Лев із синім серцем, який побудував дрім-тім Лінекера: як Говард Кендалл зробив з Евертона машину завоювання трофеїв

В історії кожного клубу є постаті, імена яких викликають повагу та захоплення, скільки б часу не минуло від їхніх здобутків. Для Евертона цим іменем назавжди залишиться Говард Кендалл – людина, яка зуміла підняти "ірисок" на вершину не лише англійського, а й європейського футболу.

Футбол 24 разом із Nemiroff пригадує життя та кар'єру "Лева із синім серцем", який записав своє ім'я на сторінках історії англійського футболу.

Коли "плану Б" не потрібно

Говард Кендалл народився у повоєнній Англії наприкінці травня. Усе навколо поверталося до нормального життя й давало надію на хороше та спокійне майбутнє. Змалечку хлопець марив м'ячем та використовував для його ролі усе, що потрапляло на очі. Він твердо вірив, що одного дня його домом стануть футбольні стадіони, й іншого майбутнього навіть не розглядав.

Я мріяв стати футболістом, й цього одного варіанту попри заперечення дорослих мені було достатньо. Коли немає "плану Б", до втілення задуму ставишся куди відповідальніше, – розповідав він.

Коли юнаку було 15, його помітили тренери Престона, запросивши до своєї команди. Вже через два роки Говард дебютував. І не просто дебютував, а став наймолодшим гравцем, який виходив у фіналі Кубка Англії. Сімнадцятирічний захисник зачарував Вемблі, і всі тільки й чекали, чи пройде він перевірку часом та славою.

Молодий Кендалл впорався на "відмінно": боєць на полі і зразковий хлопчина поза ним. За чотири сезони він відбігав 104 матчі, і лише зрідка хтось міг висловити йому претензії. Говард був готовий до підвищення, відповідна пропозиція не забарилася.

"Шлюбний" контракт

Загалом Говард віддав Евертону кілька десятків років життя, тож його перехід в стан "ірисок" та підпис під першим договором жартома називають "шлюбним" контрактом. Для клубу з Ліверпуля футболіст обійшовся у 85 тисяч фунтів стерлінгів – чималі гроші як на 1967 рік. Втім, "іриски" збиралися боротися за титули, тому не шкодували грошей, виклавши ще й 110 тисяч фунтів за чемпіона світу Алана Болла. Кендалл змінив амплуа та перейшов у центр поля, де разом з Боллом і Гарві утворив "Святу трійцю" Евертона, яку боялися всі суперники.

Зі "Святою трійцею" та амбітним Джо Ройлом у нападі мрія стала реальністю – Евертон стає чемпіоном Англії та здобуває Кубок. Поразки Вест Хему та Манчестер Сіті у Кубку два роки поспіль були болючими, але "іриски" зробили правильні висновки та досягнули беззаперечного домінування, яке було яскравим спалахом в історії клубу.

Повільний спад та інший бік футболу

Повторити своє досягнення Евертону не вдавалося, тож команда поволі почала "розбігатися". Говард погастролював у Бірмінгемі, Сток Сіті та Блекберні. Скрізь був впевненим гравцем основи, однак повернутися на чемпіонський рівень зразка початку 70-х не вдавалося. У 1984-му Говард повертається догравати в Евертон, у футболці якого тепер проводить лише чотири матчі. Кендалл розуміє: пора перегортати сторінку та рухатися далі, інакше є загроза опинитися поза бортом. Єдине, про що шкодує Кендалл: він так і не зіграв за національну збірну, хоча отримував виклики на юнацькому рівні.

"Пробою пера" для новоспеченого тренера стає знайомий Блекберн, де йому випадає роль граючого тренера. Під його керівництвом команда зайняла друге місце Першого дивізіону і лише через різницю м'ячів не повернулася у найвищу лігу.

Слухайте, довгі передачі – це вже злочин проти сучасного футболу. Ми можемо більше, ми здатні зробити гру більш видовищною. Потрібен час, але якість переросте у результат. От побачите.

У Блекберні не вдалося, а от в Евертоні – ще й як.

Новатор та чемпіон

Коли Евертон попрощався з Гордоном Лі, Кендалл розцінив запрошення на тренерський місток як знак долі. Він ще кілька разів виходить на поле, однак це вже були фінальні акорди. Говард почав будувати команду, з якою можна було замахнутися на медалі. Саутолл, Реткліфф, Рейд, Шиді, Шарп та знаменитий Енді Грей – ці хлопці наробили галасу на всю Британію. У сезоні 1983/84 вони дійшли до двох фіналів національного кубка. Перемога над Уотфордом дозволила підняти над головою Кубок Англії, а от Кубок ліги дістався Ліверпулю.

Вершиною стає 1985 рік. "Іриски" здобувають чемпіонство з впевненим 13-очковим відривом та беруть Кубок володарів кубків, подарувавши Гудісон Парк на шляху до фіналу "найкращу ніч в історії" перемогою над Баварією з рахунком 3:1.

На жаль, через два тижні після перемоги Евертона, перед фіналом Кубка європейських чемпіонів між Ювентусом та Ліверпулем, сталася сумнозвісна трагедія на стадіоні Ейзель, через яку англійські команди виключать з єврокубків. Говард продав Енді Грея в Астон Віллу та замінив його Гарі Лінекером у надії, що рішення переглянуть. Гарі в перший сезон забиває 38 голів та стає "Гравцем року".

Це була найкраща команда з тих, в яких я грав. Кожен був на своєму місці, ідеальний баланс. Коли ми знаходили правильний настрій – нам просто не було рівних, – розповідатиме потім Лінекер.

Втім, повертати англійські команди в єврокубки ніхто не збирався, тож Гарі вирушив підкорювати Європу в кольорах Барселони. Незабаром Говард вирушить за ним в Атлетік із Більбао, однак в цій історії слава учня буде гучнішою за ім'я учителя.

Ще двічі Говард очолював улюблений Евертон, однак повернути йому колишню славу вже не зміг. Втім, жодних нарікань на адресу легенди не було – вдячність за найкращі роки в історії клубу були значно вищими за будь-які невдачі.

Лебедина пісня Гудісон Парк: яким історія пам'ятатиме легендарний стадіон