Воротар: Єнс Леманн (Німеччина)

Німецький голкіпер проводив свій третій сезон у таборі "канонірів". Він став ключовою фігурою у ЛЧ, побивши рекорд турніру за кількістю матчів поспіль без пропущених голів (10). Проте, фінал провалив, отримавши червону вже на 18-й хвилині за фол на Ето'О. Замість нього на полі з'явився іспанець Мануель Альмунія, який був змушений зав'язати із футболом через проблеми з серцем.

Луїс Енріке зробив тиху революцію у ПСЖ – наставник поборов кумівство, пожертвував найближчими і змусив боятися

Перейшовши до Штутгарта через кілька років, Леманн оголосив, що завершить кар'єру в німецькому клубі в червні 2010-го. Однак, на тлі воротарської кризи в Арсеналі повернувся і зіграв ще один матч АПЛ проти Блекпула (березень 2011 року). В кінці сезону остаточно повісив бутси на цвях.

Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри

ТОВ “СЛОТС Ю.ЕЙ”. Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024).

У 2020-му приєднався до Герти у статусі представника наглядової ради, але був звільнений через рік після того, як надіслав коментатору Sky Деннісу Аого повідомлення з расистським підтекстом. Він також працював менеджером у Baller League (міні-футбол), а зараз аналізує матчі на німецькому телебаченні.

Правий захисник: Еммануель Ебуе (Кот-д'Івуар)

У 2011 році перейшов з Арсенала до Галатасарая, де провів три сезони, вигравши купу трофеїв. У 2016-му повернувся до Англії, підписавши короткостроковий контракт із Сандерлендом. Та вже через місяць його відпустили, не дозволивши провести жодного матчу. ФІФА дискваліфікувала Ебуе на рік через фінансові суперечки з колишнім агентом.

Після розлучення з дружиною Орелі івуарієць зізнався, що "втратив усе в Англії" – будинки, автомобілі та гроші. Його син Матіс, з яким Еммануель не підтримує стосунків, у січні минулого року приєднався до академії Челсі. У травні 16-річний талант вперше потрапив до заявки "синіх" на гостьовий матч з Ліверпулем, але на поле не вийшов.

Центральний захисник: Коло Туре (Кот-д'Івуар)

У 2009 році Туре перебрався до Манчестер Сіті, провівши за "містян" 326 матчів. Згодом до нього приєднався молодший брат Яя. У 2012-му вони допомогли манчестерцям виграти перший за 44 роки чемпіонський титул. Після виступів за Ліверпуль і Селтік Туре завершив кар'єру гравця у 2017-му і майже відразу перейшов на тренерську роботу, приєднавшись до штабу Брендана Роджерса.

На посаді головного тренера у Вігані дебютував невдало. Протримався лише дев'ять матчів і був звільнений. У 2024 році Туре повернувся до академії Манчестер Сіті у статусі тренера команди U-18, а через рік був переведений до штабу Гвардіоли. Нещодавно Сіті оголосив, що він покине клуб після відходу Пепа.

Центральний захисник: Сол Кемпбелл (Англія)

Попри гол у фіналі ЛЧ Кемпбелл пережив складний останній сезон в Арсеналі через травми та втрату форми. У липні 2006 року перебрався до Портсмута. Після трьох сезонів у "Помпеї" та короткого періоду в Ноттс Каунті повернувся до Арсенала, відігравши 11 матчів. Завершив кар'єру в Ньюкаслі у 2011-му.

Кемпбелл зацікавився політикою, але не потрапив до списку кандидатів від Консервативної партії на посаду мера Лондона у 2016 році. Недовго працював у КПР, став помічником наставника збірної Тринідаду і Тобаго у 2017-му, а згодом обіймав тренерські посади в Маклсфілді та Саутенді. Навчався у Гарвардській школі бізнесу, де отримав кваліфікацію у сфері спорту, медіа та бізнесу. Нещодавно висловився щодо розробки "віртуального тренера" та використання платформ для пошуку талантів і тренування на основі ШІ в усьому світі.

Лівий захисник: Ешлі Коул (Англія)

У 2006 році Коул оформив скандальний перехід з Арсенала до Челсі, що зіпсувало його стосунки з уболівальниками. Проте на Стемфорд Брідж досяг значних успіхів, вигравши ще один титул чемпіона Прем’єр-ліги, чотири Кубки Англії та Лігу чемпіонів.

Після нетривалих періодів у Ромі, Лос-Анджелес Гелаксі та Дербі Каунті розпочав тренерську діяльність в академії Челсі. Згодом працював у Евертоні, Бірмінгемі та збірній Англії. На початку цього року вперше отримав посаду головного тренера в італійській Чезені у Серії B. Хоча команді не вдалося вийти у плей-офф, його хвалять за якість гри.

Правий півзахисник: Робер Пірес (Франція)

Пірес повідомив Арсену Венгеру про свій відхід після фіналу Ліги чемпіонів-2006, вважаючи, що більше не вписується у систему тренера, оскільки його замінили на 18-й хвилині з тактичних міркувань. Звісно, після вилучення Леманна.

Француз продовжив кар'єру у Вільярреалі, а згодом – в Астон Віллі. Останнім клубом Піреса став індійський Гоа. У 2016-му повернувся в Арсенал і недовго працював разом з Венгером. Зараз бере участь у проектах Baller League, а також регулярно виступає в ролі експерта.

Центральний півзахисник: Жільберту Сілва (Бразилія)

Після відходу з Арсенала у 2009-му виступав за грецький Панатінаїкос, вигравши чемпіонат і кубок. Згодом повернеться до Бразилії, щоб завершити кар'єру у складі Атлетіко Мінейро (2015). Відтоді працює коментатором, послом ФІФА та Арсенала.

Центральний півзахисник: Сеск Фабрегас (Іспанія)

Один із найважливіших гравців Арсенала після того фіналу. Отримав капітанську пов'язку, але не встояв перед пропозицією рідної Барселони (2011). На Камп Ноу провів три сезони, постійно залишаючись у тіні Хаві та Іньєсти. Зрештою Фабрегас приєднався до Челсі. З "пенсіонерами" виграв два чемпіонські титули, Кубок Англії та трофей Ліги Європи.

Завершив кар'єру в Комо. У 2023 році Сеск став головним тренером італійського клубу. Під його керівництвом "ларіджані" оформили неймовірне досягнення, вперше пробившись до Ліги чемпіонів. Зараз на Фабрегаса полюють топ-клуби, зокрема Реал. За чутками, суперник Переса на президентських виборах – Енріке Рікельме – бачить у Сеску довготривалу альтернативу Моурінью.

Лівий півзахисник: Алєксандр Глєб (білорусь)

Після невдалого трансферу до Барселони у 2009-му змінив 14 клубів. У 2019 році завершив кар'єру та приєднався до білоруської федерації футболу в ролі члена виконавчого комітету.

Нападник: Фредді Льюнгберг (Швеція)

Одіозний швед пішов з Арсенала у 2007 році. Встиг пограти за Вест Хем або Шімідзу С-Пульс. У 2014-му завершив кар’єру. Через два роки повернувся і став помічником Унаї Емері, а потім – Мікеля Артети. У 2020-му вдруге покинув "канонірів", зосередившись на менших футбольних проєктах та періодичній роботі в ЗМІ.

Нападник: Тьєррі Анрі (Франція)

Найбільша зірка цієї команди. Після переходу в Барселону закрив гештальт, вигравши з каталонцями ЛЧ (2011). Та ще й на Вемблі проти МЮ! Виступаючи в МЛС за Нью-Йорк Ред Буллз, ненадовго повернувся в Арсенал на правах оренди, після чого завершив кар’єру в 2014 році.

Анрі перейшов на тренерську роботу, працюючи з молодіжними командами Арсенала та збірною Бельгії, а потім очолював Монако й Монреаль. З французькою молодіжкою завоював срібні медалі Олімпіади в Парижі. Працює експертом на CBS Sports. Нещодавно приєднався до FOX Sports як головний аналітик майбутнього чемпіонату світу.

Артета і ПСЖ: колись бився за спадщину Парижа, а тепер має їх образити

Сеск розчинився у Барселоні, Анрі закрив гештальт після трансферу в Ла Лігу: Арсенал у фіналі ЛЧ-2006 – де вони зараз