"Керівництво Ворскли не відпустило в Альмерію": новачок Колоса тренувався у командах з області – пів року без футболу
Даніїл Хрипчук, новачок Колоса, спеціально для "Футбол 24" розповів про перехід у ковалівський клуб, період без команди і досвід перегляду за кордоном.
Даніїл Хрипчук / Фото ФК Колос
– Ти є вихованцем системи Динамо, однак у 2020 році зробив крок до Ворскли. Якщо оцінювати це рішення з перспективи часу – наскільки воно було правильним для твого розвитку?
– Так, це, безумовно, був правильний крок. Тим паче я прийшов до тренера, який вже мене знав: ми разом із Косовським працювали в Динамо. І на той час у Полтаві було все для розвитку молодого гравця.
– У 2023 році з’являлася інформація про інтерес від Альмерії, однак трансфер не відбувся. Як ти пережив ту ситуацію і наскільки вона була для тебе непростою?
– Коли розпочалась війна, у мене зʼявився варіант із Альмерією. Я туди поїхав і спершу теж був як на перегляді, бо перші 2-3 місяці було точно не до футболу. Тому спочатку набирав кондиції, і згодом Альмерія запропонувала контракт. Але якраз у той час Ворскла вже планувала збори в Польщі і підготовку до сезону з новим тренером, тому керівництво не відпустило мене, бо ще мав із ними контракт.
– Чи повертався ти згодом думками до того моменту – аналізуючи, як могла б скластися кар’єра, якби трансфер тоді відбувся?
– Та ні, не повертався і не жалкую про це. Все, що не робиться, – все на краще.
– За час виступів у Ворсклі ти провів 61 матч без результативних дій. Як центральний захисник – сприймаєш це спокійно, чи ставиш перед собою завдання додати голів і асистів?
– Звісно, мені дуже хочеться забити дебютний гол у вищій лізі або зробити гольову передачу. Але немає такого, що я дуже переживаю за це. Впевнений, що це все прийде згодом.
"Все, що не робиться, – все на краще" / Фото ФК Ворскла
– Як визрівало рішення залишити Ворсклу після завершення контракту? Що стало ключовим фактором?
– Та все просто: у мене закінчувався контракт влітку, і керівництво Ворскли вже заздалегідь знало, що я не продовжуватиму угоду. Бо всі знають, які фінансові проблеми були та і є в команді.
– Період після літа 2025 року, коли ти залишився без клубу: яким він був у професійному й особистому вимірі?
– Це був дуже важкий період, якщо чесно. Багато очікувань, але побут особливо не змінився. Я мав постійно підтримувати форму, бо в будь-який момент могли набрати і сказати їхати в команду. Тому працював із тренером у залі і на полі, а коли була можливість – шукав різні команди з області, щоб тренуватися з ними.
– Як виник варіант із казахським Єлімаєм і що тебе зацікавило в цій можливості?
– Варіант із Казахстаном виник від агента: він набрав і сказав, що команда цікавиться мною, але через довгу паузу хочуть подивитися, в якому фізичному стані я є. Мене зацікавило те, що команда кожного року показує все кращі результати і наступного сезону буде брати участь у єврокубках.
– Зрештою контракт не підписали. У чому, на твою думку, причина?
– Важко сказати, що не склалося. Напевно, просто не підійшов тренеру, бо мені особисто ніхто нічого не пояснював. Це єдине, що мені так не сподобалось: не було нормального контакту між мною і головним тренером.
– Чи відрізняється атмосфера переглядів у закордонних клубах від українських реалій?
– Загалом усюди все однакове. Просто інколи ти одразу бачиш, що тебе дійсно хочуть в команді: з тобою спілкуються тренери, керівники. А не так, як це було в Казахстані.
– Після казахського етапу розглядалися інші варіанти продовження кар’єри, окрім Колоса?
– Можливо й були якісь варіанти, та ще до початку зборів з Єлімаєм мені дзвонив Руслан Костишин, потім вони так само виходили на мого агента. Але у них збори почалися трохи пізніше, тому я вирішив не втрачати свій час і поїхав працювати з Єлімаєм.
– Хлопці допомогли з адаптацією?
– Так, звісно. Особливо Челядін, бо ми з ним доволі довгий час провели разом у Ворсклі. Але також я вже знав багатьох, тому з цим проблеми не було.
– Які перші враження від нового етапу кар’єри?
– Враження лише позитивні, особливо після казахської команди. Одразу відчувається набагато вищий рівень, зовсім інші швидкості. Тому це точно гарний варіант для продовження моєї карʼєри.
"Мені дзвонив Руслан Костишин" / Фото ФК Колос
– Над якими компонентами зараз працюєш найбільше?
– Працюю над усіма аспектами, бо постійно треба удосконалюватися, тому важко виділити щось. Також працюю над покращенням фізичної форми з особистим тренером.
– Які найближчі завдання ставиш перед собою після повернення до клубного футболу?
– Так, нарешті мій період без клубу завершився. Тепер моє завдання – набрати свої кондиції і довести тренерам, що я можу грати в основному складі.
– Якщо говорити стратегічно – які цілі на цей етап кар’єри?
– Моя ціль – починати грати після такої довгої перерви. І вже згодом можна буде думати про більш амбітні цілі.
– Чи залишається актуальною для тебе мета отримати виклик до національної збірної?
– У мене не такий великий досвід у юнацьких збірних, але, звісно, будь-який гравець мріє грати за свою національну збірну.
– І загалом: чи зберігається амбіція знову спробувати себе в європейському чемпіонаті?
– Звісно, мета була. Кожен хоче спробувати свої сили в Європі. Коли ти там вже був декілька разів у різних клубах, розумієш, що ми нічим не гірші. Просто є деякі фактори, які інколи перешкоджають тобі потрапити туди.
