодро, який відчував провину за те, що не був зі своєю родиною у Боснії. "Мною керував бунт боснійця, бажання представляти свою країну на полі", – згадував Мехо.

Полегшив переживання футболіста іспанець Рамон Лобо, військовий кореспондент, який на той час працював в El País та висвітлював для видання події балканської війни: "У Мостарі я випадково зустрів родину, яка розповіла мені, що їхній син грає у футбол в Іспанії". Журналіст став своєрідним листоношею, котрий створив фактичною єдиний спосіб зв'язку між Мехо та його родиною – періодично Лобо передавав листи від Мехо до його рідних і навпаки. Тільки влітку 1993-го батьки футболіста зуміли покинути домівку та перебралися до Іспанії.

Яскравий слід у Тенеріфе та солідарність з Україною

Прощання Кройфа з Барселоною ознаменувало новий етап у житті Кодро. Сидіти за спиною новачка Роналдо, який прийшов із ПСВ, боснієць не хотів, тож вирушив у пошуку нового виклику. Він відмовив Аяксу і Бенфіці та пристав на запрошення Тенеріфе, де попрацював із ще одним великим наставником – Юппом Хайнкесом.

Команда з Канарських островів переживала свій розквіт, а Кодро став її гармонійним доповненням. Тенеріфе зупинився за крок від фіналу Кубка УЄФА, пропустивши від Шальке у додатковий час. Однак минуло два роки і Тенеріфе з Кодро вилетіли у Сегунду.

Після нетривалих виступів за Алавес та Маккабі з Тель-Авіва Мехо розпочав тренерську діяльність. Багато років він працював у структурі Реал Сосьєдада, який став для нього рідним, і двічі очолював збірну Боснії та Герцеговини. Саме там, 2023-го, Кодро мав останній на сьогодні тренерський досвід.

Зараз Мехо Кодро 58 років, а вболівальники Реал Сосьєдада обожнюють боснійця. І нехай у Барселоні Мехо не зумів втримати височенну планку, проте для баскської команди Кодро залишається одним із найсильніших нападників у новітній історії клубу.

P.S. Після російської агресії у лютому 2022-го Мехо Кодро дав інтерв’ю іспанському медіа, у якому детально поділився своїми емоційними стражданнями через війну, висловив солідарність із українським народом та закликав світ підтримувати українських біженців.

Дебютний гол на очах у Марадони, дубль на Бернабеу і фатальне рішення – як Саленко підкорював Іспанію

Читайте также